Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет ім. Івана Франка
Кафедра зарубіжної
преси та інформації
Війна в Іраку та ЗМІ
Курсова робота
студента IIIкурсу заочного навчання
Анатолія Мельника
http://tolik.searchingphotos.com
Науковий керівник:
доц. Лильо Т.Я.
Львів – 2005
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................ст. 3-4
ОСНОВНА ЧАСТИНА.............................................................................ст. 5-15
1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та
першоджерело невірної поінформованості журналістів,
а від того усього суспільства......................................................... ст. 5-6
1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.....................ст. 6-8
1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування
українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації
нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ................................... ст. 8-11
1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози
здійснення терористичних актів помсти на
території України........................................................................... ст. 11-13
1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію,
до якої призвела байдужість та необізнаність, а також
заангажованість ЗМІ...................................................................... ст. 13-15
ВИСНОВОК............................................................................................. ст. 16-17
Список використаної літератури............................................................ ст. 18
Перелік матеріалів, доданих до курсової роботи (додатки) ............... ст. 19
ДОДАТКИ.................................................................................................ст. 20-30
ВСТУП
Головним завданням засобів масової інформації (ЗМІ) є правдиве інформування широких мас населення про події у світі та в суспільстві.
Історично склалось так, що війна завжди була невід’ємною складовою існування людства. Причини війни є різними, але війна, незалежно від причин, завжди залишається катастрофою. І правдиве висвітлення цього явища у ЗМІ повинно займати головне місце у інформаційній політиці держави. На прикладі війни в Іраку ми розглянемо проблему об’єктивного висвітлення її в українських та світових ЗМІ. Але передусім кілька основних визначень із вчення теорії та практики журналістської творчості.
Літературна майстерність у журналістиці, за визначенням професора Здоровеги В.Й. (1) – „це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів”.
„Правдивість, об’єктивність – найсуттєвіший принцип журналістики.
Та від проголошення цієї засади демократичної журналістики до її реалізації – дистанція досить солідна. Щоб бути правдивою, журналістиці потрібні об’єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.”
Виходячи з цих визначень ми вже можемо зробити деякі попередні висновки та обґрунтувати вступ до нашого дослідження.
У висвітленні вітчизняними і провідними західними ЗМІ подій іракської війни ми не бачимо ні об’єктивності, ні правдивості, ні професійної відстороненості. Переважна більшість повідомлень передусім виражає офіційну позицію урядів – ініціаторів цієї війни – США та Великобританії.
Повертаючись до думки професора Здоровеги, мусимо констатувати, що державні інтереси домінують над загальнолюдськими. Чому це відбувається? Маємо надію, що механізм такого спотворення основного принципу журналістики буде якщо не розкрито, то хоча б чітко показано у ході нашого дослідження.
Отже, актуальність нашого дослідження визначається такими основними чинниками:
1) Український військовий контингент перебуває на території Іраку (цей фактор можна вважати головним, що не потребує доведення)
2) Більшість країн, що також розмістили там свої війська, були і є жертвами терористичних актів помсти, що призвели до загибелі невинних людей;
3) Українське суспільство в цілому не вбачає в цьому ніякої проблеми, тому що вважає місію наших військовиків у Іраку благородною і такою, що здійснюється під егідою ООН;
4) Спотворене інформування, а часом цілеспрямоване дезінформування населення попри все українськими ЗМІ про реальну ситуацію, що склалася в Іраку.
Метою дослідження є:
1) Визначення реального (прямого чи опосередкованого) впливу ЗМІ на сприйняття і оцінку українським суспільством війни у Іраку;
2) Пошук та аналіз помилок, які мають при цьому місце у повсякденній діяльності ЗМІ;
3) Спроба знайти шляхи вирішення проблеми об’єктивного висвітлення подій, котрі передували війні в Іраку, так само як і наслідків цієї війни, яка до сих пір триває.
Воно проводилось, головним чином, методом підбору, вивчення та аналізу повідомлень вітчизняних та зарубіжних ЗМІ про перебіг цієї війни – з моменту її початку (20 березня 2003 року) до середини травня 2005 року.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та першоджерело невірної поінформованості журналістів, а від того усього суспільства.
Першопричиною даного дослідження стало суперечливе інтерв’ю, опубліковане в одній з вітчизняних газет. Як і усі інші публікації такого роду, воно апріорно називає миротворчість метою перебування наших військ в Іраку. У вступі автор називає українських військовиків миротворцями. Під час розмови з кореспондентом герой начерку прямо говорить: „... ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН...”[4]Після цих слів автор знову вживає термін „миротворці”, не звертаючи уваги на пряме протиріччя, якому ні він сам, ні читач вже не надають принципового значення.
Виникає думка, що термін „миротворці” не має офіційного характеру і журналіст вживає, а суспільство розуміє його, як синонім до слова „військовослужбовець”. Спробуємо дослідити, наскільки ця думка відповідає дійсності.
Для перевірки цього припущення ми намагалися визначити, коли термін було вжито вперше на офіційному рівні. В результаті дослідили, що в Україні вперше визначення „миротворчості” щодо війни в Іраку вжив 2 червня 2003 року Президент України Леонід Кучма в Указі N 459/2003 („Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак”) [1].
Після вивчення даного документу стає зрозумілим, що термін „миротворчість” вживається офіційно. Але документ не надав нам зрозумілого пояснення самого поняття миротворчості. Натомість він містить посилання на резолюцію Ради Безпеки ООН 1483 (2003) від 22 травня 2003 року [2]. В тексті цієї резолюції, немає визначення терміну „миротворчість” (в ньому взагалі немає ні слова про миротворчість). А оскільки тепер нам відомо, що миротворчість пов’язана з діяльністю Організації Об’єднаних Націй, залишається лише зазирнути у Статут ООН (4) і дізнатись, що воно таке - „миротворчість”. Ось що нам стало відомо:
Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6)
Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки, згідно зі Статутом відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки.
Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки.
А підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони.
Отже, тепер нам відомо, в чому полягає миротворча діяльність. Дивує лише той факт, що ЗМІ, які так широко вживають цей термін, жодного разу його не пояснили. Хоча саме це – головна їх помилка, яку необхідно якнайшвидше виправити. А першоджерелом невірної поінформованості журналіста в даному випадку є звичайна непрофесійність (незнання суті речей та понять, якими журналіст оперує).
1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.
Знаючи, що таке „миротворчість”, спробуємо співставити її суть з діяльністю нашого військового контингенту в Іраку. Починати треба з введення. У вищезгаданому Указі Президента підставою для відправлення контингенту названа та ж сама резолюція Ради Безпеки ООН. Як вже відомо, вона не містить ні слова про миротворчість. Ми знову звертаємось до Статуту ООН.
Виявляється, підставою для виконання миротворчих операцій може бути тільки мандат ООН, прийнятий відповідною резолюцією Ради Безпеки. Ніякого мандату на миротворчу діяльність в Іраку сьогодні не існує. Останній документ такого роду було скасовано (зупинено його дію) резолюцією 1490 (2003) від 6.10.2003. Цим рішенням ООН відкликала усіх своїх спостерігачів ІКМООН (Ірако-Кувейтської Місії ООН по нагляду), котрі знаходились на ірако-кувейтському кордоні.
Стає зрозумілим, що ООН не має ніякого відношення до подій в Іраку. Підтвердженням цьому є слова Віктора Ющенка про необхідність ”повернення вирішення Іракського конфлікту під егіду Ради Безпеки ООН” (5)
Отже, український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.