Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Селіванов) (стр. 36 из 83)

145

рахункові операції). На нашу думку, правомірно було б застосо­вувати поняття «зупинення операції». «Припинення» означає ос­таточне «закінчення» операцій, наприклад, у зв'язку з закриттям рахунку в результаті припинення діяльності юридичної особи та в інших випадках. Зупинення є тимчасовим заходом, який за за­гальним правилом передбачає відновлення операції після усу­нення обставин, які стали підставою для їх зупинення.

На сьогодні Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (п. 6 ст. 8) передбачено, що Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі виявлення ознак правопорушення у вигляді випуску в обіг та розміщення незареєстрованих відповідно до чинного законо­давства цінних паперів або діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії) зупиняти операції по бан­ківських рахунках відповідної юридичної особи до виконання або скасування в судовому порядку рішення про накладення штрафу.

Ст. 11 п. 5 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлює право податкових органів зупиняти опе­рації на рахунках, а п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачає право цих органів припиняти на рахунках операції у випадках, коли керів­ництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або пере­вірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки. Керівникам органів Пенсій­ного фонду України та їх заступникам, директорам та їх заступ­никам виконавчих дирекцій і відділень Фонду соціального стра­хування України відповідно до п. З Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. «Про порядок введення в дію За­кону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення» надано право припиняти операції підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців на ра­хунках в установах банків у разі відмови їх від реєстрації як плат­ників внесків до зазначених фондів.

Органи податкової служби відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» можуть зу­пиняти операції у разі:

відмови у проведенні документальної перевірки чи недопу­щення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень, що використовуються для одер­жання доходів або пов'язані з утриманням інших об'єктів оподаткування, незалежно від їх місцезнаходження, облад­нання, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ю­терних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

неподання органам державної податкової служби та їх посадо­вим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових дек­ларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності, звітів

146

про застосування електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем та інших документів, пов'язаних з об­численням і сплатою податків, інших платежів;

непред'явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

порушення підприємством, установою, організацією, громадя­нином — суб'єктом підприємницької діяльності встановлено­го законом порядку реєстрації в органі державної податкової служби як платників податків, відсутності обліку об'єктів оподаткування або якщо існує реальна загроза витрачання коштів чи відчуження майна, вилучення яких у встановлено­му законом порядку є єдиним засобом відшкодування збит­ків, завданих державі, у зв'язку з неплатоспроможністю юри­дичної особи, що перевіряється.

Статтею 8 Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та дер­жавними цільовими фондами» за № 167 від 4 березня 1998 р. встановлено, що у разі непогашення платником податків подат­кової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її ви­никнення органи державної податкової служби на шостий робо­чий день приймають рішення про припинення операцій по всіх рахунках (за винятком основного) такого платника, крім опера­цій із спрямування коштів на основний рахунок, до повного по­гашення податкової заборгованості та надсилають таке рішення до установ банків, у яких обслуговується платник податків, а та­кож інформують у письмовій формі платника податків про прий­няте рішення.

Таким чином, законодавчими актами та указами Президента визначені випадки, коли можуть зупинятися (припинятися) опе­рації на рахунках, та органи, які мають право застосовувати та­кий захід.

Проте докладної регламентації порядку зупинення (припи­нення) операції, строку його дії, порядку оскарження рішень про зупинення (припинення) операцій, відповідальність за безпід­ставне зупинення операцій та несвоєчасне прийняття рішення про їх відновлення вони не встановлюють. Немає і єдиного під­ходу до питання, які операції все ж таки можна виконувати при застосуванні цього заходу. У більшості законів йдеться про зупи­нення всіх операцій на рахунках, тобто як по зарахуванню коштів на рахунки, так і списанню за всіма платежами. Тим часом зу­пиняти операції по зарахуванню коштів немає сенсу. Як видно з переліку випадків, що передбачає зупинення операцій, воно спрямоване на те, щоб спонукати власника рахунку, який допу­стив певні порушення, усунути їх (зареєструватися як платник обов'язкових зборів, надати необхідні документи, допустити уповноважених осіб державних органів до проведення перевірок тощо).

