Вибір заходів впливу, які застосовуються до комерційних банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має визначатися найбільш ефективним вирішенням виявлених проблем у діяльності комерційних банків та проводиться з урахуванням характеру допущених комерційним банком порушень, причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, загального фінансового стану комерційного банку, значення комерційного банку на ринку банківських послуг.
Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків Національним банком України при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і мають добровільний характер вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку.
До непримусових заходів впливу належать лист із зобов'язаннями та письмове попередження.
Лист із зобов'язаннями — це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків у роботі та допущених порушень, який також має містити перелік заходів, котрі банк зобов'язується вжити для їх вирішення і усунення, із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів.
Крім того, у листі із зобов'язаннями комерційний банк має передбачити періодичність і строки подання до відповідного рівня системи банківського нагляду Національного банку України звітів про поетапне виконання зобов'язань, передбачених листом.
У письмовому попередженні Національний банк України повідомляє комерційному банку про своє занепокоєння станом його справ, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити
250
комерційному банку для виправлення порушень або розв'язання інших проблем, вказує на конкретні коригуючі дії, що має вжити банк для виправлення небезпечної або неправильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усунення.
Цим листом Національний банк України також попереджає комерційний банк про можливість застосування примусових заходів — санкцій відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національний банк України» у разі недотримання банком вимог письмового попередження.
Примусові заходи впливу застосовуються Національним банком України у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо комерційні банки та їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки та технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативних актів Національного банку, не подають звітності чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк.
До примусових заходів впливу належать:
— штраф на керівників банків та інших фінансово-кредитних установ у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
— штраф на банки і інші фінансово-кредитні установи у розмірі до одного відсотка зареєстрованого статутного фонду;
— відсторонення керівництва (голови правління та головного бухгалтера) від управління банком і призначення тимчасової адміністрації;
— зупинення дії ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до одного року;
— відкликання ліцензії на здійснення усіх банківських операцій та реорганізація чи ліквідація банку.
Орган банківського нагляду може застосовувати також особливий захід для виправлення ускладненого становища банку — режим фінансового оздоровлення. Підставою для переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення загальновстановлених норм банківського законодавства. Проблемна діяльність комерційного банку визначається на підставі Методичних вказівок про визначення критеріїв діяльності, за якими комерційні банки переводяться до категорії проблемних, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 425 від 9 грудня 1997 р.
Режим фінансового оздоровлення — це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу
251
до необхідного рівня протягом визначеного Національним банком України періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового становища, а також наслідків цих порушень. Комерційний банк може бути переведений Правлінням Національного банку України в режим фінансового оздоровлення на строк не більше 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення цей строк може бути продовжений банку Правлінням Національного банку України ще на 6 місяців.
Програма фінансового оздоровлення в обов 'язковому порядку має містити:
— аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану та збиткову діяльність комерційного банку;
— конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням строків щодо їх виконання та розрахунок економічного ефекту від впровадження кожного заходу;
— прогнозні показники діяльності комерційного банку, які передбачено досягти після виконання заходів фінансового оздоровлення;
— кошторис витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за філіями.
Залежно від підстав, за яких комерційний банк переведений у режим фінансового оздоровлення, банк зобов'язаний передбачити на період дії режиму фінансового оздоровлення заходи, спрямовані на поліпшення його фінансового стану. Після завершення встановленого періоду фінансового оздоровлення комерційного банку територіальне управління Національного банку України зобов'язане надати відповідному підрозділу системи банківського нагляду конкретні пропозиції з висновками про подальшу діяльність цього банку в нормальному режимі або ж про його реорганізацію чи ліквідацію.
11.2. Створення та реєстрація банків
Важливе значення в закладенні основ стабільності банків мають початкові стадії банківського нагляду — реєстрація та ліцензування, правовими засадами здійснення яких є закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства» та два основних нормативно-правових документи Національного банку України — Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків та Положення про порядок ліцензування банків в Україні, затверджені постановою Національного банку України за № 77 від 27 березня 1996 р. із наступними змінами і доповненнями.
Комерційні банки різних видів і форм власності створюються в Україні в формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю. Для акціонерних товариств характерно, що власником їх капіталу є саме товариство, тобто банк.
252
У банків, що функціонують як акціонерні товариства, статутний капітал поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, що розповсюджуються серед юридичних та фізичних осіб. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах неспла-ченої суми. Банк не відповідає за зобов'язаннями своїх акціонерів. Акціонерні банки створюються у формі відкритих або закритих акціонерних товариств. У першому випадку акції можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, а в другому — розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, передаватися та продаватися на біржі.
Комерційні банки можуть бути створені у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники банку несуть відповідальність у межах їх внесків. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю зробили внески, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах не внесеної частки вкладу. Учаснику банку, який у повному обсязі зробив внесок, видається свідоцтво товариства.
Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту внесення Національним банком України до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ запису про його реєстрацію.
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.
Водночас прийнятий у 1997 р. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає право органам місцевого самоврядування створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи в межах законодавства. Проте до внесення відповідних змін до ст. 22 Закону «Про банки і банківську діяльність», якою забороняється бути учасниками банків радам усіх рівнів та їх виконавчим органам, створення комунальних банків є проблематичним.
Ст. 22 зазначеного Закону також передбачає, що жоден з засновників, акціонерів (учасників) не може володіти частиною статутного фонду, що перевищує 35 %.
Крім того, законодавство містить обмеження щодо участі в банках окремих категорій фізичних осіб. Засновниками, акціонерами (учасниками) новостворюваних банків за участю іноземного капіталу можуть бути суб'єкти підприємництва (крім офшор-них компаній та банків) за умови повної «прозорості» усіх за-