Природному освітленню властиві і недоліки: воно не постійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору. На рівень освітлення приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат, площа орієнтація світлових отворів, ступінь чистоти скла в світлових отворах,пофарбування стін та стелі приміщення: наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.
Штучне освітлення передбачається в усіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно врахувати економічні показники.
4. Шуми (джерело шуму)
Шум – це поєднання звуків різної частоти й інтенсивності. З фізіологічної точки зору шум – небажаний звук, який шкідливо впливає на організм людини. Відомо, що усі коливання, які хвилеподібно поширюються в пружному середовищі повітря, води або твердих тілах, сприймаються органом слуху як специфічне слухове відчуття, тобто звук.
Будь-який збурений стан речовини або поля, що поширюється в просторі з часом, називають хвилею. Тіло, що збуджує хвилі називають джерелом хвиль. У газах, рідинах і твердих тілах механічні хвилі виникають внаслідок дії сил пружності.
Різні види коливань, які споконвіків викликалися природними явищами, сьогодні продовжуються сучасним промисловим обладнанням та засобами транспорту. Виробнича діяльність супроводжується значними рівнями шуму та вібрації, які негативно впливають на стан здоров’я працюючих. Крім шумового і вібраційного забруднення, шкідливий вплив на здоров’я людини мають інфразвукові та ультразвукові коливання.
Механічні коливання, що поширюються в пружному середовищі та мають не дуже велику амплітуду, називають звуковими, або акустичними. Людське вухо сприймає звукові хвилі з частотою коливань від 16 до 2000 Гц. Коливання з частотою меншою 16 Гц називають інфразвуковими, а з частотою понад 20000 Гц – ультразвуковим.
Область матеріального середовища, в якому спостерігаються звукові хвилі, називають звуковим полем, а звукові хвилі, що поширюються в повітрі - повітряним звуком. Коливання звукових частот в інженерних конструкціях і споруд називають структурним звуком. Він поширюється у вигляді поздовжніх і поперечних хвиль. Повітряний звук поширюється лише у вигляді поздовжніх хвиль. Швидкість поширення звуку в різних середовищах залежать від пружності та густини середовища і не змінюється зі зміною частоти коливання джерела.
Тривала дія шуму на організм людини призводить до розвитку хронічної перевтоми, зниження працездатності, виникнення таких симптом як поганий сон, сонливість, зниження слуху, порушення терморегуляції. Специфічною реакцією організму на акустичну дію є зміни у звуковому аналізаторі, що виникають під впливом шуму. Зниження слуху найчастіше виникає в умовах професійної діяльності та полягає в тому, що внаслідок звукового подразнення виникають біохімічні та гістологічні зміни у всіх відділах слухової системи.
Захист від шуму
Вирішення еколого - технічних проблем шумового забруднення можливе лише за умов створення наукових основ шумозниження шляхом акустичної оптимізації машин, механізмів і спеціалізованих засобів, медико – біологічних та організаційних заходів з врахуванням особливостей виробництва та приріотетності санітарно – гігієнічних заходів.
5. Електробезпека та пожежна безпека.
Сучасне виробництво органічно пов’язане з широким застосуванням електроенергії, особливо це стосується технологічного і транспортного устаткування. У процесі роботи з електричним устаткуванням, приладами і агрегатами необхідно дотримуватись вимог електробезпеки, які є системою організаційних і технічних заходів і засобів. Лише в такий спосіб можна забезпечити людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги та статичної електрики. Як відомо, електричним струмом називають всякий упорядкований рух носіїв електричних засобів.
Якщо за певні рівні проміжки часу через поперечний переріз провідника переходить однакова кількість зарядів, струм називають постійним (за величиною і напрямом). Силу струму вимірюють в амперах (А).
Якщо ж сила струму або напрям струму змінюється в часі, то такий струм називають змінним. Струми які змінюються лише за величиною, називають пульсуючим.
Ураження електричним струмом організму людини називають електротравмою. На виробництві кількість травм викликаних електричним струмом, відносно невелика, і становить 11-12% від загального числа, проте із всіх випадків травм зі смертельним наслідком на електротравми припадає найбільша кількість (близько 40%). До 80% усіх випадків ураження електричним струмом зі смертельним кінцем припадає на електричну напругу до 1000 В, у першу чергу тих, хто працює під напругою 220 – 380 В.
Електротравми поділяють на загальні (електричні удари) і місцеві, під якими розуміють чітко виражені місцеві пошкодження тканей організму, викликані впливом електричного струму або електричної дуги. Загальна електротравма (електричний удар) – це ураження центральної нервової системи, яке супроводжується судомним скороченням м’язів, зупинкою дихання, фібриляцією та зупинкою серця. Місцеві електротравми – це електричні опіки, електричні знаки на шкірі, металізація шкіри, механічні пошкодження і електрофтальмія (запалення зовнішньої оболонки ока).
Людина може отримати електротравму:
Під час доторкання неізольованих струмовідних частин, що перебувають під напругою.
Під час наближення на небезпечну відстань до неізольованих струмовідних частин, які перебувають під напругою.
Внаслідок дотику до стумовідної (металевої) оболонки (корпуса) електрообладнання, яка опинилася під напругою.
Внаслідок потрапляння під напругу при звільненні людини від впливу струму.
Внаслідок кроку в зону протікання струму.
Небезпечні та шкідливі фактори, пов’язані з пожежами
Пожежа – це контрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.
Пожежна небезпека – можливість виникнення та розвитку пожежі в будь – якій речовині, процесі стані. Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває. Якщо вони і не створюють прямої загрози життю та здоров’ю людини (наприклад, лісові пожежі) то завдають збитків довкіллю, призводить до значних матеріальних втрат. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів:
· Токсичні продукти згорання;
· Вогонь;
· Підвищена температура середовища;
· Дим;
· Недостатність кисню;
· Руйнування будівельних конструкцій;
· Вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі.
· Паніка.
Основні причини пожеж
Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є :
Необережне поводження з вогнем;
Незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;
Порушення режимів технологічних процесів;
Невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки
6. Евакуація людей із будівель та приміщень.
При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.
Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.
Виходи вважають евакуаційними, якщо вони ведуть:
З приміщення першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;
З приміщень будь – якого поверху, крім першого, в коридор, що ведуть на сходову клітку(в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;
З приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.
Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.
Максимальна віддаль 1 між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою
1=1,5 х Р,
Де Р – периметр приміщення, м.
Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох.
Двері на шлях евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішній запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Віддаль від віддаленішої точки цеху або приміщень до евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення IV та V ступенів вогнестійкості. Евакуація людей із будівель та приміщень.