Статутами акціонерних товариств і бланками акцій визначаються іменні акції, які підлягають вільному відчуженню іншим особам, і ті, що не підлягають цьому. Якщо в акції спеціально не зазначено, що вона не підлягає передачі, така акція передається шляхом повного індосаменту.
Акції на пред'явника обертаються вільно, тобто без індоса-ментних процедур. Акціонерне товариство у книзі реєстрації акцій фіксує лише загальну кількість акцій на пред'явника.
Привілейовані акції — це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Привілеєм є насамперед переважне право на одержання дивідендів. Річний розмір дивіденда фіксується у відсотках номінальної вартості акції і виплачується у розмірі, зазначеному в ній, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідно-
194
му році. Якщо прибутку відповідного року недостатньо, дивіденд ди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного фонду. Водночас, якщо розмір дивідендів, що випла<-чуються акціонерам за простими акціями, перевищує розмір ди-рідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дррщенш, виплачених іншим
аКЦІрНераМ...,,>,.,'; '•.'".'.-.■;.;.'•!....,.';,і ;:,...>
Привілейовані акції дають їх власникові також переважне право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.
Оскільки власники привілейованих акцій ризикують менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом (якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства), власники'привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством.
Привілейовані акції не можуть бути випущенні на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства.
Питання, строків і порядку виплати дивідендів належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства і не може бути передано іншим органам управління товариства. Рішення про виплату дивідендів, належить до категорії питань, які вимагають трьох четвертих голосів акціонерів (приймається простою більшістю за умови присутності акціонерів, які володіють понад 60 % акцій).
Підставою для виплати дивідендів є рішення про розподіл прибутку. Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» передбачена можливість виплати дивідендів від акцій за рахунок прибутку, який залишається після .виплати податків, інших обов'язкових платежів, відсотків за кредити банків і облігації. ,
Виплата дивідендів проводиться один раз на рік за підсумка* ми календарного року.
Облігації
Обдігадйя — це цінний папір? що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього, цінного папера в передбачений у ньому строк з ви-г платою фіксованих відсотків (якщо інше не передбачено умоваг ми випуску).
Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Громадяни придбавають облігації тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства — за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський, кредит.
В Україні випускаються облігації'таких видів:
— облігації.внутрішніх респуйійкадеькщ і місцевих позик;
— облігації підприємств.
Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Рішення про іх випуск приймається Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій. Кошти, одержанні від реалізації зазначених облігацій, спрямовуються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом, який повинен містити такі реквізити:
— найменування цінного папера — «облігація»;
— фірмове найменування і місцезнаходження емітента;
— фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);
— номінальну вартість облігації;
— строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій);
— місце і дату випуску;
— серію і номер облігації;
— підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.
Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.
Доход від облігацій усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Доход від облігацій цільових позик (відсоткових облігацій) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а при одержанні дешевшого товару — різницю між вартістю облігації та ціною товару.
За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишилися після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.
У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання з виплати доходів від відсоткових облігацій, надання права придбання відповідних товарів або послуг за безвідсот-ковими (цільовими) облігаціями чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.
Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.
196
Казначейські зобов'язання України — це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань:
— довгострокові — від 5 до 10 років;
— середньострокові — від 1 до 5 років;
— короткострокові — до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.
Порядок продажу казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.
Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.
Виплата доходу від казначейських зобов'язань та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: за довгостроковими і середньостроковими зобов'язаннями — Кабінетом Міністрів України, за короткостроковими — Міністерством фінансів України.
Ощадні сертифікати
Ощадні сертифікати — письмовий документ банку про депонування коштів, який засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання. Законодавством передбачається видача як іменних сертифікатів (обігу не підлягають, а їх продаж (відчужений) іншим особам є недійсним), так і сертифікатів на пред'явники.
Доход від ощадних сертифікатів виплачується при пред'явг ленні останніх для оплати в банк, що їх випустив.
Якщо власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
Приватизаційні папевн
Приватизаційні папери — особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Вони можуть бути тільки іменними.
197
Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р., а також іншими нормативними документами. Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сертифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з зазначеним Законом, а також відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням» від 29 липня 1994 р., Указу Президента України «Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів» від 21 квітня 1994 р. № 178/94. Видача приватизаційних майнових сертифікатів здійснюється в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженим наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. № 204 (зі змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р. № 106).
Приватизаційні папери мають містити такі реквізити:
— запис про приналежність приватизаційного папера до України;
— найменування органу, що випустив папір;
— зазначення виду приватизаційного папера, серії та порядкового номера, дати випуску і строку використання;
— номінальне значення приватизаційного папера у вартісному, обчисленому, виходячи з відновної вартості майна, що приватизується, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях;