205
ти вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів. Векселі» які видані в інших державах, повинні відповідати вексельному законодавству цих країн. Якщо вексель виписаний- іноземною мовою, то, приймаючи його до врахування або в заставу, банк повинен вимагати завірений нотаріусом переклад тексту векселя.
Метою перевірки економічної надійності векселя є встановлення повної впевненості в йога оплаті. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта, піддягає аналізу економічне становище індосантів, які зробили? написи на векселі. Для цього використовуються усі наявні можливості банку, в тому числі послуги аудиторських організацій і дані тих банків, у яких відкриті основні рахунки індосантам. До врахування під заставу і рефінансування приймаються тільки векселі, видані юридичними особами на підставі здійснення реальних товарних та комерційних угод.
Векселедавці при видачі векселя мають сплатити на користь бюджету мито встановленого обсягу.
Врахування (дисконт} векселів
Врахування, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред'явникові, а платіж одержує тільки із настанням зазначеного у векселі строку.
Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.
За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням, або дисконтом. Дисконт — слово італійського походження/івЬнй» перекладається як «знижка». Враховуючи вексель, банк одержує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами і обов'язками'останнього.
Векселі, які враховуються, повинні мати не менше як два підписи, тобто векселедавця і першого векселенабувача. кількість передатних підписів свідчить про надійність векселя (чиД.бііїьще, тим краще). Обов'язково потрібно перевірити.безперЄ;£Їін$ті передатних індосаментів, визначити законність водрданіЦ. векселем. Законним власником векселя є та особа, на ім'я якої вчинено останній індосамент, або пред'явник, якщо останній/ індосамент є бланковим.
Щодо строків, то перевага надається короткостроковим векселям, які менше. залежать,.. від змін економічного становища клієнтів і загальної господарської кон'юнктури.
Не приймаються до обліку векселі, додані юридшиввди особами, векселі яких опротестовувалися за останні 6 місяціви
206
Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнтові. Після цього реєстри розглядаються керівником банку і за наявності кредитних ресурсів на реєстрі ставиться напис з дозволом і зазначенням щодо кількості і суми векселів, які приймаються до врахування.
Реєстри і прийняті векселі направляються для подальшої обробки до кредитно-вексельного відділу. Прийняті векселі реєструються у спеціальній книзі врахування векселів, яка щороку відкривається банком, а реєстраційний порядковий номер векселя з цієї книги проставляється банком на лицьовій стороні самого векселя і у реєстрах навпроти запису кожного векселя.
Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів, і розмір встановлюється банком за узгодженням з векселе-держателем.
Для своєчасного одержання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів, для чого складається спеціальна відомість. При одержанні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові.
Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за дні, що залишилися до строку (звичайно, не менш як за 7—10 днів), але, виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти за поточними рахунками. У разі оплати векселів після строку платежу платник понад вексельну суму платить банку за прострочені дні пеню і 6 % річних, а також витрати на опротестування, відсилання повідомлень тощо. Після цього банк видає вексель платникові.
Банк може прийняти платіж за векселем, що відправлений ним до нотаріуса для опротестування і ще не повернений нотаріусом до банку. У цьому разі банк, прийнявши належну суму, вручає платникові лист до нотаріуса про видачу векселя пред'явникові листа без оплати. На вимогу платника банк має зробити на векселі позначку про те, від кого саме надійшов платіж за векселем.
Неоплачений у день строку платежу вексель банк повинен передати наступного дня до нотаріуса для опротестування. Ця вимога є категоричною: ні за яких обставин не можна передавати вексель для опротестування раніше від дня, наступного за днем строку платежу банку. Водночас якщо пропущено цей день, хоча й не з вини банку, то стає неможливим опротестування. Якщо строк платежу або строк відправки векселя на опротестування збігається з встановленими законодавством днями відпочинку, ці строки переносяться.
Векселі з описом передаються нотаріусу до опротестування. Опротестований вексель повертається від нотаріуса до банку з написом про опротестування, після чого банк подає письмову вимогу векселепред'явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів.
207
При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред'явника за усіма видами позичок і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем.
Позички, забезпечені векселями
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунку у визначеному відсотковому відношенні заборгованості клієнта стосовно поданого ним забезпечення.
Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки, де відображають суму наданої позички під забезпечення прийнятих векселів.
Позички оформляються без зазначеного строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу. Така позичка може надаватися шляхом видачі клієнтові чекової книжки.
Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового рахунку не на їх повну вартість, а на 60—90 % їх номінальної суми, залежно від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.
Погашення позички за спеціальним рахунком під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого йому повертаються із забезпечення векселі на суму, відповідну до внесеної на погашення боргу. Якщо від самого клієнта кошти не надходять, на погашення позички обертаються суми, які надходять на оплату векселів.
За спеціальним позичковим рахунком позичальник сплачує відсотки, як за користування звичайними позичками. Спеціальний позичковий рахунок є рахунком до запитання, і це надає право банкові в будь-який момент вимагати від клієнта повного або часткового погашення позички або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути обумовлено в кредитній угоді. При наданні кредиту за спеціальним позичковим рахунком під векселі позичальник видає банку зобов'язання, виконання яких є обов'язковою умовою для користування кредитом.
Погашення позички може здійснюватися шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його рахунку або шляхом зарахування платежів, що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в забезпеченні позички, безпосередньо на позичковий рахунок.
Якщо в процесі користування кредитом за спеціальним позичковим рахунком клієнта серед забезпечення будуть виявлені векселі підприємств, проти яких учинені протести, то банк сповіщає про це пред'явника і пропонує йому викупити векселі опротестованого векселедавця або замінити їх у тижневий строк іншими надійними векселями. Невиконання цієї вимоги спричиняє закриття цього кредиту.
208
Інкасування банками векселів
ЗдійсненняБанки виконують доручення векселедержателів і беруть на се-
банком інкасо бе відповідальність за пред'явлення векселів у строк платникові і одержання належних платежів. Якщо платіж надійде, вексель повертається боржникові. У разі ненадходження платежу вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу. Отже, банк відповідає за наслідки, які з'явилися через не-вчинення протесту. Якщо при врахуванні векселів банк зазнає певного ризику, оплачуючи вексель (з мінусом дисконту), то, здійснюючи інкасо векселя, він бере на себе лише доручення одержати належний за векселем платіж у визначений термін і передати його власникові векселя. Роль банку полягає лише в точному виконанні інструкцій клієнта-векселедержателя. За здійснення інкасо банк одержує комісійну винагороду. Він також має право на відшкодування витрат за відправку, одержання векселів і одержання платежу, якщо платіж за векселем потрібно одержати в іншому місці.
Доміциляція векселів____________
ДоміциляціяДоміциляція — призначення платником за векселем будь-якої
третьої особи, а такі векселі називаються доміцильованими. Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на лицьовій стороні векселя «Доміцильований» або «Платник-(банк)» і підпис доміциліата.
Банки можуть за дорученням векселедавця або трасата здійснювати платежі за векселем у встановлений строк. Банк у цьому разі на відміну від інкасування векселів є не одержувачем платежу, а платником. Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки він сплачує вексель лише в тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або якщо платник має у нього на своєму рахунку достатні кошти і уповноважує банк списати з його рахунку суму, необхідну для оплати векселя. Інакше банк відмовляє в платежі, і вексель опротестовується звичайним порядком проти векселедавця. За оплату векселя банк як особливий платник може стягувати комісійні, а сплачені векселі відсилає клієнтові.