Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.
Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.
Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його учасників.
Згідно статті 9 банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.
Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку.
Вимоги Національного банку України щодо надання банківській корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються на рівні загальних вимог для комерційних банків виходячи з розміру консолідованого капіталу.
Установчий договір та статут корпорації мають включати положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та вкладників.
Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають:
8. виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;
9. операції на ринках грошей та капіталів;
10. встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах);
11. моніторинг кредитних ризиків;
12. розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;
13. формування зовнішньої звітності;
14. внутрішній аудит.
Перелік централізованих функцій може бути розширений за згодою банків-членів корпорації. Передача повноважень щодо централізованого виконання зазначених вище функцій від банків-членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у статутах банків-членів корпорації, так і в статуті самої банківської корпорації.
Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків-членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки-члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.
Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім як за згодою корпорації (виняток - участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.
Назва банківської корпорації встановлюється засновниками довільно з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно статті 11 банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.
Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.
Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх у місячний термін.
Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків-членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.
Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі. Материнський банк зобов'язаний подавати консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.
Згідно статті 12 фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.
Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.
Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов'язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України має право встановлювати правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.
Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.
1.2 Особливості впливу ринкового середовища на функціонування банківських злиттів та поглинань
Якщо окреслювати ситуацію з тенденцією до динаміки банківських об’єднань (БО) у світі, можна сказати, що за останніми науковими дослідженнями вдало проходить тільки кожна четверта спроба об’єднання, зокрема, останнім часом помітно менше динаміка створення банківських об'єднань у Сполучених Штатах, наприклад, виникнення проблем об’єднання Ваnк Опе у Чикаго і First Union у Шарлотт. Поменшало оптимізму в Європі після фіаско операції зі злиттям Deutsche Bank з Dresdner Ваnк. Однак трапляються й позитивні приклади. Передусім це стосується іспанських банків, які успішно тримають контроль над фінансовими інститутами з інших країн. Великомасштабними розширеннями може також похвалитися провідний британський банк НSВС. Найбільшим дослідженням проблеми банківських об’єднань зайнялася Європейська комісія, розпочавши інтернет-консультації, з метою з'ясування причин незначного рівня в ЄС транскордонних об'єднань у банківській сфері. „Потужність і ефективність інтегрованого ринку фінансових послуг є суттєвим фактором економічного зростання і конкуренції в Європі, - зазначив комісар ЄС з питань внутрішнього ринку і послуг Чарлі МакГріві. - Отож ми повинні зрозуміти, чому такий низький рівень транскордонного співробітництва у фінансовому секторі. Поза сумнівом, найкраще допомогти нам можуть насамперед учасники ринку, а також регулятори. Тому ми звертаємося до них напряму". Доручення провести відповідне розслідування дала комісії восени минулого року Рада ЄС. Інтернет-консультації триватимуть до середини червня, а звіт комісія підготує на розгляд Ради до вересня.
Щодо нашої держави, то на цей момент в Україні вже існує проблема пов’язана із поглинанням іноземними банкам вітчизняних, яскравий приклад цьому постійно підсилюючі активність «Райффайзенбанк» і «Альфа-банк»), що відверто притримуються експансійної політики, а це свідчить про те, що український ринок вже зараз являє собою інтерес для іноземних фінансових установ.
Найбільш ґрунтовно ситуацію, що склалася в Україні, на думку автора, описав Генадій Шемчушенко (заступник директора Центру банківського права при Інституті Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України): „В широкому розумінні створення БО є концентрацією банківських капіталів. Однак, на відміну від банківських систем в різних економіках, де така концентрація здійснюється в контексті їх глобалізації, в Україні концентрація капіталу має істотне значення саме для слабо капіталізованих банків. Банківське об’єднання за своїм правовим змістом може надати слабким та середнім банкам унікальну можливість вирішити проблему капіталізації шляхом об’єднання капіталів декількох таких банків у відповідному банківському об’єднанні. Однак, для реалізації цієї можливості повинен існувати механізм, у відповідності з яким БО буде об’єктом визначених економічних нормативів (в тому числі і норматива достатності капіталу), що встановлюються НБУ замість самих банків-учасників. Оскільки такий механізм на цей момент невизначений, необхідність створення і діяльності БО знаходиться під питанням”. Цікавим є припущення Вадима Кощія: „Багато вітчизняних банків або активно приймали участь або й досі приймають участь в обслуговуванні фінансових потоків інших, переважно промислово-фінансових груп, або формуванні своїх холдингових пірамід. Доки такі структури в основному не схожі на передбачені Законом „Про банки та банківську діяльність” об’єднання, але саме вони є прообразом класичних БО”.