Рішення про виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ приймає ця ж Комісія.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати документи ліквідованого комерційного банку згідно з вимогами архівних правил відповідному територіальному управлінню Національного банку. Після прийняття документів від ліквідатора (ліквідаційної комісії) територіальне управління Національного банку передає зазначені документи до державного архіву або до архіву Національного банку України.
Після виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку.
Ліквідація комерційного банку вважається завершеною, а банк таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення запису про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.
Водночас постає ряд проблем, пов'язаних із існуванням іншої процедури ліквідації банку — ліквідації внаслідок порушення арбітражним судом справи про банкрутство банку. У цьому разі банк ліквідовується згідно із законом України «Про банкрутство». На жаль, ні цим Законом, ні будь-яким іншим не врегульовано питання щодо пріоритетності процедур ліквідації банків і на практиці виникають ускладнення, якщо одночасно судом порушена справа про банкрутство і Національним банком України прийнято рішення про ліквідацію банку згідно із вищеназваним Положенням.
Література
1. Агарков М. М. Основи банкового права: Курс лекций. — М., 1929.
2. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
3. Базельский комитет по банковскому надзору: Сб. документов и мате-риалов / Сост. Ю. В. Кузнец. — М., 1997.
4. Бельїх Л. П. Устойчивость коммерческих банков: Как банкам избє-"■*" " жать банкротства. — М., 1996.
5. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. — К., 1998 - Т.1. - №2 (Б)7; № 2 (Б)10.
6. Бернд Р. Банковская система и контроль за банковской деятельнос-тью в условиях рьгаочной зкономики. — Мюнхен, 1994.
7. Воронова Л. К. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин у народному господарстві: Навч. посібн. для юрид. вузів і факультетів. - К., 1988.
8. Ефимова Л. Г. Банковское право. — М., 1994.
9. Конопатська Л., Горячек І. Регулювання діяльності комерційних банків // Вісник Національного банку України. — 1998. — №7.
10. Лекции о деятельности центральних банков / Отв. ред. М. Роккас и К. Мастропаскуа. — Рим, 1996.
11. Матук Ж. Финансовьіе системи Франции и других стран. — М., 1994.
12. Полицатто В. П. Разумное регулирование и банковский надзор. Со-здание институциональннх рамок для банков. — Вашингтон, 1992.
13. Поляков В. П., Москвина Л. А. Структура и функции центральних банков: Зарубежньїй опьіт. — М.,1996.
14. Портер Р. С. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельности: Институт зкономического развития. — Вашингтон, 1993.
281
Розділ 12
Правове регулювання оподаткування банків
^ ЗаконодавствоУкраїнипрооподаткування діяльностібанків
•Загальнодержавнітамісцевіподаткиізбори
^ Оподаткуваннядоходівбанків, одержаних закордоном
VПраватавідповідальністьплатниківподатків
Правове регулювання оподаткування банків здійснюється на підставі Закону України «Про систему оподаткування» у редакції від 18 лютого 1997 р. та законів, які регулюють конкретні податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» банки є платниками загальнодержавних, місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).
Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не повинні змінюватися протягом бюджетного року. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.
Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
При здійсненні основної діяльності банки сплачують такі загальнодержавні податки і збори:
— податок на прибуток;
282
— податок на додану вартість;
— плата (податок) за землю;
— збір на обов'язкове соціальне страхування;
— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
— збір до Державного інноваційного фонду;
— податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
— державне мито;
— плата за торговий патент на діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою.
Банки сплачують також місцеві податки: податок з реклами та комунальний податок. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Обов'язок банків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням. У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.
Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.
Суми доходу або прибутку, одержані банками, їх філіями, відділеннями за кордоном, включаються до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховуються при визначенні розміру податку.
Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені банками, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.
Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених
283 —
порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:
— подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
— одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
— оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.
Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими упдвноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Податок на прибуток__________
Податок на прибуток банки сплачують згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (22 травня 1997 р.).
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого (без врахування доходів, зазначених у законі) валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Прибуток банків оподатковується за ставкою ЗО % до об'єкта оподаткування. До складу валового доходу входить загальна сума доходу банку від усіх видів діяльності.
Датою збільшення валових доходів банків від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Якщо сума одержаних від боржника (дебітора) відсотків (комісійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань по сплаті відсотків (комісійних), валовий доход кредитора збільшується на суму фактично одержаних протягом податкового періоду відсотків (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування.