б) Порука.
Навідмінувідзавдаткупорукаякспосібзабезпеченнястоїтьбезспірновище, томущотутдовідповідальностізалучаютьсяновіособи, щообираютьсядляцієїметизоглядунаїхсплатоспроможність. ВЦКУдаєтьсянаступневизначенняпоруки. Порука - цедоговір, заякимпоручительзобов'язуєтьсяпередкредитороміншоїособивідповідатизавиконаннянеюсвогозобов'язаннявповномуобсязіабовчастині (ст. 191 ЦКУ).
Порукацедоговір, якийвиникаєвнаслідокугодиміжкредиторомтапоручителем. Встановленняпоруки, якспособузабезпечення, передбачаєіснуванняіншого, основногозобов’язання: воновиникаєчизнимчипісля, аленераніше.
Договірпорукиукладаєтьсятількиуписьмовійформііможезабезпечуватитількидійснувимогу. Чиннецивільнезаконодавствовстановлюєпевніобмеженнядляосіб, якіможутьвиступатиякпоручитель. Так, неможутьбутипоручителямибюджетніорганізації, державніпідприємства, заякимизакріплюєтьсямайнонаправіоперативногоуправліннятаінші.
Зупинимосьнавиникаючихзпорукивідносинміжкредиторомтаборжником, кредиторомтапоручителем, поручителемтаборжником.
1. Відношенняміжпоручителемтаборжникомпоголовномузобов’язаннюнезмінюєтьсявідприєднанняпоруки. Алевиконаннязобов’язаннязісторонипоручителяприпиняєправокредиторадоборжника.
2. Головнаувагазосереджуєтьсянавідношеннікредиторадопоручителя.
Кредиторвправівимагативідпоручителявсьоготого, щозобов’язанийбуввиконатиборжник, якщотількипоруканебулачастковою. ЦКпередбачає, щопоручительвідповідаєвтомужобсязі, якіборжник. Так, якщоіншеневстановленодоговоромпоруки, поручительзобов’язанийсплатитикредиторупроцентизакористуваннякредитом, відшкодуватизбитки, сплатитинеустойку (ч. 2 ст. 192 ЦК).
Боржникіпоручительнесутьсолідарнувідповідальністьпередкредитором, якщоіншенепередбаченодоговоромпоруки (ст 192 ЦК). Солідарновідповідаютьпередкредитороміособи, щоразомдалипоручительство. Сумісніпоручителінесутьсолідарнувідповідальністьнетількиодинзодним, алеізборжником.
Об’єміхарактервідповідальностіпоручителязалежитьвідзмістудоговорупоруки. Наприклад, поручительвправіобумовити, щовінпоручаєтьсязаповерненняборжникомлишеосновноїсумибезвідшкодуваннянеустойкитазбитків. Увипадкупред’явленнядопоручителявимогкредиторапоручительвправівисуватипротивимогкредиторазаперечення. Повиконаннюпоручителемзобов’язанняборжникакредиторзобов’язанийвручитипоручителюдокументи, щозасвідчуютьвимогукредиторатапередатиправа, якізабезпечуютьцювимогу, наприкладправозастави.
Зобов’язанняпоручителявідповідатизавиконаннязобов’язанняборжникомнеозначає, щопоручительприймаєнасебезобов’язанняпредставитите, щодочогозобов’язувавсяборжник. Вінможебутипростонездатенпооб’єктивнимпричинамвиконатице. Томупоручительпозагальномуправилунесеобов’язоквідшкодувативгрошовійформіневиконанеборжником. Якразтомунайбільшерозповсюдженняпоручительствоотрималовгрошовихзобов’язальнихвідносинах.
3. Відносиниміжпоручителемтаборжникомзводятьсядотого, щопоручитель, виконавшизаборжникайогозобов'язання, отримуєправакредиторазацимзобов’язанням. Поручительотримуєправовимагативідборжникавиконаннязобов’язанняутомуоб’ємі, вякомувінсамвиконаввимогукредитора.[4]
НормиЦКпропоруку - диспозитивні, томудоговір, також, якспеціальніправовіакти, можепередбачатиіншийрозподілправіобов’язківсторінподоговорупоруки.
Припиненняпорукинастаєзпричин, якімалисилуприйоговстановленнічивнаслідокнаступнихобставин. Порукаприпиняється: а) завзаємноюдомовленістюкредитораіпоручителя, б) вразіприпиненняосновногозобов’язання, в) всилузлиттяводнійособікредитораіпоручителя, поручителяіборжника, г) крімтого, якщокредиторпротягомтрьохмісяцівзднянастаннястрокузобов'язаннянепред'явитьпозовудопоручителя. Якщостроквиконаннязобов'язаннянезазначений, абовизначениймоментомвимоги, топривідсутностііншоїугодивідповідальністьпоручителяприпиняєтьсяпіслязакінченняодногорокуздняукладеннядоговорупоруки.
