Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 9 из 33)
-------------------------------------------------------- 36--------- :--------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ 8 УКРАЇНІ 
По-друге, функція конституційного контролю полягає у визнанні неконституційними правових актів. Вона аж ніяк не належить до такого виду діяльності, як офіційне тлумачення правових норм законів та Конституції, тим більше до надання обов'язкових, авторитетних і стабільних висновків щодо відповідності Конституції України нечинних міжнародних договорів, а також процедури імпічменту Президента України.По-третє, принциповим у віднесенні Конституційного Суду України до судової гілки влади є те, що процес здійснення конституційного контролю, як і Інші функції цього Суду у формах інтерпретаційної, правотворчої, превентивної, конституційно-правоохоронної, правозахисноїтощо, здійснюється шляхом судочинства — особливого виду юрисдик-ційної діяльності, яку можуть здійснювати лише суб'єкти зі спеціальним статусом (судді), що характеризується високим рівнем незалежності (непідзвітності І непідпорядкованості нікому), недоторканності, професійності. Не можна не звернути увагу і на те, що встановлений у статті 126 Конституції принцип незалежності суддів, гарантії цієї незалежності поширюється також і на Суддів Конституційного Суду України. На це прямо вказує стаття 149 Конституції. Так, частина п'ята статті 126 Конституції України передбачає підстави їх звільнення з посади, а частина друга статті 127 Основного Закону держави визначає умови, за яких особа не може займати посаду Судді Конституційного Суду України.
Аналізуючи природу Конституційного Суду України, професор В.Шаповал відзначає, що основні форми і принципи діяльності цього Суду збігаються з відповідними ознаками судів загальної юрисдикції, що дає підстави стверджувати; і Конституційний Суд України І суди загальної юрисдикції є активними носіями судової влади21.
Інституційною складовою правового статусу Конституційного Суду України як спеціального суду конституційної юрисдикції є порядок Його формування і забезпечення його належної діяльності. Оскільки будь-який суд як орган державної влади є насамперед формою діяльності професійних суддів, з яких він формується, — заснований у встановленому Конституцією і законом порядку для виконання завдань І функцій держави,
--------------------------------------------------------- 37------------------------------------------------
Частина І наділений відповідними державно-владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових і організаційних формах,— то статус Суддів Конституційного Суду України і гарантії їх незалежності є інституціональною характеристикою правового статусу самого Суду.Суддя Конституційного Суду України М.Савенко слушно зауважує, що незалежність суддів — це система політичних, соціально-економічних, ідеологічних, правових заходів, що забезпечують самостійне, неупереджене і справедливе вирішення ними питань, віднесених до повноважень конституційної юстиції, за своїм внутрішнім переконанням, на підставі Конституції та законів України, без будь-якого стороннього втручання у здійснення конституційного правосуддя, а також надійну правову охорону Основного Закону, ефективний захист прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів суспільства і держави.
Гарантії незалежності І недоторканності суддів конституційної юстиції розглядаються як складова частина правового статусу конституційних судів не лише в Україні. Обсяг цих гарантій з урахуванням специфіки конституційної юрисдикції завжди вищий, ніж у суддів загальних судів.
Основний Закон України (стаття 149) поширив на суддів конституційної юстиції гарантії незалежності і недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 Конституції України для суддів системи судів загальної юрисдикції. Поряд з цим є окремі гарантії незалежності Суду і суддів і недоторканності його суддів, які поширюються винятково на Суддів Конституційного Суду України. До них належать:
— демократичний порядок формування суду, при якому у
формуванні Суду беруть участь Президент України, законо
давча і судова влада без жодних переваг у кількості (стаття 148
Конституції України);
— призначення суддів Суду на один дев'ятирічний строк без
права бути призначеним повторно;
— обрання самими Суддями Голови Конституційного Суду
України та його заступників і тільки на один трирічний строк;
---------------------------------------------------- 38------------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ—
встановлення Конституцією України вичерпного перелікусуб'єктів звернення до Конституційного Суду України;
— неприпустимість звуження законом конституційних повно
важень Суду;
— обов'язковість розгляду справ за процедурою, визначе
ною законом і Регламентом Суду;
— властивості рішень і висновків Суду (остаточність, автори
тетність, преюдиціальність, загальнообов'язковість);
— особливий порядок припинення повноважень Судді Суду
(стаття 23 Закону України «Про Конституційний Суд України»);
— персоніфікованість прийняття рішень: Суддя Конституцій
ного Суду України не має права утримуватись від голосування
щодо прийняття Судом рішення і повинен у будь-якому випадку
підписати його (маючи право на окрему думку);
— встановлення у 2001 році шляхом внесення відповідних
змін до Закону України «Про статус суддів» права Судді Суду
на відставку, виплату вихідної допомоги та отримання щомісяч
ного довічного грошового утримання, що обчислюється Із за
робітної плати на відповідній посаді судді, яку він обіймав на
час припинення повноважень, за відсутності передбаченого
для суддів судів загальної юрисдикції десятирічного стажу на
посаді судді;
— створення необхідних організаційно-технічних та інфор
маційних умов для діяльності, матеріального і соціального за
безпечення.
Реалізація останньої гарантії покладається на державу в особі її органів і посадових осіб, які повинні забезпечувати необхідне фінансування та належні умови функціонування судів та діяльності суддів (частина перша статті 130 Конституції України).
Незважаючи на цей конституційний припис, органи законодавчої та виконавчої влади або ігнорували його, або не виконували, скорочували обсяг необхідних для діяльності суду і суддів коштів і навіть фактично затримували перерахування протягом року на фінансування судів, у тому числі й Суддів Конституційного Суду України. Наведемо такі приклади.
Указом Президента України «Про скорочення видатків Державного бюджету України на 1998 рік» від 8 серпня 1998 року
-------------------------------------------------------- 39------------------------------------------------
Частина І 
№ 860/98 видатки на утримання судової влади, до якої належить і Конституційний Суд України, на підставі статті 33 Закону України «Про бюджетну систему України» було скорочено на 9466 тисяч гривень. Наступного року постановою Кабінету Міністрів України «Про обмеження видатків Державного бюджету України на 1999 рік» від 22 березня 1999 року було скорочено видатки на функціонування Конституційного Суду України на 39,7 відсотка. Ця постанова прийнята на виконання статті 42 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік», яка надавала право Кабінету Міністрів України здійснювати обмеження видатків з Державного бюджету України у разі недоотримання доходів або коштів для фінансування дефіциту Державного бюджету України, порівняно із затвердженими, більш як на 10 відсотків.Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 за конституційним поданням Верховного Суду України статтю 42 Закону України «Про державний бюджет України на 1999 рік» у частині надання повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати обмеження видатків з Державного бюджету України на утримання судових органів України без урахування передбачених статтею 130 Конституції України конституційних гарантій їх фінансування, визнано неконституційною.
Для обґрунтування такого рішення Конституційний Суд України послався на те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя та потреби судів, має обмежити будь-який вплив на суд і бути спрямованим на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України.