Види місцевих податків і зборів, що сплачуються громадянами, їх розміри та порядок обчислення і напрями використання визначаються Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 р. "Про місцеві податки і збори".
Контроль за дотриманням податкового законодавства і правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати податків, зборів та інших платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України, здійснюється державними податковими адміністраціями.
На підставі декларацій, документальних перевірок за місцем отриманих доходів податкові органи в разі встановлення порушень податкового законодавства вимагають їх усунення, а на громадян, винних у неподанні або невчасному поданні декларації про доходи чи включенні до декларацій спотворених даних та в інших випадках порушення податкового законодавства, накладають адміністративні стягнення.
Загальний обов'язок додержуватися Конституції та законів — одна з передумов формування в Україні правової держави. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Закріплений у ст. 68 Конституції обов'язок неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права й свободи, честь та гідність інших людей тісно пов'язаний з визначенням і поняттям юридичної
відповідальності — особливих, передбачених і врегульованих нормами права відносин між громадянами і державою, що виникають у разі і внаслідок правопорушення. Головна мета юридичної відповідальності — охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання винних за скоєне.
Юридична відповідальність може бути (залежно від правопорушення) кримінальною, адміністративною, цивільною та дисциплінарною, що передбачається нормами відповідного законодавства. При цьому всі види юридичної відповідальності передбачають санкції за правопорушення, а правопорушник зазнає державного примусу (позбавлення волі, сплати штрафу, відшкодування збитків тощо).
Питання реалізації прав і свобод громадян набувають в Україні особливого значення. У ст. З Основного Закону нашої держави підкреслено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і , безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Цим самим підіймаються на найвищий щабель усі дії в сфері практичного здійснення прав людини і громадянина. У цій же статті зазначено: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Вказані приписи Конституції зумовлюють необхідність принципово нового підходу до захисту прав людини, сприяння такому становищу, за якого будь-які права і свободи реалізовувалися та захищалися б з найменшими затратами зусиль.
Нині існує дуже важлива проблема максимального спрощення механізму здійснення і захисту прав та свобод людини і громадянина. Необхідно хоча б в основних рисах визначити механізм здійснення і захисту кожного суб'єктивного права, зважаючи на те, що останнє за тих чи інших умов буде реалізовуватися дуже повільно або гальмуватися. Безперечно, краще за все зазначені питання було б вирішити у спеціальних кодексах прав людини. Однак їх складання — справа зовсім не проста.
Слід звернути увагу ще на одне важливе питання. Останнім часом, коли активно ведуться розмови про вдосконалення в нашій державі системи права, виявилось, що багато хто розуміє цю проблему дуже спрощено, вважаючи, що треба дещо вдосконалити цю систему і все буде гаразд. Однак такий підхід треба рішуче відкидати. Справа в тому, що існуюча в Україні система права (і це повністю стосується й системи прав людини і громадянина) складалася і розвивалася в умовах, коли основна ставка робилася не на людину, не на особистість, хоч гасел про це було багато, а на державу, на державний апарат, не говорячи вже про апарат компартійний, який взагалі, особливо на верхніх поверхах партійної ієрархії, був фактично недоторканним.
Оскільки в Україні система права мала раніше і досі має зовсім іншу, порівняно з нашими сьогоднішніми ідеалами, методологічну основу, не треба її підправляти. Необхідно розробляти нову систему, керуючись насамперед принципами Конституції України. Доводиться, однак, констатувати, що не всі, кому це належить, як кажуть, за штатом, повністю це розуміють. Тому й утворюються різні підготовчі комісії, зорієнтовані в основному на деяке покращення чинного законодавства.
Перед розробкою і вдосконаленням системи права, що повністю грунтувалася б на новій Конституції України, її принципах та нормах, треба розробити і прийняти органічний закон, який повинен визначити не тільки структуру цієї системи, а й принципи її побудови та функціонування. Саме в цьому акті й повинні бути встановлені ті вимоги, яким має відповідати система права з точки зору ефективного захисту і здійснення прав та свобод людини і громадянина.
1. Конституційне право України. - К., 199
2. Конституція України. - К., 1997
3. Основи конституційного права України. - К., 1997
4. Що таке свобода і право у демократичній державі? - К., 1996