147

Таку мету належним чином може забезпечити зупинення опе­рацій по списанню коштів, позбавлення власника рахунку права розпоряджатися коштами відповідно до своїх потреб. Тим часом зупинення операцій по зарахуванню коштів лише ускладнить розрахунки між господарюючими суб'єктами. Тому на практиці, як правило, зупиняються операції по списанню коштів з рахун­ку. Але і такі операції суттєво відрізняються за своїм характером. У повсякденній діяльності часто виникає питання, чи всі опера­ції по списанню коштів мають блокуватися. Адже від цього мо­же постраждати бюджет (за платежами з податків, зборів, непо­даткових платежів до бюджету тощо), інші суб'єкти підприєм­ницької діяльності, які мають право на безспірне стягнення коштів за судовими рішеннями тощо. На сьогодні лише два за­кони визначають, які операції можуть виконуватись, незважаю­чи на рішення про їх зупинення. Пунктом 6 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» пе­редбачено, що зупиняються всі операції, за винятком сплати дер­жавного мита із заяв і скарг, що подаються до суду. У новій ре­дакції пункту 5 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 р. уточнено, що зупиняють­ся всі операції, за винятком операцій щодо сплати податків, ін­ших платежів до бюджету.

Слід зазначити, що наказом Державної податкової адмініст­рації України за № 191 від 23 квітня 1998 р. було затверджено Положення про зупинення операцій платників податків на ра­хунках в установах банків, інших фінансово-кредитних устано­вах. У ньому докладно регулюється порядок прийняття розпоря­джень про зупинення операцій, їх виконання тощо, зокрема, ви­значено, які операції можуть здійснюватися у разі прийняття розпорядження уповноваженого органу податкової адміністрації. До них віднесені, крім платежів щодо сплати податків та інших платежів до бюджету та державних цільових фондів, також опе­рації по надходженню коштів, з стягнення коштів на виконання інкасових доручень (розпоряджень) податкових органів та пере­рахування коштів з додаткового рахунку на основний у рахунок погашення податкової заборгованості відповідно до вимог п. 4 розділу IIЗакону України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків».

На нашу думку, доцільно було б у законодавчому порядку пе­редбачити, що у разі прийняття рішення про зупинення операції повинні виконуватися також документи інших стягувачів на без­спірне стягнення коштів за виконавчими документами та на сплату державного мита за розгляд у судовому порядку заяв про визнання недійсними таких рішень про зупинення операцій.

Що ж стосується конкретних випадків виконання банками рішень про зупинення операцій, то у разі сумніву щодо виконан­ня певної операції треба за роз'ясненням звертатися до того ор­гану, який прийняв рішення про зупинення.

Щодо строку, на який можна зупиняти операції, то із змісту законів, що передбачають такий захід, можна зробити висновок,

148

що він триває до того часу, поки будуть усунені обставини, які були підставою до його застосування, і скасування зупинення операцій органом, який прийняв таке рішення, вищим органом або судом. Хоча у відповідних законах не передбачається поря­док оскарження рішень (розпоряджень) про зупинення операцій, вони можуть за заявою заінтересованої сторони бути визнаними недійсними в судовому порядку як акти ненормативного харак­теру. Крім того, вони можуть бути оскаржені в порядку підлег­лості вищому органу.

Зупинення операцій і накладення арешту на кошти мають де­які спільні риси: вони обмежують функціонування рахунку в зви­чайному (нормальному) режимі, позбавляють права власника ра­хунку розпоряджатися своїми коштами, «блокують» його. Тому в деяких випадках на практиці ці поняття плутають. Тим часом це різні інститути. Вони різняться за підставами застосування. Арешт відповідно до чинного законодавства застосовується як захід за­безпечення цивільного позову (конфіскації майна), зупинення, як уже зазначалось, — як захід впливу на порушників, спонукання їх до усунення порушення. Різні вони і за механізмом здійснення. При виконанні арешту, як говорилось вище, кошти списуються з поточного або іншого рахунку, щодо якого застосований арешт, і перераховуються на спеціальний рахунок, де акумулюються до по­вного накопичення арештованої суми. Після накопичення визна­ченої суми функціонування рахунку відбувається у звичайному ре­жимі. У разі виконання розпорядження про зупинення операцій списання коштів і перерахування їх на інший рахунок не прова­диться, а просто більшість операцій не виконуються, рахунок прак­тично «заморожується» до скасування розпорядження про зупинення операцій (або прийняттям розпорядження про відновлення опе­рацій, як це передбачено зазначеним Положенням про зупинення операцій Державної податкової адміністрації України).