КонцепціяадміністративноїреформивУкраїнізнайшлавтіленняукомплексномудокументі, схваленомуУказомПрезидентаУкраїниза№ 810 від 27 липня 1998 р.
66
ціальний статус Голови Національного банку України обумовлює його політичну відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за всю діяльність банку.
Отже, правовий статус вищої посадової особи в системі банків дозволяє Голові Національного банку виступати об'єднуючою основою управління центральним банком держави і забезпечувати послідовність формування та реалізації грошово-кредитної політики. Для цього, на нашу думку, голова банку має обиратися згідно зі ст. 12 зазначеного Закону «ехз о#ісіо» головою Ради Національного банку, що усуватиме серйозні суперечності між Радою та Правлінням Національного банку.
Реалізація саме такої моделі поєднання функцій та повноважень Головою Національного банку зі статусом Голови Ради Національного банку дасть змогу залишити дію частини третьої ст. 19 Закону як виняток у відносинах Ради Національного банку з Національним банком, у питаннях віднесених до її відання.
Особливість правового статусу Національного банку України пов'язана з існуванням згідно зі ст. 8—13 Закону України «Про Національний банк України» вищого органу управління Національним банком — Ради Національного банку. Цей орган належить до конституційних органів у системі Національного банку. Закон визначає збалансований між суб'єктами Ради порядок формування (Верховною Радою України і Президентом України) 14 осіб персонального складу Ради Національного банку. Але Закон дозволяє звільняти їх не раніше ніж через один рік з дня призначення при визначеному терміні їх повноважень сім років, крім Голови Національного банку, який призначається на строк здійснення його повноважень — п'ять років.
Ідея створення такого органу, як Рада Національного банку—не нова. У Німеччині існує аналогічна за функціями Рада центральних банків, у Японії — комітет визначення політики (монетарної), в Австрії — Рада директорів, у США — Рада керуючих. Є подібні органи в центральних банках і інших країн. Відрізняються вони між собою складом та порядком формування, обсягом функцій та повноважень, проте характерними для усіх є принципи функціонування, згідно із якими зазначені утворення визначають лише основні, глобальні питання діяльності центральних банків, не втручаючись у їхню оперативну діяльність.
До повноважень Ради Національного банку ст. 9 Закону відносить розроблення Основних засад грошово-кредитної політики України відповідно до загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. Основні засади вносяться до 15 вересня для інформування на розгляд Верховної Ради України і надалі стають об'єктом контролю за їх виконанням з боку Ради Національного банку. До її важливих повноважень Закон відносить аналітичну діяльність щодо впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України, внесення пропозицій Правлінню Національного банку, затвердження кошторису доходів та витрат Національного банку. Здатність вико-
67
нувати функції вищого органу управління Національного банку обумовлена повноваженнями Ради застосовувати відкладальне вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, правом затвердження рішень Правління про участь у міжнародних фінансових організаціях, правом брати участь у засіданнях Правління з правом дорадчого голосу тощо. Проведення засідань Ради Національного банку не рідше одного разу на квартал, порядок прийняття рішень та контроль за їх виконанням визначається регламентом, який затверджується Радою.
Таким чином, можна зробити висновок, що Рада Національного банку — це орган з особливими функціями та повноваженнями, що охоплюють весь цикл стратегічно-наглядової функції держави — від розроблення Основних засад грошово-кредитної політики до контролю за проведенням цієї політики центральним банком держави в діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування та всієї банківської системи в Україні.
Водночас юридичну сутність Ради Національного банку України не можна зводити до її головних завдань — розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням. Законом «Про Національний банк України» на неї покладаються також певні управлінські функції, оскільки Закон визнає Раду вищим органом управління і це знаходить прояв у погодженні призначення та звільнення членів Правління Національного банку, затвердженні бухгалтерського балансу банку, встановленні форми оплати праці його працівників, затвердженні кошторису доходів і витрат банку тощо.
Отже, правовий статус дає цілісне уявлення про те, що Рада Національного банку України є особливим політико-фінансовим органом змішаної правової природи, який можна вважати аналітичним центром всієї фінансово-економічної системи держави.
Іншим керівним органом Національного банку є його Правління. До його повноважень Законом віднесено забезпечення реалізації грошово-кредитної політики через відповідні монетарні важелі, управління діяльністю центрального банку, організація виконання інших його функцій. Правління очолює Голова Національного банку України, який разом з Радою Національного банку визначає кількість та персональний склад Правління, з наступним затвердженням його Радою Національного банку.
Принциповим положенням, яке досить конкретно висвітлює правовий статус Правління Національного банку, є здатність виконувати адміністративні функції в повному обсязі і приймати рішення щодо економічних заходів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до рекомендацій Ради з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти.
У ст. 15 Закону «Про Національний банк України» до повноважень Правління віднесено також прийняття рішень про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет, про зміну
== 68
відсоткових ставок Національного банку, про встановлення економічних нормативів для банків та фінансово-кредитних установ, про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків та фінансово-кредитних установ, про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює центральний банк, про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку, про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України та інше.
Правління здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність як самостійний суб'єкт: управління від імені Національного банку України, надаючи повноваження визначати організаційні засади структури Національного банку України, затверджувати положення про його структурні підрозділи та установи, статути його організацій та підприємств, порядок призначати керівників підрозділів, підприємств, установ та організацій, затверджувати штатний розклад, встановлювати порядок надання ліцензій на ведення банківських операцій, видавати нормативні акти Національного банку, затверджувати регламент роботи Правління та виконувати інші функції, що випливають з основної мети діяльності центрального банку. Законодавець врегулював у частині першій ст. 15 Закону таку важливу особливість правового статусу Правління Національного банку України, як право купувати та продавати майно для забезпечення діяльності Національного банку. Отже, дискусія, яка протягом тривалого часу точилась навколо цього питання, вирішена на користь Національного банку, який правомочний володіти майновими правами без втручання при їх реалізації органів державної виконавчої влади.
Важливим є те, що річний звіт та проект кошторису витрат на наступний рік Правління зобов'язано подавати на розгляд Ради Національного банку України. Таким чином, управлінська та господарська діяльність Правління перебуває під контролем Ради Національного банку, що виключає саму можливість, зокрема, появи розпорядчих актів, наприклад, листів, телеграм, які не належать до актів управління, оскільки порядок видання нормативних актів Національного банку суворо регламентований. Закон припинив довгорічну практику адміністративного втручання керівників Національного банку у діяльність комерційних банків.
Таким чином, встановлена у Законі «Про Національний банк України» структура керівних органів центрального банку та визначення їх правосуб'єктності узгоджується із Конституцією України і відповідає інтересам як забезпечення незалежності банку щодо проведення грошово-кредитної політики, так і завданням забезпечення контролю за її здійсненням у фінансово-економічній та банківській сферах.
Організаційно-правову та функціональну діяльність Націо-
Національного банку України забезпечує поряд з іншими юридично самостійними організаціями, підприємствами та установами, територіальними управліннями (філіями), які не мають статусу юридичної особи, розгалужена структура апарату. Структура Національного банку України будується за принципом централізації з