Платіжні вимоги (інкасові доручення) приймаються банком протягом 10 календарних днів з дня виписки. Ці документи подаються стягувачем до установи банку, в якому він обслуговується. Виняток з цього правила може мати місце лише у тому випадку, якщо кошти підлягають стягненню саме з цього банку. У випадку конфліктної ситуації, щоб запобігти можливості створення цим банком перешкод до стягнення, стягувач має право надіслати розрахункові та виконавчі документи безпосередньо до територіального управління Національного банку України, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-платника.
Як зазначалось, документи на безспірне стягнення коштів з основних рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. Якщо коштів бракує, списується наявна сума, а розрахунковий документ поміщається на позабалансовий рахунок № 9803 (так звана картотека) з відміткою про часткову оплату. У разі повної відсутності коштів на виконання розрахункових документів на безспірне стягнення вони також обліковуються в картотеці. Такі документи виконуються в міру надходження коштів на рахунок.
Зазначений порядок вимагає встановлення певної черговості виконання розрахункових документів, оскільки кількість документів, що обліковуються на картотеці, може бути досить значною. Оскільки кошти, що надходять на рахунок, мають спрямовуватися на оплату документів, котрі обліковуються на картотеці, то це може суттєво обмежити можливість власника рахунку розпоряджатися своїми коштами, заблокувати його розрахунки.
Положенням про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне стягнення (списання) коштів, в редакції, затвердженій постановою Правління Національного банку України за № 220 від 5 травня 1999 р., встановлений такий порядок здійснення платежів у разі недостатності коштів на основному рахунку: в першу чергу 10 % від надходжень коштів на основний рахунок спрямовується на сплату сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та безспірне списання (стягнення) органами Пенсійного фонду України недоїмки за цим збором та коштів за регресними вимогами. Це положення зумовлене необхідністю вирішення важли-
138
вого соціального питання щодо забезпечення виплати населенню заборгованості за пенсіями. Далі кошти, що надходять на основний рахунок, в розмірі до 15 % від надходжень за попередній місяць (для вуглевидобувних, гірничорудних, гірничохімічних підприємств — до 25 %) дозволяється спрямовувати на невідкладні потреби за розпорядженням власника рахунку.
Конкретні напрями спрямування цих коштів визначає власник рахунку. Це можуть бути розрахунки за господарськими договорами з клієнтами, заробітна плата, премії своїм працівникам, виплати на будівництво, реконструкцію, соціальну сферу тощо. Крім того, виходячи із необхідності вирішення важливого соціального питання і обов'язку наймодавців виплачувати заробітну плату, до 50 % від решти коштів, що залишилися після здійснення зазначених вище платежів, власник рахунку може використати на сплату простроченої понад 15 днів заробітної плати, прирівняних до неї платежів та утримань з неї. У цьому випадку решта 50 % коштів має спрямовуватися на оплату обов'язкових зборів, що нараховуються на фонд оплати праці (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи), оскільки відповідно до законів про такі збори вони мають сплачуватися одночасно із виплатою заробітної плати. При цьому якщо у картотеці є документи на стягнення сум заробітної плати та прирівнених до неї платежів за рішенням судів, то вони виконуються в рахунок цих 50 %, але перед видачею підприємству коштів на виплату заробітної плати за розпорядженням його керівника.
Потім мають сплачуватися платіжні доручення клієнта та розрахункові документи на безспірне стягнення коштів за платежами з податків та обов'язкових зборів до бюджету, а далі — інші документи на безспірне стягнення в порядку календарної черговості їх надходження.
Можливість існування додаткового поточного рахунку зумовлює необхідність розробки процедури безспірного стягнення з таких рахунків. Якщо їх власник за відсутності коштів на основному рахунку при надходженні до нього розрахункових документів на безспірне стягнення на підставі повідомлення банку відповідно до п. 4 розділу IIЗакону України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» не перераховує кошти з додаткового поточного рахунку на основний для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або безпосередньо не погасить її з додаткового рахунку, то така заборгованість може бути стягнена з додаткового рахунку в без-спірному порядку.
Цей механізм стягнення коштів з додаткового рахунку, передбачений Інструкцією № 7, загалом такий же, що і викладений вище механізм стягнення з основного рахунку. Відмінність полягає лише в тому, що до додаткових рахунків картотека заборгованості не відкривається і стягнення здійснюється лише в межах наявних на таких рахунках коштів. Тому, якщо на момент
139
надходження розрахункових документів на безспірне стягнення до додаткових рахунків коштів на них немає, банк повертає такі документи без виконання з відповідною відміткою.
Якщо коштів бракує, здійснюється їх часткова оплата у межах наявних коштів, про що також робиться відповідна відмітка на розрахункових документах. При цьому оригінали виконавчих документів або визнаної претензії з відміткою про часткову оплату повертаються стягувачу, щоб він міг використати їх у подальшому для стягнення решти коштів. У банку мають залишатися копії цих документів, завірені штампом банку. Цим механізм стягнення з додаткового рахунку також дещо відрізняється від порядку стягнення з основного рахунку, відповідно до якого розрахункові документи виконуються до їх повного погашення і оригінали виконавчих документів (визнаної претензії) залишаються в документах для банку.
Варто зауважити, що викладені положення не стосуються без-спірного списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних установ і організацій. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» таке стягнення проводиться виключно органами Державного казначейства України. Порядок безспірного списання коштів із реєстраційних рахунків установ і організацій, оплата видатків яких здійснюється з Єдиного казначейського рахунку, затверджений Головним управлінням Державного казначейства України за № 25 від 22 березня 1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 233/3526 від 15 квітня 1999 р.).
Безспірне стягнення коштів з рахунків в іноземній валюті регулюється окремим нормативним актом — Порядком безспірного списання (стягнення) коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків) на території України, нова редакція якого затверджена постановою Правління Національного банку України за № 374 від 16 вересня 1998 р.
Слід зазначити, що в цілому механізм стягнення коштів з валютних рахунків аналогічний механізму стягненню з рахунків у національній валюті. Проте він має і певні особливості, що випливають зі специфіки розрахунків в іноземній валюті.
Оскільки однією з особливостей валютного регулювання є заборона обігу і використання іноземної валюти як засобу платежу між резидентами України, тому і коло підстав, коли можливе безспірне стягнення коштів з рахунків, ще більш обмежене порівняно зі стягненням з рахунків у національній валюті.
Стягнення коштів з рахунків у іноземній валюті допускається у тих випадках, якщо це випливає з чинного законодавства.
Так, зокрема, відповідно до п. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» за № 8—93 від 21 січня 1993 р. стягнення недоїмки може бути звернене на будь-які окремі рахунки недоїмника, тобто і на рахунки в іноземній валюті.
140
Крім того, стягнення з рахунків у іноземній валюті здійснюється на підставі виконавчих документів судів України, виданих на виконання рішень про стягнення коштів у іноземній валюті, прийнятих судами України (оскільки суди мають право звернути стягнення на будь-яке майно боржника, в тому числі на кошти в іноземній валюті) та судами інших країн, які є обов'язковими до виконання на території України відповідно до міжнародних угод або чинного законодавства України, якщо інший порядок виконання не передбачений міжнародними договорами.
Стягнення з рахунку в іноземній валюті можливе також згідно зі ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу України за визнаною боржником претензією. На користь резидента стягнення за визнаною претензією допускається за операціями, передбаченими чинним законодавством як такі, що можуть здійснюватися між резидентами на території України в іноземній валюті (наприклад, за заборгованістю за кредитами, наданими в іноземній валюті тощо). Зазначена вимога спрямована на те, щоб не допускати застосування претензійного порядку для використання іноземної валюти як засобу платежу між резидентами України.
Нерезиденти України мають право на стягнення за визнаною претензією у тому разі, якщо в договорі між ними і резидентом України передбачено, що спори, які виникають у процесі виконання цього договору, розглядаються арбітражними судами України відповідно до чинного законодавства. Саме у цьому випадку на відносини між нерезидентом і резидентом-боржником поширюється ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу України щодо права безспірного стягнення коштів.