У відносинах між організаціями застосовується особливий вид поруки - так звана гарантія.
в) Гарантія.
За договором гарантії вищестояча організація ( гарант ) зобов’язується відповідати перед кредитором підлеглої організації по взятих останньою на себе обов’язках.
За своєю суттю гарантія є порукою, але з рядом специфічних особливостей:
1. Гарантія застосовується лише у відносинах між організаціями, тоді як порука може мати місце у відносинах з участю громадян.Гарантом, як правило, є вищестояча організація по відношенню до боржника, яка зобов’язана впливати на підприємство, вживати заходів до усунення недоліків у господарській та фінансовій діялбності, сприяти виконанню зобов’язань перед кредитором.
2. Гарантійне зобов’язання надається вищестоячою організацією тільки у межах коштів, що їх бракує у боржника для того, щоб самостійно виконати зобов’язання,у той час як за договором поруки поручитель може взяти на себе відповідальність за виконання боржником зобов’язань у повному обсязі.
3.Гарант завжди несе перед кредитором додаткому, субсидіарну (щодо відповідальності боржника) відповідальність .
4.Гарант, який виконав за боржника зобов’язання, не має права зворотної вимоги до останнього.
Відповідно до ст. ст. 194, 196 ЦК України гарантія припиняється з припиненням забезпечувального нею зобов’язання, а також у зв’язку із непред’явленням кредитором позову до гаранта у строки, передбачені ст. 194 ЦК України.
Гарантія широко застосовується для забезпечення позичок, які видаються організаціям банками.Так,кредитування по всіх видах позичок підприємств, що погано працюють, банки здійснюють,як правило лише за умови надання вищестоячими організаціями гарантійних зобов’язань про погашення позичок у встановлені строки.
д) Застава.
Суть застави як засобу забезпечення полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, за винятками, зазначеними в законодавстві (ст. 181 ЦК України).
Існує дві підстави виникнення права застави - на основі договора та на основі закону при настанні вказаних у ньому обставин, тобто, якщо в законі передбачено, яке майно і для забезпечення якого зобов’язання визнається заставленим майном. Розрізняють два основних вида застави: 1)застава з передачею майна у володіння заставодержателя (заклад) 2)застава, коли майно залишається у заставодавця. Як правило вид застави залежить від угоди сторін. При закладі заставлене майно переходить у володіння заставодержателя, який може ним користуватися, якщо це передбачено договором. Коли використання супроводжується отриманням доходів, то все, що отримує таким способом заставодержатель, повинно направлятися на покриття витрат по утриманню заставленого або зараховуватися як повернення боргу (процентів по боргу). При закладі можливості заставодавця, пов’язані із розпорядженням цим майном, обмежені, оскільки майно (річ) передається у володіння заставодавця або знаходиться у нього під замком, печаткою чи іншими знаками, що свідчать про те, що це майно знаходиться в закладі.
Діюче законодавство виходить з того, що предметом застави може бути будь-яке майно, за виключенням речей, вилучених з обігу. В склад майна, яке може бути використано у якості застави, включається по суті все те, що має чи повинно мати грошовий еквівалент (речі, гроші, цінні папери, нерухомість і т.п.). Законодавцем допускається і застава таких речей, які можуть виникнути у майбутньому, наприклад застава майбутнього врожаю,приплоду скота і т.п.
В залежності від виду майна, що передається у заставу, застава поділяється на наступні види: застава нерухомості; заства транспортних засобів; застава товарів в обороті; застава цінних паперів; застава майнових прав; застава грошових коштів.
При передачі закладеного майна заставодержателю на нього законом чи договором може бути покладено обов’язок застрахувати це майно. Крім загального обов’язку по страхуванню майна на заставодержателя законом чи договором покладатися обов’язок по страхуванню на випадок, якщо державними органами буде припинена його діяльність або здійснена конфіскація майна, що є предметом застави. При настанні страхового випадку заставодержатель має право першочергового задоволення своїх вимог із страхової суми.
На кожну з сторін покладається відповідальність на випадок незабезпечення схоронності предмету застави. Заставодавець може вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання, якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого його було залишено, не у відповідності з умовами договору. Дострокове виконання забезпеченого заставою зобов’язання передбачено і у випадку втрати предмету застави по причинам, за які заставодержатель не несе відповідальності, якщо заставодавець не скористується правом на заміщення і відновлення предмета застави.
Заставодавуць вправі вимагати не тільки дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання, але і звернення стягнення на предмет застави у випадках недотримання обмежень на перезаставу майна, якщо таке обмеження було встановлене законом; порушення умов зберігання чи утримання майна, якщо ці порушення можуть привести до втрати чи пошкодження майна; при наданні в аренду або здійсненні інших розпорядчих дій заставодавця без згоди заставодержателя.
Договір застави повинен укладатися у письмовій формі.У деяких випадках необхідне нотаріальне посвідчення (договір про іпотеку).
Право застави припиняється у разі: