Метеорологічні умови та пожежна безпека сучасного робочого місця (стр. 1 из 3)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРЬКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КНТЕУ

Тема: «Метеорологічні умови та пожежна безпека сучасного

робочого місця»

Студентки гр. ТХ2-07

Титаренко Л.М.

спеціальності

«Технологія харчування»

Перевірив:

Доц. Батрак А.Г.

Харків 2011

Зміст

1. Характеристика приміщення в якому знаходиться офіс.

2. Вплив метеорологічних факторів на організм людини.

3. Освітлення виробничих приміщень.

4. Шуми (источники шума).

5. Електробезпека та пожежна безпека.

6. Евакуація людей із будівель та приміщень.

1. Характеристика приміщення в якому знаходиться офіс.

Людина в процесі праці перебуває в різних мікрокліматичних умовах. Мікроклімат – це клімат організму в місці його перебування. Він є одним із характерних параметрів екологічної ніші людини, в якій вона перебуває в даний час (гарячий цех, чи холодні підвали винного заводу).

Екологічна ніша виробничої діяльності включає в себе повітря робочої зони, яка є простором висотою до 2 м над рівнем підлоги чи площадки, де розміщене робоче місце.

Мікроклімат виробничого приміщення – це умови його внутрішнього середовища, які впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового опромінювання.

Таким чином, до нормованих показників мікроклімату робочої зони належать:

· Температура ( t, C )

· Відносна вологість (r, %)

· Швидкість руху повітря ( V , м/с )

· Інтенсивність теплового випромінювання (і,Вт/м)

Для вимірювання температури повітря використовують різноманітні термометри. Відносна вологість повітря вимірюється гігрометрами або психрометрами і визначається як відношення пружності водяної пари, що перебуває у повітрі, до максимальної потужності водяної пари, яка насичує повітря над поверхнею чистої води при даній температурі і виражається в відсотках.

Як відомо, зі зростанням температури повітря рівень відносної вологи падає, а тому слід постійно стежити за зміною температурного режиму.

2. Вплив метеорологічних факторів на організм людини.

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатності. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінюванням і може зумовити переохолодження організму.

Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровування поту.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30 С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об’єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об’єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З’являється м’язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не входить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття. Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій важкості робіт в теплий період року < +10 С та холодний період року > + 10 C .

3. Освітлення виробничих приміщень.

Значення виробничого освітлення

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людини одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності стомлювання очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація – пристосування вікна до змін умов освітлення (рівня освітлення)

Акомодація – пристосування вікна до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція – здатність окна при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статисти стичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світловому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40 %, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутися засліплення працівників. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводить до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього – до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітляються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3-0,6 і бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

Створювати на робочій поверхні освітлення, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

Не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що заходяться в полі зору;

Забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації зору;

Не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

Повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

Повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямим сонячним променем та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтар та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла.

Природне освітлення має важливе фізіологічне – гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (вірусу грипу). Окрім того, природне світло має психологічну дію, створюючи в приміщенні працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.