Національний банк дає згоду на відкриття філій і представництв комерційними банками, які вже зареєстровані. Яким є правовий статус цих суб'єктів?
Правовий статусФілія банку — банківська установа, яка не є юридичною осо-
філій банкубою, діє від імені головного банку на підставі окремого положен-
ня, має свій субкореспондентський рахунок або працює на єдиному кореспондентському рахунку з головним банком та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за умови наявності і в межах дозволу, наданого їй банком як юридичною особою.
Комерційні банки можуть відкривати власні філії за умови, що розмір капіталу банку не повинен бути меншим за встановлений Національним банком і має перевищувати розмір зареєстрованого і фактично сплаченого статутного капіталу у разі відкриття філії на території області, де розташовано банк, — у розмірі 1 млн. євро, у разі відкриття філії в межах України — 3 млн. євро. Крім цього, на правовий статус банків відповідно до вимог чинного законодавства впливають покладені на них обов'язки:
81
здійснювати формування резервного фонду, резерву на покриття можливих втрат за позиками і фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Обов'язковою умовою має бути стабільна беззбиткова діяльність банків та додержання ними економічних нормативів і обов'язкових резервів протягом півріччя.
Як слід діяти банкам для відкриття власних філій? По-перше, комерційні банки повинні одержати згоду територіального управління Національного банку за місцезнаходженням головного банку; по-друге, — узгодити відкриття філії з територіальним управлінням за місцезнаходженням філії.
Далі з'ясуємо, що являє собою представництво банку. Це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.
Представництво відкривається банком за погодженням із територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням представництва, яке, виносячи рішення про погодження відкриття представництва, повідомляє листом про це комерційний банк, центральний банк, а територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку — юридичної особи надсилає положення про представництво, повідомляє його назву, відомості про поточний рахунок і адресу.
На практиці банківські установи можуть відкривати територіально відокремлені безбалансові відділення. Комерційні банки повинні в тижневий строк повідомити про це територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням такого відділення.
Територіально відокремлені безбалансові відділення створюються з метою поліпшення обслуговування клієнтів комерційного банку і розширення їх кола на балансі головного банку або його філії в межах однієї області. Вони можуть здійснювати окремі банківські операції в межах дозволу, наданого головним банком.
Отже, правовий статус комерційного банку визначається його статутом і характеризується функціями та обсягом повноважень, які він може застосовувати за законом при здійсненні банківської діяльності.
Комерційні банки набувають статусу юридичної особи з часу їх реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Однак здійснювати банківські операції вони можуть тільки після одержання відповідних ліцензій Національного банку (ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Порядок ліцензування банківської діяльності розглядається окремо, оскільки воно здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають встановленим Національним банком України обов'язковим вимогам та діяльність
82
яких не загрожує інтересам їх клієнтів. Ліцензія — це фіксоване у
спеціальному дозволі право банку здійснювати обумовлені законом види діяльності. Одержання від Національного банку ліцензії означає набуття банком — юридичною особою спеціальної компетенції, тобто одержання прибутку тільки шляхом здійснення певних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції у межах повноважень, наданих головним банком, і дозволу територіального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.
Якщо звернутись до банківського законодавства, можна помітити, що до внесення 1 лютого 1996 р. змін до ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дієздатність комер-
ційного банку виникала з моменту реєстрації і існувала в межах видів діяльності (банківських операцій), які передбачались його статутом. Виняток складали лише валютні операції, для здійснення яких банки мали одержувати відповідну ліцензію.
Але оскільки між реєстрацією комерційного банку і виданням ліцензій на здійснення банківських операцій проходить певний час, можна вважати, що спеціальна дієздатність комерційного банку (можливість здійснювати банківські операції) не збігається з його спеціальною загальною дієздатністю як юридичної особи. Видаючи ліцензії, Національний банк має можливість регулювати обсяг спеціальної дієздатності комерційного банку. Після реєстрації банк набуває статусу юридичної особи і, безумовно, може виступати суб'єктом цивільно-правових відносин — укладати господарські угоди тощо. Проте суб'єктом банківської діяльності він стає з моменту одержання ліцензії від Національного банку на виконання банківських операцій. Ліцензування має за мету обгрунтувати процес входження в банківську діяльність і переконатися в готовності банку та в компетентності його керівництва здійснювати банківські операції.
Згідно з Положенням про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій, затвердженим Правлінням Національного банку України за № 181 від 6 травня 1998 р., ліцензування — це порядок видачі комерційним банкам, які з часу реєстрації набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України, а також діяльність яких не загрожує інтересам фізичних і юридичних осіб. Таким чином, для розуміння правового статусу комерційного банку ліцензію слід розглядати як акт конкретного регулювання, акт-дозвіл.
Ознаки _Отже, з'ясувавши юридичні підстави набуття комерційним
комерційногобанком або фінансово-кредитною установою правового статусу
юридичної особи із спеціальною дієздатністю, слід виділити дві його характерні ознаки. Перша — це наявність реєстрації банку за установчими документами (статутом), яка дає право на професійну діяльність. Друга — наявність одержаної від Національного банку України ліцензії, що визначає зміст та обсяг банківської
83
діяльності і є свідченням правосуб'єктності банку. За правовим статусом комерційні банки поділяються на такі види (схема 7).
Види комерційних банків
Схема 7. Види комерційних банків
Таким чином, розгляд правового статусу банків в Україні свідчить, що правове регулювання кредитних установ має складну організаційно-правову природу, але воно має гарантувати інтереси кредиторів та вкладників банку від втрати коштів, гарантувати платоспроможність банку. Саме тому правовий статус будь-якого банку або фінансово-кредитної установи можна розглядати тільки в системній організації, яку очолює і якою керує від імені держави Національний банк України.
Література
1. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
2. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. — К., 1998. - Т. 1. - № 2 (Б) 7; № 2 (Б) 10.
3. Бернд Р. Банковская система и контроль за банковской деятельнос-тью в условиях рьіночной зкономики. — Мюнхен, 1994.
4. Гетьман В. П. Банківська система України: діяльність і проблеми // Банківська справа. — 1995. — № 1.
5. Корріган Е. Дж. Функції центральних банків та фінансова система у виникаючих ринкових економіках: Доповідь на 14 щорічному економічному симпозіумі Федерального резервного банку. — Гарвардський Університет. Проект ПЕРУ. — 1992.
6. Лекции о деятельности центральних банков / Отв. ред. М. Роккас и К. Мастропаскуа. — Рим, 1996.
7. Полицатто В. П. Разумное регулирование и банковский надзор: Со-здание институциональннх рамок для банков. — Вашингтон, 1992.
8. Поляков В. П., Москвина Л. А. Структура и функции центральних банков: Зарубежньїй опьіт. — М., 1996.
9. Порошенко П., Селіванов А. Національний банк і стратегія грошово-кредитної політики // Голос України. — 1999. — 13 квітня.
10. Ющенко В. А. Стабільні ціни можуть забезпечуватися тільки незалежним центральним банком // Урядовий кур'єр. — 1999. — 20 лют.
Особлива частина
90
Розділ 6
Договори банківського рахунку. Правове регулювання безготівкових розрахунків. Міжбанківські розрахунки
ґРегламентуванняінститутубанківськогорахунку законамиУкраїнитанормативнимиактами НаціональногобанкуУкраїни
^ Видирахунківтапорядокїхвідкриття
^ Особливостівідкриттярахунківунаціональній валютіфізичнимособам
^ Порядоквідкриттярахунківунаціональнійвалюті представництвамтаустановамнерезидентів. Рахуноктипу«Н». рахуноктипу«П»