Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 7 из 33)

Конституційний контроль — це сукупність владних прерогатив, які дозволяють Конституційному Суду суверенно оцінювати з позицій верховенства права конституційність актів та пов'язаних з ними дій державних органів і посадових осіб, приймаючи щодо них остаточні рішення і висновки.

З'ясування змісту діяльності Конституційного Суду України головним чином спрямовано на використання можливостей суб'єктів правореалізації, які виступають як носії конституційної правосвідомості. Це має сьогодні неабияке значення як для юридичних осіб (державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності, об'єднань громадян), так і для громадян, які є слабкою і не-захищеною стороною у відносинах з державою. В якості видів конституційної правосвідомості в процесі реалізації конституційно-правових норм мають змогу виступати: звичайна індивідуальна і професійна (індивідуальна або колективно-ко-легіальна) наукова або практична правосвідомість, яка у різних модифікаціях властива формам реалізації конституційно-правових норм. Це передбачає їх дотримання, використання, виконання та застосування.

Особливо слід виокремити професійну конституційну правосвідомість, яка вимагається в процесі виконання і застосування норм: щодо основ конституційного ладу і конституційного устрою; щодо прав і свобод громадян; щодо міжнародних договорів і конвенцій і т. ін. Безпосередньо конституційна правосвідомість пов'язана з конституційно-правовою правоздатністю, яка впливає на право заявляти до Конституційного Суду клопотання (подання або звернення). В цьому відношенні вирішення будь-якого клопотання юридичної чи фізичної особи залежить від статусу

-------------------------------------------------------- 28-----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Конституційного Суду України, який здійснює свої функції та повноваження виключно в межах і на підставі Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України».

УНІКАЛЬНА РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Аналіз статусу Суду можна провести тільки за умов його застосування, і вже зараз можна побачити дві взаємовиключні тенденції, які мають своє юридичне оформлення у вигляді законодавчих пропозицій. Перша з них спрямована на певне обмеження і формалізацію повноважень Конституційного Суду, а друга дає можливість бачити перспективу оптимізації повноважень у відповідності до потреб життя і об'єктивних зв'язків, які б відповідали Конституції України. Зокрема, привертає увагу законопроект народного депутата України М.Рудьковського, реєстраційний номер 2055 від 21.01.2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України». Розцінюючи його як обмежений певними завданнями, науковці вбачають корисною пропозицію щодо введення строку не більше двох місяців про відкриття конституційного провадження або про відмову з дня надходження подання чи конституційного звернення до Суду. Дбаючи про невідкладний розгляд отриманих матеріалів від Верховної Ради України щодо подання висновку відносно додержання конституційної процедури у справі про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, автор законопроекту слушно пропонує позачергове відкриття провадження. Крім інших пропозицій процесуального характеру, в законопроекті лише пропонуються окремі зміни, хоча очевидним є системне реформування законодавчої основи організації та діяльності Конституційного Суду України. Насамперед це стосується введення послідовних і системоутворюючих конституційне провадження процедур з дотриманням елементів змагальності, особливо коли це стосується здійснення конституційного правосуддя, розширення прав представників сторін, які забезпечують захист своїх правових позицій, можливос-

------ ------------------ ------------------------------ 29------------------------------------ -----------------------

Частина І

тей залучення експертів безпосередньо в ході провадження, прийняття присяги всіх, хто залучений до конституційного провадження по кожній конкретній справі, тощо.

Які підстави слід навести для аргументації таких пропозицій? До них, насамперед, відносяться особливості процедур здійснення конституційної юрисдикції, і це пов'язано з наступним:

1. Конституційний Суд є органом спеціальної юрисдикції,
який не інтегрований в жодну сферу влади. Він самостійна
структура державної влади - орган держави спеціального при
значення, що дає підстави стверджувати про новий механізм
взаємодії влад, які не можуть бути зведені до законодавчої, ви
конавчої і судової влади.

