З прийняттям Закону України «Про Національний банк України» головним завданням державної політики у сфері банківської діяльності та головною метою банківського регулювання і нагляду визначено підтримання безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників та кредиторів. Якщо раніше ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не давала однозначної відповіді щодо кола суб'єктів банківського нагляду, то ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» однозначно вказує на те, що банківський нагляд здійснюється за банками, а також за іншими фінансово-кредитними установами.
В Україні функції органу банківського нагляду покладено на Національний банк України. Його повноваження щодо здійснення банківського нагляду регламентуються ст. 55—63 Закону України «Про Національний банк України». Відповідно Національний банк України наділено такими повноваженнями:
— видавати нормативні акти з питань своєї компетенції;
— здійснювати реєстрацію банків та ліцензування банківських операцій;
— встановлювати економічні нормативи діяльності банків;
— здійснювати контроль та застосовувати заходи впливу до суб'єктів банківської діяльності.
Закон передбачає, що наглядові та регулятивні функції Національного банку України можуть здійснюватися ним безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду. При виконанні своїх наглядових та регулятивних функцій Національний банк України:
— здійснює всі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензуванні банківських операцій;
— може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів (учасників), за-
243
сідань наглядової ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи та брати участь у їх роботі з правом дорадчого голосу.
Національний банк України також має право висувати вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.
У деяких країнах, зокрема у Великобританії, Італії, Нідерландах, Португалії, Іспанії тощо, банківський нагляд уповноважені здійснювати також виключно центральні банки. Дійсно, центральний банк є ядром фінансової системи і банківський нагляд є його прямою і цілком природною функцією, особливо в країнах, що розвиваються. Проте існують і інші системи — в США, Німеччині, Франції, Японії та деяких інших країнах центральний банк здійснює банківський нагляд спільно з іншими державними органами. У деяких країнах усі важливі аспекти фінансової системи контролює міністерство фінансів. Іншим варіантом є незалежне агентство, що здійснює банківський нагляд і відповідальне перед президентом або парламентом.
Банківський нагляд як система контролю включає в себе вступний контроль, дистанційний (або документарний) контроль та інспектування на місцях. Деякі фахівці вважають вступний контроль найбільш важливою частиною правоздатності банківського нагляду, оскільки він обмежує можливість здійснення банківських операцій лише тими суб'єктами, які мають ліцензію на право займатись банківською діяльністю [14, 19]. З таким твердженням важко не погодитись. Новостворені банки найбільш вразливі щодо розорення, тому контроль при вступі до ринку банківських послуг має дуже важливе значення. На цій стадії банківський нагляд зобов'язаний не допускати до банківської діяльності людей з недостатньою професійною підготовкою, досвідом, фінансовим забезпеченням та етичними стандартами, виключати політичні мотиви, особисті та вузьковідомчі інтереси при допуску на ринок банківських послуг.
В Україні вступний контроль складається з двох етапів: перший — реєстрація банку, яка означає дозвіл на початок банківської діяльності (в інших країнах цей етап іменується ліцензуванням банків або наданням дозволу на відкриття банку), і другий — надання ліцензії на здійснення банківських операцій. Більш грунтовно про вступний контроль (реєстрацію банків та ліцензування операцій) йдеться в окремих розділах.
Наступними стадіями наглядової діяльності є дистанційний контроль (в Україні він називається безвиїзним) та інспектування.
Залежно від системи нагляду в різних країнах віддається перевага тому або іншому із зазначених способів. Проте в більшості країн існує змішана форма, коли поєднується дистанційний контроль та інспектування на місцях, причому у тісній взаємодії з органами внутрішнього і зовнішнього аудиту.
244
В Україні також впроваджена змішана форма банківського нагляду. Істотні зміни у структурі банківського нагляду відбулися після затвердження постановою Правління Національного банку України за № 380 від 17 листопада 1997 р. Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків. Цей нормативно-правовий документ встановлює, що система банківського нагляду в Україні скоординована за вертикаллю, функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України і має такі рівні (з правом прийняття відповідних рішень у межах своєї компетенції):
— відділ банківського нагляду територіального управління;
— Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України;
— начальник територіального управління Національного банку України;
— відповідні департаменти банківського нагляду Національного банку України;
— заступник голови Правління Національного банку України;
— Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України.
Безпосередньо банківський нагляд здійснюється територіальними управліннями Національного банку України, відділи банківського нагляду яких на підставі отриманої інформації та звітності контролюють фінансовий стан банків та їх установ, дотримання ними економічних нормативів, банківського законодавства та нормативних актів Національного банку України. На рівні територіального управління Національного банку України вирішуються такі питання банківського нагляду:
— здійснення нагляду за банками, які в установленому порядку отримали рейтинг «сильний» (1), «задовільний» (2) та «посередній» (3);
— інспектування банків і банківських установ;
— обробка економічної інформації;
— погодження відкриття філіалів банків та інших банківських установ.
Органи банківського нагляду рівня територіального управління Національного банку України мають широкі повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності банків. Зокрема, вони можуть проводити наради з керівництвом комерційних банків з обговорення проблемних питань, надсилати банкам листа із зобов'язаннями банку, надсилати попередження, стягувати штраф у розмірі неправомірно отриманого доходу, проводити позапланові інспектування банків, усувати від управління філіалом або іншою банківською установою керівництво цієї ус-
245
танови, а також вносити пропозиції центральним органам банківського нагляду щодо вжиття інших заходів впливу.
Виконання функцій центрального органу банківського нагляду забезпечує департамент пруденційного нагляду, у складі якого функціонують, зокрема, управління інспектування банків та управління безвиїзного контролю, управління методології та координації банківського нагляду, самостійні управління реєстрації та ліцензування банків, управління роботи з проблемними банками. Ці підрозділи виконують організаційно-координаційні функції, до яких, зокрема, належать проведення спільних нарад з членами спостережних рад та виконавчих органів банків, надання їм рекомендацій щодо кадрових змін, проведення інспектування банків, підготовка матеріалів на розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, яка має широкі повноваження щодо регулювання та нагляду за діяльністю банків, включаючи застосування такого заходу примусового впливу, як відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій. Перелічені вище підрозділи не мають повноважень застосовувати заходи примусового впливу.
Заступник голови Правління Національного банку України, який очолює банківський нагляд, затверджує плани контрольно-інспекційної діяльності банківського нагляду, приймає рішення про здійснення інспектування банків, координує діяльність департаментів банківського нагляду, вирішує інші поточні питання. Повноважень застосовувати заходи примусового впливу він не має, що, на нашу думку, є не досить зручно.
Найвищою інстанцією системи банківського нагляду є Правління Національного банку України, яке приймає найважливіші рішення щодо банківського нагляду, зокрема, видає нормативно-правові документи, вирішує питання усунення керівництва банків, призначення тимчасової адміністрації в банк, ліквідації банку.
Варто зауважити, що розбудова інфраструктури банківського нагляду значною мірою залежить від запровадження нової системи бухгалтерського обліку для Національного банку України та комерційних банків, яка узгоджується з міжнародними стандартами бухгалтерської звітності, оскільки належне функціонування банківського нагляду, розвиток довіри до цієї системи потребують надання надійної та достовірної інформації органам нагляду про діяльність банків.