Друга група самостійних інститутів трудового права утворює особливу частину трудового права, до якої належать: а) трудовий договір; б) робочий час і час відпочинку; в) оплата праці; г) трудова дисципліна; д) матеріальна відповідальність; е) охорона праціIє) поєднання роботи з навчанням; ж) нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю; з) трудові спори.
У цій системі галузі права вирізняються система трудового законодавства та система навчального курсу. В основному ці системи збігаються із системою галузі трудового права, але мають певні відмінності як за предметом, так і за метою вивчення й аналізу норм трудового права.
На основі розглянутих конкретних ознак, притаманних лише трудовому праву, без особливих труднощів можна відокремити трудові правовідносини від цивільно-правових, адміністративно-правових чи від правовідносин у галузі соціального забезпечення.
Трудове право необхідно відокремлювати від цивільного тому, що цивільні правовідносини часто пов'язані з працею (наприклад, авторський договір, договір комісії, договір особистого підряду, договір доручення або укладення трудової угоди, змістом якої може бути як трудовий, так і цивільний договір). Саме ці близькі за формою, але різні за змістом договори і ускладнюють відокремлення трудового права від цивільного.
Головне в цьому відмежуванні полягає в тому, що предметом цивільного права є конкретна річ, тобто уречевлений результат праці, і громадянин виконує певну роботу за власними правилами, тоді як предметом трудового договору є сам процес праці робітника й службовця за певною спеціальністю чи кваліфікацією та з обов'язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Суттєва відмінність трудового права від адміністративного (останнім регулюється праця співробітників МВС України, Служби безпеки України, військовослужбовців Збройних сил України) полягає в тому, що основним методом адміністративного права є винятково владні повноваження одного суб'єкта правовідносин і підлеглість йому другого суб'єкта цих самих правовідносин.
При цьому слід зауважити, що до зазначених суб'єктів адміністративних правовідносин застосовуються також норми трудового законодавства, але лише тоді, коли відомчою нормою права запозичуються окремі норми трудового права або робиться відсилання до них, або вони повністю відтворюються без будь-яких винятків. Наприклад, Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. без будь-яких змін запроваджений у системі органів внутрішніх,справ України відповідним відомчим наказом.
Трудове право тісно пов'язане з правом соціального забезпечення, про що свідчить глава КЗпП України "Державне соціальне страхування". Норми цієї глави поширюються на всіх працівників. Усі інші питання —системи пенсій, допомог тощо — регулюються нормами права державного соціального забезпечення як самостійної галузі права.
Трудове право України перебуває в розвитку, що залежить як від загального суспільного розвитку держави, так і від демократичних підвалин, досягнень правової науки та практики. Особливим етапом розвитку трудового права було прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.
А найповнішого, справді демократичного подальшого розвитку трудовому праву надало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України. Цим Основним Законом суверенної держави — України — закріплено відповідні досягнення усталеного правового регулювання праці та визначено подальші шляхи його розвитку. Зокрема, це стосується послідовного подолання економічної кризи та запровадження заходів, у тому числі правових, щодо забезпечення зайнятості працівників.
Демократизація трудового законодавства, розширення сфери його дії, закріплення норм міжнародно-правового регулювання праці, поглиблення диференціації правового регулювання праці (підтвердженням чого є норми права про державних службовців —Закон і Положення), а також розширення розвитку соціально-партнерських відносин у галузі праці, посилення захисту трудових прав працівників у індивідуально-договірному і колективно-договірному порядку стосуються тих гарантій, які стверджують, що сторони договору мають право поліпшувати умови праці й не мають права погіршувати їх.
Контрольні питання
1. Що таке трудове право і яке місце воно посідає в системі галузей національного права України?
2. Які правовідносини регулює трудове право України?
3. Із чого складається система трудового права?
4. Які основні функції виконує трудове право?
5. У чому полягає сутність відокремлення трудового права від інших галузей права?
6. З яких основних інститутів складається система трудового права?
7. Основні тенденції розвитку трудового права України.
Система тестових завдань для самоконтролю1
Тест 1. Визначення поняття трудового права включає:
А — Систему правових норм.
Б — Регулювання сукупності відносин суспільної організації праці на підприємстві,
В — Поєднання суспільних, колективних і особистих інтересів працівників.
Г — Визначення суб'єктів та їх компетенції.
Тест 2. Основу предмета трудового права становлять:
А — Жива праця, її організація та умови.
Б — Інші індивідуальні та колективні правовідносини.
В — Індивідуальні, кооперативні відносини і відносини спільних підприємств.
