^ Відкриттярахунківвіноземнійвалюті
^ Переоформленняізакриттярахунків
^ Безготівковірозрахунки
^ Платіжнедоручення. Платіжнавимога-доручення. Розрахункичеками. Акредитив
^ Розрахункиплатіжнимивимогамитаінкасовими дорученнями
^ Арешткоштівнарахунках
^ Зупинення (припинення) операційнарахунках
^ Міжбанківськірозрахунки
6.1. Правове регулювання банківського рахунку
Інститут банківського рахунку не має чіткого регламентування в чинному законодавстві України, хоча окремі питання, що входять до цього поняття, відображено у відповідних законах та нормативних актах. Проте цього явно недостатньо для повного і цілісного регулювання правовідносин, пов'язаних зі здійсненням банками діяльності по відкриттю рахунків і проведенням касово-розрахункового обслуговування клієнтів. Насамперед слід зазначити, що чинний Цивільний кодекс України, хоча і містить главу 33 «Розрахункові і кредитні відносини» (статті 380—385), проте її норми мають надто загальний характер і не відповідають вимогам сьогодення. Кодекс не передбачає договору банківського рахунку як окремого виду договорів і не регулює прав і обов'язків сторін за цим договором, відповідальність за їх порушення тощо.
91
Питання функціонування банківських рахунків регулюються окремими законодавчими актами, зокрема, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків». Деякі законодавчі акти комплексного характеру встановлюють певні норми, що стосуються інституту банківського рахунку (наприклад, ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. 8 Закону України «Про підприємництво», ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Зазначені питання також регулюються постановами Верховної Ради України (Постанова «Про норматив обігу платіжних документів в Україні» від 25 червня 1993 р., Постанова «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 13 липня 1996 р.), указами Президента України (зокрема, Указом «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» за № 227 від 16 березня 1995 р. з відповідними змінами і доповненнями, Указом «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» за № 167 від 4 березня 1998 р. та ін.).
Найбільш докладно і повно інститут банківського рахунку регламентується нормативними актами Національного банку України. Це передусім Інструкція про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 р. із наступними змінами і доповненнями, та Інструкція про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затверджена постановою Правління Національного банку України за № 204 від 2 серпня 1996 р. з наступними змінами і доповненнями, Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України за № 621 від 27 грудня 1999 р.
Правові підвалини кодифікації норм, що стосуються інституту банківського рахунку, мас закласти новий Цивільний кодекс України, проект якого прийнято Верховною Радою України у першому читанні у 1997 р. На відміну від чинною кодексу проект передбачає такі договори, як договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, що мають широке застосування на практиці.
92
На сьогодні саме зазначені імперативні норми складають переважну частину норм серед тих, які регулюють відносини, пов'язані з банківським рахунком. На сучасному етапі, в умовах спаду виробництва, платіжної кризи, бюджетного дефіциту, затримки з виплатою заробітної плати як працівникам виробничої сфери, так і бюджетних організацій, держава прагне все більше регулювати різні сторони правовідносин щодо відкриття і функціонування банківського рахунку. Особливо це стосується підвищення ролі податкових та деяких інших державних органів (Державне казначейство, Пенсійний фонд тощо) у цих відносинах.
Як зазначалось, питання, що стосуються договору банківського рахунку, напрацьовані практикою і узагальнені теорією. Цей досвід було узагальнено і враховано при підготовці проекту нового Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 1127 проекту передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується прийняти і зарахувати на відкритий клієнтом рахунок кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти, але не має права визначати і контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені законом або договором, обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.
Деякі положення проекту кодексу передбачені і чинним законодавством. Зокрема, ст. 381 Цивільного кодексу України встановлює, що юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.
Без згоди юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
Водночас слід зазначити, що зі специфіки правовідносин, що регулюють відкриття і ведення банківського рахунку, в яких переплітаються диспозитивні і імперативні норми, випливають і особливості укладення договору банківського рахунку, порядку відкриття рахунку. Вони визначаються не лише домовленістю сторін і правилами комерційного банку, а й досить жорстко регулюються законами України, указами Президента України і нормативними актами Національного банку України. Це передусім зумовлено фіскальними цілями, оскільки рух коштів на рахунках найпростіше проконтролювати і разом з тим відстежу-вати сплату податків, з рахунків зручно стягнути кошти на погашення заборгованості, насамперед податкової тощо. Тому законодавством встановлюються обов'язки для банку і клієнта, які не зовсім випливають із змісту договору про відкриття рахунку і встановлюють певні умови, що не залежать від волевиявлення сторін.
93
Так, на сьогодні важливим для інституту банківського рахунку є Закон України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків», прийнятий 16 грудня 1997 р. До його прийняття юридичній особі (її філіям, відділенням та іншим відокремленим підрозділам, що не мають статусу юридичної особи), фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності дозволялось відкривати лише один розрахунковий (поточний) рахунок (а саме через цей рахунок мали здійснюватися всі безготівкові операції). Цим же законом суб'єктам господарювання було надано право відкривати декілька рахунків у будь-яких банках на свій вибір і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. Зазначений Закон вніс відповідні зміни до ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. З ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні», ч. 6 та 7 ст. 8 Закону України «Про підприємництво». Лібералізація порядку відкриття рахунку зумовлювалась умовами переходу до ринкової економіки, необхідністю забезпечення інтересів клієнтів у разі поганого фінансового становища банку, шляхом надання їм можливості розподілу своїх коштів між банками для підвищення гарантії хоча б часткового їх збереження у разі банкрутства одного з банків, створення більших зручностей для використання своїх коштів тощо.
Водночас зазначеними законами встановлено низку положень, спрямованих на забезпечення фіскальних інтересів, недопущення використання права відкриття декількох рахунків з метою ухилення від своєчасної сплати податків та обов'язкових зборів.
Так, закони України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 31), «Про підприємства в Україні» (ст. 24), «Про підприємництво» (ст. 8) були доповнені аналогічними за своїм змістом положеннями, які передбачають однією з обов'язкових умов відкриття рахунку суб'єкта підприємницької діяльності пред'явлення копії документа, що підтверджує взяття суб'єкта на податковий облік, та встановлюють обов'язок банків і суб'єктів підприємницької діяльності протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку надсилати повідомлення про це податковому органу, в якому обліковується такий суб'єкт підприємницької діяльності, як платник податків. Форма і зміст повідомлень про відкриття або закриття рахунків юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється центральним податковим органом України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 р. затверджена нова редакція ст. 11, де, зокрема у п. 7, додатково встановлена відповідальність банків і суб'єктів підприємницької діяльності за неповідомлення про відкриття або закриття рахунку у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 8 Закону України «Про підприєм-
94
ництво» Державною податковою адміністрацією України наказом за № 100 від 7 березня 1998 р. затверджені форма і зміст повідомлень про відкриття (закриття) рахунків суб'єктів підприємницької діяльності, що подаються відповідно установами банків та суб'єктами підприємницької діяльності.