Після проведення зазначених процесуальних дій і встановлення факту правопорушення на підставі протоколу порушення валютного законодавства приймається постанова про притягнення до відповідальності винної особи за порушення валютного законодавства. Ця постанова надсилається порушнику, який протягом п'яти днів після її отримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України. В окремих випадках з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків постановою Правління Національного банку України для уповноважених банків може бути встановлений інший строк сплати штрафів, але такий строк сплати штрафів не може перевищувати двох років. При цьому слід зазначити, що зменшення розмірів сум штрафних санкцій не допускається.
У разі несплати суми штрафу у зазначений строк постанова про притягнення до відповідальності надсилається до органів Державної податкової адміністрації України за місцем знаходження порушника і сума штрафу стягується відповідно до вимог чинного законодавства.
Матеріали про порушення валютного законодавства розглядають і приймають відповідні рішення щодо застосування санкцій
235
(залежно від розміру відповідальності) начальники територіальних управлінь Національного банку України, директор відповідного департаменту Національного банку України, Голова Національного банку України.
Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а також, якщо сума штрафу перевищує суму, еквівалентну 100 тис. доларів США, перераховану у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення порушення, застосовуються виключно на підставі постанови Правління Національного банку України.
Як зазначалося, уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки, тобто на уповноважених банках лежить відповідальність за законність валютних операцій, що здійснюються його клієнтами. Уповноважені банки є єдиними недержавними органами валютного контролю. Це пов'язано з тим, що банк є організацією, основне призначення якої — посередництво у переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців. Практично увесь грошовий обіг у господарському обороті здійснюється через банківську систему і жоден інший орган чи установа не має такого оперативного і повного доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з обігом коштів. Враховуючи таке монопольне становище банківської системи як єдиного організму в сфері розрахунків, та об'єктивні закони функціонування держави, які полягають в покладанні певних обов'язків на всіх суб'єктів, на яких поширюється суверенітет цієї держави, уповноважені комерційні банки України отримали певні обов'язки щодо контролю своїх клієнтів. На банках лежить обов'язок передусім запобігти проведенню тієї чи іншої незаконної валютної операції, а якщо це неможливо, то поінформувати про це уповноважені державні органи.
Специфіка уповноважених банків полягає також у тому, що вони самі є суб'єктами підприємницької діяльності і активно здійснюють валютні операції. Тому не випадково у валютному законодавстві багато уваги надається порядку здійснення валютних операцій комерційними банками.
Відповідно до вимог Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України за № 15-93 від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо здійснення функцій органу валютного контролю за операціями своїх клієнтів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або накладення штрафу в розмірі 25 % від суми коштів, які були використані резидентами і нерезидентами під час проведення через ці банки валютних операцій з порушенням чинного законодавства.
За інші порушення валютного законодавства комерційними банками, такі як здійснення певних операцій без наявності гене-
236
ральної або індивідуальної ліцензії та порушення порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, передбачається відповідальність у вигляді штрафу, сума якого є рівною сумі (вартості) валютних цінностей проведеної операції, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку на день здійснення таких операцій, або позбавлення ліцензії Національного банку на право здійснення валютних операцій.
Стосовно діяльності уповноважених банків як органів валютного контролю при запобіганні проведенню їх клієнтами валютних операцій з порушенням чинного законодавства не існує якогось особливого механізму. Банки повинні перевіряти операції своїх клієнтів на відповідність їх чинному законодавству і у разі виявлення порушень законодавства не здійснювати таких операцій.
Якщо йдеться про діяльність уповноважених банків як органів валютного контролю стосовно надання певної інформації відповідним державним органам, то тут ситуація дещо складніша, оскільки для виконання цього обов'язку уповноважений банк повинен чітко знати процедуру надання цієї інформації та її обсяг. Як приклад такої регламентації можна навести Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України за № 136 від 24 березня 1999 р. Два розділи цієї інструкції спеціально присвячені контрольним функціям уповноважених банків та порядку надання інформації державним органам.
ЗаходиПоложення цієї Інструкції передбачають комплекс заходів, що
щодо посилення повинні здійснити уповноважені банки у разі ненадходження на рахунок резидентів виручки в іноземній валюті за експортними контрактами. Нездійснення зазначених функцій валютного контролю тягне за собою застосування до банків фінансових санкцій у вигляді штрафу, що передбачено ст. 16 Декрету № 15-93.
Повертаючись до загальної проблеми валютного контролю, слід зазначити, що необхідний обсяг та порядок здійснення такого контролю безпосередньо залежить від стану економічного розвитку та рівня правової свідомості і правової культури суспільства. Водночас потрібно підкреслити, що в економічно розвинених та демократичних країнах вплив і втручання держави у валютні правовідносини не зникають, а лише змінюються за своєю формою.
Література
1. Антонов Н. Г., Пессвль М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1994.
2. Банковское дело / Под ред. Лаврушина О. И. — М., 1992.
3. Валютний рьшок и валютное регулирование / Под ред. Платоно-вой И. Н. - М., 1996.
4. Глухов В. В., Бахрамов Ю. М. Финансовнй менеджмент. — СПб., 1995.
5. Ефимова Л. Г. Банковское право. — М., 1994.
6. Мишель П. Международньїе зкономические, валютньїе и финансовме отношения: Пер. с фр. / Общ. ред. Бабинцевой Н. С. — М., 1994.
7. Носкова И. Я. Международньїе валютно-кредитнне отношения. — М., 1995.
8. Основи банковского дела / Под ред. Мороза А. Н. — К., 1994.
9. Пресняков В., Соколов В. Валютное регулирование в зарубежньїх стратах // Год планети. — М., 1994.
10. Сапожников Н. В. Зкономическая основа и правовая природа валютного контроля // Дело и право. — М., 1996. — № 8.
11. Збке В. Международное валютное право: Пер. с нем. — М., 1997.
238
Розділ 11
Банківський нагляд: правові засади та проблеми здійснення
^ Правовізасадибанківськогонагляду
^ Створеннятареєстраціябанків
^ Ліцензуваннябанківськихоперацій
^ Ліквідаціякомерційногобанку
11.1. Правові засади банківського нагляду
Як свідчить практика, нестабільність банківської системи, кризи банків мають тяжкі економічні наслідки. Це розвал системи платежів, скорочення пропозиції грошей, великі та несподівані зобов'язання уряду тощо. Тому не випадково, що населення і особливо окремі особи, що займаються великомасштабною діяльністю в сфері економіки, хочуть бути впевненими у тому, що банківська система країни є стабільною. Для створення такої впевненості і функціонує банківський нагляд.
У різних формах він існує уже понад сто років. Банківський нагляд у широкому розумінні — це система, якою користується держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи, її безпеку та здоров'я [12, 4].
Нерідко терміни «банківський нагляд», «банківське регулювання» і «банківський контроль» не розрізняють і вживають їх як синоніми.
Окремі автори зміщують акценти на користь того чи іншого поняття. Наприклад В. П. Поляков вважає узагальнюючим поняття «банківське регулювання» і дає таке його визначення: «Банківське регулювання — це система заходів, з допомогою яких держава через центральний банк забезпечує стабільне та безпечне функціонування банківської системи» [13, 139]. Інший автор — Жан Матук — узагальнює поняття «банківський контроль», включаючи до нього як видання нормативно-правових актів, так і процес відстеження діяльності банків та адміністративно-вольового впливу на їх діяльність [11, 283-327].