Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 8 из 33)

Конституційна форма «письмових» слухань народилася в надрах Конституційного Суду і широко застосовується щодо основної маси справ. Фактично це виглядає як слухання і прийняття Судом рішень і ухвал у режимі «нарадчої кімнати». Якщо прийняття ухвал про відмову у розгляді подання, з яким суб'єкт права звернувся до Суду, не викликає заперечень, то спірним питанням є практика ухвалення рішень і висновків без участі всіх зацікавлених учасників конституційного провадження, оскільки звужується можливість всебічного і повного дослідження права за поданими доказами, які пов'язані із конституційним поданням та конституційним зверненням. Серйозної правової основи, щоб обґрунтувати доцільність письмового провадження, знайти не вдається, і тому доречно, на наш погляд, було б врегулювати це питання шляхом внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України». При цьому важливо в Законі вказати категорію справ, яку для гадвищення якості й у стислі строки Суд має право розглядати у закритому режимі. Тобто абстрактний нормоконтроль при відсутності гласності і доступності зацікавлених учасників конституційного провадження слід визначити як право Конституційного Суду України ефективно організовувати свою діяльність в інтересах конституційного правосуддя. Але це повинно здійснюватися при дотриманні верховенства права як умови будь-якої процедури провадження Конституційним Судом України, оскільки доступність правосуддя є умовою і гарантією здійснення правосуддя взагалі.

Складові елементи конституційно-правового статусу Конституційного Суяу України визначені спеціальними норма-

—----- —------------------------- 32---------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ми (прямо передбачені і випливають з них) і містяться у вичерпному переліку таких актів, як Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Конституційного Суду України, який затверджено Рішенням Конституційного Суду України від 5 березня ] 997 року.

Конституційно-правовий статус Суду обумовлює його як орган держави. Характеристика починається зі статті 147 Конституції України, а саме — Конституційний Суд — це єдиний орган конституційної юрисдикції України. Усі наступні статті цього розділу Конституції та деяких інших розділів (IV, XIII), а також норми Закону України «Про Конституційний Суд України» фактично конкретизують це визначальне положення. Так, згідно з пунктом 28 статті 85, частини другої статті 147, статті 150, статті 151, статті 159 Конституції України, статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» до виключних І вичерпних повноважень Конституційного Суду України належить виключне право вирішувати наступні питання:

1) про відповідність Конституції (конституційність) законів,
інших правових актів Верховної Ради України, Президента Ук
раїни, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;

2) про наявність чи відсутність порушень законів України чи
Конституції України Верховною Радою Автономної Республіки
Крим;

3) про відповідність Конституції України чинних міжнарод
них договорів України або тих міжнародних договорів, що
вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов'язковість;

4) давати офіційне тлумачення Конституції та законів України;

5) проводити дослідження конституційної процедури розслі
дування і розгляду справи про усунення Президента України з
поста в порядку імпічменту;

6) надавати висновок щодо відповідності вимогам статей
157 та 158 Конституції України проекту Закону України про
внесення змін до Конституції України.

----------------------------------------------------- 33-------------------------------------

Частина І

Доречно зазначити, що вирішення кожного з цих питань характеризується колом осіб, які можуть його ініціювати, особливостями конституційного провадження, видом заключного юрисдикційного акта та формою здійснення юрисдикційної діяльності.

Слід звернути увагу на таку важливу обставину. Конституція України і Закон України «Про Конституційний Суд України» по-різному визначають види юрисдикційних актів, які ухвалюються Конституційним Судом щодо певних справ. Так, згідно з частиною другою статті 150 Конституції України з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України Конституційний Суд ухвалює рішення. Висновки даються — як прямо зазначено у статтях 151, 159, пункті 28 статті 85 Конституції України — лише з питань процедури імпічменту Президента України, відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також з питань відповідності законам і Конституції дій і актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Натомість у статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» є певна неузгодженість, а тому цей закон теж повинен відповідати Конституції, оскільки питання вирішене таким чином, що з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України Конституційний Суд ухвалює висновки. Конституційний Суд України звичайно керується принципом верховенства права і надає перевагу нормам Конституції як нормам найвищої юридичної сили і прямої дії.

У статусі Конституційного Суду помітне місце займають питання, які віднесені до його відання. До них належать питання, вирішення яких залежить від повноважень Суду. Завдяки діяльності Суду забезпечено гарантування верховенства Конституції на всій території України, а це — дотримання конституційної законності в діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим І залежить від однозначного і правильного застосування Конституції та законів України.

-------------------------------------------------------- 34 ----------- ---------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Відповідно до частини третьої статті ] 24 Конституції України найголовнішою метою діяльності Конституційного Суду у вирішенні питань його відання є конституційне судочинство. Саме ця ознака детермінує його як суб'єкта судової влади зі спеціальним статусом, і саме вона характеризує роль Конституційного Суду України в механізмі державної влади. Намагання віднести деякими авторами публікацій цей суд до так званої «контрольної гілки» влади навіть за Конституцією формальних ознак не має.'

Звичайно, при цьому враховується, що Суд виконує роль «негативного законодавця» — припиняє дію закону незалежно від органу законодавчої влади. І на відміну від законодавця діяльність суб'єкта конституційного правосуддя повністю детермінована Конституцією в напрямі відновлення конституційної законності. Спробуємо пояснити це з наукової точки зору.

На думку професора В.Чиркіна, відповідно до традиційної концепції функціонального поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову в основі кожної з них лежить юридична трансформація певної функції державної влади з одночасним відображенням меншою мірою інших її функцій. Структурна побудова влади дістає організаційне вираження в певній системі однорідних органів. У кожній системі однорідних органів державної влади є свій напрямок діяльності. У той же час контрольна діяльність в тій чи іншій мірі притаманна майже всім органам, але для більшості з них вона не є основною. При цьому найчастіше під контролем розуміють таку систему відносин між органами публічної влади, при якій контролюючий орган може скасувати акти підконтрольного органу. Навряд чи конституційна юрисдикція підпадає під таке визначення. Швидше ми маємо систему відносин, при якій наглядовий орган може лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку і, якнайбільше, призупинити дію цього акта, але скасовувати або виправляти акт повинен сам піднаглядний орган. Однак у будь-якої держави є універсальна контрольна функція, що випливає із самої сутності публічної влади. Ця функція, на думку вченого, реалізується особливою гілкою влади — конт-

рольною¹⁹.

--------------------------------------35--------------------------------------------------

Частина І

Наведені міркування поділяються деякими вченими-конституціоналістами, але це не дає підстави стверджувати, що Конституційний Суд України має статус конституційного органу, який за своїм призначенням входить до механізму державної влади і може бути визнаний самостійним видом державної влади — контрольної. Деякі теоретики висвітлюють це питання з позиції контрольної влади поряд з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Рахунковою палатою і, таким чином, відносять до неї Конституційний Суд України.

Проте системний аналіз статусу Конституційного Суду України не залишає сумніву в тому, що заперечити такий підхід можна наступними аргументами.

По-перше, функція конституційного контролю, яку виконує Конституційний Суд України, не є всеохоплюючою — вона не охоплює акти судової гілки влади, включаючи рішення та інші види судових актів вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України. Конституційний Суд України позбавлений можливості їх скасовувати або змінювати, а тому про контроль у цій сфері не може йти мова, навіть коли йдеться про судове верховенство. Встановивши в процесі розгляду справи про офіційне тлумачення закону чи Конституції факт неправильного розуміння Верховним Судом України певної правової норми, що стало наслідком судової помилки, Конституційний Суд може лише на підставі статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» вказати на преюдиціальність свого рішення. І наслідком цього стане перегляд Верховним Судом судової справи, в якій допущена помилка, в порядку провадження за нововиявленими обставинами, який сам буде виправляти свою помилку. До того ж, існують держави (наприклад, США, Японія, Філіппіни, Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Канада, Фінляндія тощо), де функцію конституційного контролю виконує Верховний суд держави, який може мати набагато більше контрольних повноважень, ніж Конституційний Суд України²⁰. Але на цій підставі ніхто не відважиться вилучити Верховний Суд із судової гілки влади і віднести його до контрольної сфери суб'єктів держави.