— виконати платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
Розділ 6. Договорибанківськогорахунку. = Правоверегулюваннябезготівковихрозрахунків. Міжбанківськірозрахунки 131
— надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.
Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.
Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).
Виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати аві-зуючим або банком-платником. Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
— покритий акредитив — коли завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
— непокритий акредитив — оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має бути зазначено, є він відзивним чи безвідзивним. Якщо таке не зазначено, акредитив вважається безвідзивним.
Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
Усі розпорядження про змінення умов відзивного акредитива заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива. Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива.
Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про зміну умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни
132 —
до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.
Акредитиви в іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися:
— депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами»;
— гарантовані — наданням виконуючому банку права списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.
Для відкриття акредитива підприємство має подати банку-емі-тенту заяву встановленого зразка. В ній, крім загальних реквізитів платника і бенефіціара, банку-емітента і банку, виконуючого акредитив, зазначаються специфічні для акредитива реквізити: вид акредитива, строк його дії (дату закриття у виконуючому банку), сума акредитива, дата і номер договору (угоди), яким передбачене відкриття акредитива, умови акредитива (види товарів, для сплати яких він відкривається, розрахункові, товарно-транспортні та інші документи, порядок їх оплати — з акцептом уповноваженого платника або без нього).
Без зазначення всіх цих реквізитів акредитив не відкривається.
Акредитив повинен мати такі умови, які можуть бути документально перевірені банком і забезпечувати інтереси платника і бенефіціара.
Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками. Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній — бенефіціара.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.
Один примірник заяви про відкриття акредитива надсилається спецзв'язком банком-емітентом виконуючому банку. Останній про відкриття і умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив).
Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бе-нефіціар подає документи, що підтверджують цей факт, оформлені відповідно до умов акредитива разом з реєстром цих документів. Виконуючий банк перевіряє дотримання всіх умов акредитива і в разі їх відповідності за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснює виплату бенефіціару. При цьому два примірники реєстру разом з документами, передбаченими умовами акредитива, відправляються банку-емітенту, а той у свою чергу видає документи і один примірник реєстру заявнику акредитива.
133
Зазначені документи після їх перевірки відповідності умовам акредитива надсилаються і в разі використання акредитива, депонованого у банку-емітенті. Але тоді платіж здійснюється виконуючим банком не відразу, а після перевірки виконання всіх умов акредитива його перераховує на рахунок бенефіціара банк-емітент. Цей вид акредитива за своїм механізмом дещо нагадує розрахунки чеками, тільки платіж здійснюється не за умови пред'явлення належно оформлених чеків, а при пред'явленні всіх документів, передбачених у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива та визначених у заяві про його відкриття.
Виплата бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, відрізняється від оплати за чеком ще й тим, що у цьому разі перерахування коштів їх одержувачу (бенефіціару) здійснюється банком бенефіціара, а не банком-емітентом. Зарахування коштів бенефіціару за непокритим гарантованим акредитивом здійснюється виконуючим банком після перевірки отриманого реєстру документів за акредитивом та інших документів, що передбачені умовами акредитива, списанням коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента.
У свою чергу банк-емітент відшкодовує кошти за рахунок заявника акредитива в порядку, встановленому для повернення кредитів згідно з договором.
Варто зауважити, що у разі, якщо виконуючий банк при перевірці пред'явлених бенефіціаром документів виявить хоча б одне порушення умов акредитива, він виплати не здійснює, а надсилає банку-емітенту повідомлення для підтвердження і згоди на виконання акредитива, поінформувавши про це бенефіціара.
Якщо підтвердження не надійде, всі документи мають бути повернені виконуючим банком бенефіціару з відміткою про причини їх невиконання.
Слід зазначити, що умовами акредитива може бути передбачений акцепт заявника акредитива. У такому випадку виконуючому банку мають бути надані уповноваженою особою заявника документи, що підтверджують її особу, завірений заявником акредитива зразок підпису цієї особи та документи щодо її повноважень, видані заявником акредитива. На документах, визначених умовами акредитива, такою особою робиться напис про акцептування за рахунок акредитива.
Якщо акредитив не використано та закінчився строк його дії, він закривається, а депоновані кошти повертаються на рахунок заявника. Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента при відзивному акредитиві чи в зв'язку з розірванням договору між заявником акредитива і бенефіціаром.
Вексель
Особливістю векселя є те, що він одночасно є і розрахунковим документом і цінним папером. Вексель застосовується як засіб розрахунку дуже давно.
134
Нині порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням про переказний і простий вексель, прийнятим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України за № 528 від 10 вересня 1992 р. Постановою Правління Національного банку України за № 258 від 28 травня 1999 р. було також затверджено Положення про операції банків з векселями.
6 липня 1999 р. Верховна Рада України прийняла три закони, які безпосередньо стосуються питання правового регулювання вексельного обігу: «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» та «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».
Ці закони набирають чинності через три місяці після вручення повідомлення про ратифікацію депозитарію конвенції. Приєднання до зазначених конвенцій зумовлює необхідність внесення змін до чинних нормативних актів України з цього питання.
Докладно питання правового регулювання застосування векселів викладені у розділі «Правове регулювання ринку цінних паперів в Україні».
6.8. Розрахунки платіжними вимогами та інкасовими дорученнями
Як уже зазначалось, за загальним правилом безготівкові розрахунки здійснюються з ініціативи та за дорученням власників рахунків. Проте мають місце випадки, коли банки зобов'язані списувати кошти з рахунків їх власників не тільки за їх дорученням, а й на вимогу (розпорядження) державних органів або господарюючих суб'єктів, яким надане таке право. Це так звані випадки безспірного стягнення (списання) коштів. У окремих законах іноді ще вживається поняття «безакцептне списання коштів», проте воно застаріло. На сьогодні в Україні не існує такої форми розрахунків, як акцепт платіжної вимоги, а отже, не зовсім коректно говорити про безакцептне списання.