2. При здійсненні своїх функцій та повноважень Конститу
ційний Суд незалежний від будь-яких органів державної влади і
підкоряється виключно Конституції.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи справи, керується
тільки Конституцією, враховуючи міжнародно-правові норми,
схвалені Верховною Радою України для дотримання їх держа
вою, І не зв'язаний будь-яким політичним впливом.

4. Конституційний Суд вирішує виключно питання права, він
покликаний ніколи не бути заручником фактів чи обставин, які б
зашкодили верховенству права в його рішеннях та висновках.

5. Конституційному Суду властиві судові функції, які забез
печують досягнення верховенства Конституції стосовно будь-
яких нормативно-правових актів.

6. Конституційний Суд не вправі, як і його Судді, здійснювати
будь-які дорадчі, допоміжні і консультативні функції, які пов'язані
з політикою держави або з розглядом конкретної справи.

7. Конституційний Суд забезпечує судове верховенство
виключно у випадках звернення до нього судів, якщо вони вба
чають ущемлення Інтересів і прав громадянина законом, який
підлягає застосуванню.

--------------------------------ЗО--------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Умовою втілення принципу верховенства права у діяльність Конституційного Суду України є наповнення його конституційно-правового статусу новим змістом повноважного органу конституційної юрисдикції, що дасть можливість побачити чимало «сплячих» норм Закону України «Про Конституційний Суд України», зокрема щодо статусу колегій Суду, учасників присутності у конституційному провадженні і т. ін.

Правами і обов'язками Конституційний Суд як спеціальний орган державної влади наділений не взагалі, а стосовно його предметів відання. Функції суду обумовлені його повноваженнями і здійснюються у сфері конституційної юрисдикції, що характеризує його компетенцію, до якої не належать будь-які спори за фактами. В цьому розумінні ми виходимо з того, що поняття «компетенція» будь-якого органу державної влади охоплює лише ті його повноваження, що спрямовані на правовідносини зовнішнього характеру — так звані компетен-ційні повноваження. Такі повноваження не можна розглядати у відриві від функцій Конституційного Суду, який займає важливе місце в системі органів державної влади. Юрисдикція, яка визначена нормами Конституції і законів України щодо його статусу, дає можливість Конституційному Суду мати різнобічні зв'язки, застосовувати свої повноваження стосовно будь-яких органів державної влади, зокрема вимагати від них необхідну інформацію, пояснення, запрошувати для участі у засіданнях їх представників тощо.

Повноваження, що пов'язані з внутрішньою діяльністю, яка є самоорганізацією органу, не входять до складу його компетенції. Прикладом самоорганізаційних повноважень Конституційного Суду України слід вважати його право визначати таку форму засідань, як проведення закритого пленарного засідання (абзац другий частини четвертої параграфу ЗО Регламенту Конституційного Суду України). Але «закриту» форму здійснення конституційної юрисдикції не можна вважати такою, яка має теоретичне обгрунтування, тому що вона не передбачена законом і ставить під сумнів принцип верховенства права. Підкреслимо, що визначення форми проведення засідань Конституційного Суду України безумовно відноситься до його власної компетенції, оскільки внутрішня самоорганізація діяльності вирішується Суддями у колегіальному порядку. Проте слід визнати, що так

--------------------------------------------------------- 31------------------------------------------------

Частина І

звана «закрита форма» пленарного засідання Конституційного Суду не може забезпечити доступність, зокрема, фізичних осіб до органу правосудця, якщо вони ініціювали розгляд питання в Суді і якщо законом порушені їх права і свободи, які підлягають перевірці щодо відповідності актів Конституції України. Тобто право на захист і доведення власної позиції у фізичних осіб, якщо розглядаються їхні справи і досліджується право, яке захищається у Суді, у такому разі не можуть бути реалізовані, оскільки у закрите пленарне засідання Суду жодна особа не має права бути допущена згідно з Регламентом Конституційного Суду України.