Майно КТ формується за рахунок вкладів учасників, які здійснюють від імені товариства підпр діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном та вкладу одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується розміром цього вкладу у майно. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.) Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.
Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Вкладник КТ відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші.
Якщо КТ ліквідується без перетворення його в інший вид господ товариства то: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці найманих працівників та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими договором. Якщо коштів недостатньо для повного повернення вкладникам їх коштів, то вони розподіляються відповідно до долі кожного вкладника у майні товариства.
43. Державне управління якістю продукції...Підприємства, установи, організації та громадяни можуть возити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.
Перелік та зміст цих даних встановлюється головним держ. санітарним лікарем України.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного вир-ва дозволяється лише після отримання позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.
Продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов’язковій сертифікації.
Підпри-ва, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров’я і життя населення, віповідність вимогам санітарних норм.
Розробка і вир-во нових видів продуктів харчування, вровадження нових технологічних процесів їх вир-ва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним держ. санітарним лікарем на підставі позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.
44. Державна система стандартизації метрології і сертифікації. Декрет КМ України від 10.05.93.
Дія Декрету поширюється на підпри-ва, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян – суб’єктів підпри-кої діяль-ності.
Держ.система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-тех-нічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.
Держ.система стандар-ції спрямована на забезпечення:
реалізації єдиної технічної політики в сфері стандар-ції, метрології та сертифікації;
захисту інтересів споживачів і дер-жави з питань безпеки продукції (про-цесів, робіт і послуг) для життя, здо-ров’я та майна громадян, охорони нав-колишнього природного середовища;
взаємозамінності та сумісності про-дукції, її уніфікації;
якості продукції відповідно до роз-витку науки і техніки, потреб насе-лення і народного господ-ва;
економії всіх видів ресурсів, поліп-шення техніко-економ. показників ви-робництва;
безпеки н/г об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та ін. надзви-чайних ситуацій;
створення нормативної бази функ-ціонування систем стандартизації та сертифікації продукції;
обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.
Основними принципами станд-ції є:
врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економ. доцільності й ефективності вир-ва для виготівника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;
гармонізація з міжнародними, регіо-нальними, а у разі необхідності з націо-нальними стандартами ін. країн;
забезпечення відповідності вимог нормат-х документів актам закон-ва;
участь у розробленні нормат-х доку-ментів усіх заінтересованих сторін (розробників, виготівників, споживачів, органів держ.виконавчої влади тощо);
взаємозв’язок і узгодженість нормат. документів усіх рівнів;
придатність нормат-х документів для сертифікації продукції;
відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт із станд-ції з урахуванням вимог чинного закон-ва.
Нормативні документи із станд-ції по-діляються на:
галузеві стандарти;
стандарти підприємств;
стандарти науково-техн. та інженерних товариств і спілок;
технічні умови.
Міжнародні, регіональні та національні стандарти ін.країн застосов. в Україні відповідно до її міжнародних догово-рів.
45. Державний контроль та нагляд за якістю продукції. З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небез-печної для життя та здоров’я громадян, і відповідно до Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про забезпе-чення санітарного та епідемічного бла-гополуччя населення”, “Про зовніш-ньоекономічну діяльність” та Декрету КМ України від 10.05.93 “Про стан-дартизацію і сертифікацію” КМ по-становляє:
1.Держкомітету по стандартизації, мет-рології та сертифікації: посилити кон-троль за якістю і безпекою харчових продуктів, що виробл. в Україні, та імпортов.харчових продуктів (далі – то-вар) щодо їх відповідності вимогам та стандартам, які діють в Україні.
2.Товар, який реаліз. в роздрібній тор-гівлі, повинен мати на етикетках (упа-ковці) інформацію в доступній формі, викладену відповідно до чинного закон-ва про мови, і містити відомості про:
загальну назву харчового продукту;
масу (об’єм);
склад, включаючи перелік викор. у процесі виготов-ня інших продуктів харчування, харчових добавок, барвни-ків;
калорійність;
дату виготовлення;
термін придатності до споживання та умови зберігання;
найменування та адресу виробника.
3.Підтвердження відповідності това-ру, що виробляється в Україні або вво-зиться на митну територію України, обов’язковим вимогам діючих в Украї-ні стандартів здійснюється шляхом його сертифікації або визнання вида-них за кордоном документів, що під-тверджують відповідність товару.
Правила сертифікації товару та виз-нання іноземних сертифікатів установ-люються Держкомітетом по стандар-тизації, метрології та сертифікації.
4.Реалізація товару, що виготовле-ний в Україні та підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюється лише за наявності сертифіката. Пропуск на митну територію товару, що підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюєть-ся митними органами за умови подання відповідному митному органові сер-тифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, виданого від-повідним органом України.
5.Не підлягає реалізації товар, що виготовлений в Україні, а також про-пуску через митний кордон товар, тер-мін придатності до споживання якого виробником не зазначено. Не підлягає пропуску на митну територію Укр. товар без сертифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, якщо він підлягає обов’язковій серти-фікації. Такий товар залишається під митним контролем та передається на зберігання у порядку, передбаченому законодавством.
46. Поняття та зміст права власності.
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.
47. Суб’єкти права власності
Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктами права власності в Україні відповідно до Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.
48. Форми і види права власності.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.
Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Її об'єктами є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.