— назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);
— суму платежу цифрами та літерами;
— призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера і дати, назви і відповідної статті закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів тощо.
Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) позначення. Якщо платник або одержувач платежу (або вони разом) є особами, які відповідно до чинного законодавства України визнаються нерезидентами, реквізит «Призначення платежу» обов'язково має додатково вміщувати дані про зміст операції, за якою здійснюється рух коштів, а також код країни, в якій одержувач платежу зареєстрований як юридична особа (для фізичних осіб — країна постійного проживання);
— на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
— підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
— суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість».
Якщо хоча б один із вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються. Банк не має права робити виправлення на поданих розрахункових документах, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами Національного банку України. У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові.
Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:
— суб'єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки;
— відділеннями, філіями, представництвами від імені юридичної особи, підписуються особами, які уповноважені цією юридичною особою, і завіряються відбитком печатки, що відповідає вміщеним до картки зразкам підписів та відбитка печатки;
— підприємцями без створення юридичної особи, підписуються однією відповідальною особою, зразок підпису якої зазначений у картці зразків підписів, та завіряються відбитком печатки (за її наявності);
— фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до виконання за наявністю на документі підпису, що відповідає зразку вміщеного до картки рахунку.
Нині при проведенні платежів великого значення набувають нові прогресивні системи проведення розрахунків з використанням електронних засобів.
Враховуючи зазначене, Інструкція № 7 передбачає можливість здійснення платежів не лише в паперовій формі, а й із застосуванням системи електронних платежів «клієнт — банк». Ця
система забезпечує передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту. Вимога сертифікації засобів захисту означає, що клієнт банку може включатися до системи електронних платежів лише тоді, коли його програмне забезпечення буде перевірене Національним банком України з точки зору забезпечення її захисту від доступу сторонніх осіб, щоб уникнути можливості викрадення коштів, а також відповідності такої системи технології банківських розрахунків. Використання клієнтом системи елек-
125
тронних платежів має здійснюватись на підставі окремого договору між ним і банком. Електронні документи, що подаються клієнтом до банку, повинні відповідати формату розрахункових документів системи електронних платежів Національного банку України із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установленими документами надане право підпису.
Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає Реєстр розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і прийняті банком до оплати. Такий же реєстр за кожним клієнтом складається в банку після друкування балансу операційного дня. Реєстр електронних платежів з повним переліком реквізитів розрахункових документів підшивається банком до документів дня як первинний документ, що надійшов від клієнта в банк для оплати.
Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подання розрахункових документів власником рахунку до виконання.
Інструкція № 7 докладно регулює проведення розрахунків за кожною формою розрахункових документів. Найпоширенішими з них є платіжні доручення.
Платіжне доручення — документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку. Доручення складаються за формою, визначеною Інструкцією.
Доручення приймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки.
Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.
Якщо на основному рахунку платника коштів немає, такі доручення обліковуються банком на спеціальному позабалансовому рахунку. При цьому платник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунку.
За браком коштів на основному рахунку підприємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформляється меморіальним ордером. Перший примірник меморіального ордера поміщається в документи дня банку, другий — видається платникові як підтвердження про часткову оплату, а доручення з відміткою банку про часткову оплату поміщається в картотеку.
126
Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:
— за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);
— в порядку попередньої оплати;
— для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;
— для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, дивіденди тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;
— в інших випадках за угодою сторін.
При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) в дорученні в рядку «Призначення платежу» зазначається назва відвантаженої, проданої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження, продаж продукції (виконання робіт, надання послуг).
Платіжними дорученнями дозволяється здійснювати попередню оплату, якщо це обумовлено в договорі між платником і одержувачем коштів або чинним законодавством. У платіжному дорученні має бути посилання на попередню оплату і на відповідний договір.
Якщо одержувач коштів не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку. За допомогою цих доручень підприємство може здійснювати без обмеження суми переказ коштів:
— на ім'я окремих громадян — коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);
— підприємствам — на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.
До всіх примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі.
Платіжна вимога-доручення
Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);
127
— нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму.
Верхня частина вимоги-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.
За згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, що його обслуговує.