Тест 3.Характерні риси трудових відносин:
А — Включення працівника в колектив.
Б — Виконання конкретної трудової функції.
В — Додержання трудового режиму.
Г — Визначення прав і обов'язків працівників.
Д — Розгляд трудових спорів.
Тест 4.Трудові правовідносини можуть виникати:
А — На підприємствах, в установах, організаціях.
Б — На виробництвах на підставі членства.
В — В утвореннях зі змішаною формою коопераціїпраці.
Г — Тільки на державних підприємствах, в установах.
Тест 5. Колективні правовідносини як елемент предмета трудового права включають правовідносини щодо:
А — Організації праці.
Б — Управління працею.
В — Забезпечення умов праці.
Г — Регулювання накладення штрафів.
Тест 6. До інших правовідносин, що входять до предмета трудового права, належать правовідносини:
А — 3 підготовки до праці та підвищення кваліфікації.
Б — 3 працевлаштування і розгляду трудових спорів".
В — 3 контролю за додержанням законодавства про працю.
Г — 3 несудового порядку розгляду спорів.
Д — 3 оплати праці та гарантійних виплат.
Тест 7. Суб'єкти колективних правовідносин:
А — Трудовий колектив (в особі своїх органів).
Б — Професійні спілки (в особі своїх органів).
В — Адміністрація підприємств як виразник волідержави й орган управління.
Г — Громадянин як наймач робочої сили.
Д — Група громадян, які спільно виконують роботу
Тест 8. Метод трудового права включає:
А — Договірний порядок виникнення трудових відносин.
Б — Поєднання рівності з підлеглістю.
В — Поєднання централізованого і локального регулювання праці.
Г — Нормативне і договірне регулювання умов праці.
Д — Несудовий порядок застосування санкцій і охорони праці.
Тест 9. Будівнича і провідна роль трудового права в загальній системі права виявляється в такому:
А — Посиленні економічних методів управління.
Б — Активізації госпрозрахунку і самофінансування.
В — Розширенні демократичних заходів управління підприємством.
Г — Регулюванні міри праці і пенсійних відносин.
Д — Визначенні роду і виду трудової діяльності.
Тест 10. До функцій трудового права належать:
А — Виробнича (економічна) і виховна (ідеологічна).
Б — Захисна (процесуальна) і заохочувальна.
В — Виробнича, виховна, захисна.
Тест 11. Трудове право як самостійна і провідна галузь права включає:
А — Систему галузі і систему законодавства.
Б — Систему науки і систему навчального курсу.
В — Систему галузі і систему прийняття норм.
Г — Тільки систему галузі і систему законодавства.
Д — Тільки систему науки і систему прийняття норм.
Тест 12. Система норм трудового права поділяється на такі частини:
А — Загальну й особливу.
Б — Загальну та систему законодавства.
В — Тільки загальну і систему науки.
Тест 13. Система норм трудового права має такі ознаки:
А — Єдність і диференціація норм.
Б — Єдність і відокремлення норм.
В — Єдність і специфіка окремих норм.
Тест 14. Законодавство України про працю застосовується в ОВС шляхом:
А — Відтворення і відсилання до норм трудовогоправа.
Б — Запозичення і диференціації.
В — Відтворення, відсилання і запозичення,
Тест 15. Диференціація норм трудового права залежить від таких чинників:
А — Галузі виробництва і умов праці.
Б — Суб'єктів трудових відносин і характеру трудових зв'язків.
В — Галузі виробництва й шкідливих умов праці.
Г — Умов праці і функцій трудового права.
Д — Характеру трудових зв'язків і організації праці.
2.ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА
Джерела трудового права — це різноманітні нормативні акти органів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов'язані. Проте оскільки джерело трудового права є формою вираження трудового законодавства у відповідному нормативному акті, такі нормативні акти за змістом можуть бути двох видів: 1) що містять лише норми трудового права, наприклад Кодекс законів про працю України; 2) що містять норми різних галузей права, у тому числі трудового (їх називають комплексними), наприклад Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (ст. 14, 15, 17, 19, 26 та ін.) агальну теорію національногоправа України можна стверджувати, що джерела права, у тому числі й трудового, можуть мати нормативний і ненормативний характер. Наприклад, укази Президента України про персональне нагородження орденом Ярослава Мудрого або присвоєння почесного звання "Заслужений працівник науки" — це правові акти правозастосовчого характеру, тоді як Указ Президента України від 26 квітня 1995 р. "Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня" є нормативним актом трудового права.