7. Відеогазети. У цьому випадку газета виготовляється, але не віддруковується, а лишається в комп'ютері і стає доступною підключеним до нього абонентам, які зчитують її з екрана, а потрібні статті можуть самі віддрукувати на принтері. Усе більше поширюється практика розміщення електронного варіанту газети чи журналу в системі Інтернет. Це дає можливість мільйонам користувачів переглянути (часто ще до виходу друкованого варіанту) свіжий номер "TheGuardian" чи "NewYorkTimes", "DailyTelegraph" чи "DerSpiegel". Окрім того, що відео-газети максимально підвищують оперативність поширення інформації, вони виконують ще й активну рекламну функцію, пропагують свої друковані видання через їх електронні версії. Унаслідок цього тиражі друкованої продукції не скорочуються, а зростають.
Має свій електронний варіант на сторінці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна і газета "Харківський університет", що сприяє зростанню авторитету (в тому числі й міжнародного) нашого навчального закладу.
На особливе місце в сучасному світовому інформаційному просторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже розглянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, електронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інформаційної діяльності" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвітньої павутини", — пишуть вони. світ стає свідком народження нового виду засобів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традиційних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком технологій відкриє: для них небачені досі можливості".
Інтернет — найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з мстою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації.
До склад)' світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів.
У постіндустріальному світі, що народжується зараз, втрачають актуальність звичні економічні показники, які використовувалися для характеристики попереднього етапу розвитку людства — ії адустріального суспільства, як-от об'єм виробництва; кількість осіб, безпосередньо зайнятих у виробництві; зростання виробництва енергоносіїв. Передові позиції виявляться в тих держав, які спроможні інтенсивно запроваджувати нові інформаційні технології, висувати й використовувати нові наукові й технічні ідеї, виробляти якісний і досконалий технічний продукт, необхідний суспільству. Для розв'язання вказаних технічних і організаційних завдань необхідний високий рівень освіченості цілого народу, країни; необхідна значна кількість осіб, які можуть бути кваліфіковані високим ім'ям МАЙСТРА.
Інформаційне суспільство несе в собі й загрозу людству: ану ж глобальна інформаційна система опиниться в руках невеликої групи людей, що переслідують свої, далеко не гуманні цілі. Перед людством стоїть завдання — впоратися з цією проблемою за допомогою Колективного Розуму.
Академік Російської АН М. М. Моїсеєв, один з дослідників філософських аспектів майбутньої організації світу, пише так: "Я визначаю інформаційне суспільство як суспільство, у якому Колективний Інтелект (Колективний Розум) відіграє у його функціонуванні роль, аналогічну до тієї яку відіграє розум людини в її організмі, тобто сприяє розвиткові суспільства і подоланню зростаючих труднощів... І діє на благо всього людства, формуючи новий гомеостаз!" Причому науковець розглядає виникнення Колективного Розуму (не плутати з штучним інтелектом) як природне явище, наслідок складного еволюційного процесу людини й суспільства.
З появою кроманьйонця, тобто сучасного типу людини, що сталося 300 тисяч років тому, припинився розвиток мозку, а відтак і індивідуального розуму. Але зараз людство стоїть на початку нового витка антропогенезу; саме так слід розуміти процес створення Колективного Розуму[23;38]. Його формування нагадує історію розвитку мозку живої істоти, коли збільшення числа нейронів і ускладнення зв'язків між ними призвело колись до виникнення свідомості. Зараз відбувається щось подібне: роль окремих нейронів відіграють індивідуальні уми, що зв'язані через персональні комп'ютери й інформаційні системи в глобальну світову інформаційну мережу. Академік М. М. Моїсеєв висуває гіпотезу, згідно з якою одного разу за законом переходу кількості в якість станеться якісна зміна ролі Колективного Розуму в житті людства: він посяде центральне місце у всепланетарній організації суспільства.
Головне завдання Колективного Розуму — об'єднання людства за допомогою інформаційного обміну в одну загальнолюдську спільноту. Найважливішу роль у цьому повинна відіграти й уже зараз відіграє журналістика. Колективний Розум призведе до якісної зміни соціальної структури суспільства, системи звичаїв, а найбільш істотне — перетворить "четверту владу" на складову Колективного Розуму, на найважливіший механізм самоорганізації сусшльства, що спрямовує його розвиток на формування нового гомеостазу.
З огляду на грандіозні наслідки цього процесу для всієї земної цивілізації "особливе значення мусить набути контроль за його розвитком з боку громадянського суспільства". [21;38]
Уже зараз цілком очевидно вияскравлюється зростаюча рольжурналістики в житті суспільства. Вона все більш чітко окреслтос свою роль вертикального соціального інституту, що, здійснюючи інформаційну місію, забезпечує те, що академік М.М. Моїсеєв називає гомеостазом, тобто підтримує суспільство в стані рівноваги, забезпечує його самоорганізацію.
Крім загальнодержавного інформаційного органу та незалежних приватних інформаційних кампаній, у міністерствах, відомствах, регіональних органах влади, громадських організаціях створюються прес-центри. У них працюють професійні журналісти, бо діяльність прес-центрів пов'язана із збиранням і поширенням інформації.
1.5.1. Журналістика і Інтернет
Далеко не вся інформація, розміщена в Інтернеті, призначена для масового користування. Тут міститься велика кількість фахових, наукових, особистіших повідомлень, розміщена ділова документація міністерств, банків, організацій та установ. Правильною е: думка, що всі матеріали, які містяться на файлах підключених до Інтернету комп'ютерів, є інформаційним надбанням цієї системи. Але соціальна інформація, збирання, обробка й поширення якої складає зміст журналістики, займає в системі Інтернет левину частку. На відміну від традиційних ЗМІ, Інтернет має цілий ряд особливостей, які можуть бути зведені до такого:
1. Інтернет — децентралізована система, що не має єдиного керівництва та управлінської вертикалі. Стратегічні питання розвитку комунікаційної мережі розв'язує "Товариство "Інтернет" ("ISOC" — "Internetsociety"), яке діє на громадських засадах. Воно ж створює спеціальну "Раду з структури Інтернет", що забезпечує технічне керівництво та орієнтацію мережі. Рада ("ІАВ — InternetArchitectureBoard") складається з осіб, що спеціально запрошені або виявили добровільне бажання брати участь у її роботі. "ІАВ" затверджує стандарти та розподіляє адреси і більше ніяких керівних функцій не виконує.
2. Інтернет — найбільш демократична система інформаційного обміну. Вона не фінансується з державних джерел фінансування і нікому не належить. Кожен користувач послугами Інтернет оплачує свою ділянку цієї системи і забезпечує її безперебійне функціонування. Унаслідок цього кожен учасник інформаційних відносин працює в умовах свободи, а сама система є зразком унікальної демократичної спільноти громадян різних країн світу. Над Інтернетом неможливий контроль з боку урядів чи фінансових структур.
3. Інтернет — глобальна інформаційна мережа, яка має можливість негайного поширення повідомлень та встановлення рівноправного зв'язку між особами, що знаходяться в різних місцях планети.
Умова отримання повідомлення лише одна — підключення персонального комп'ютера до системи Інтернет. За допомогою мережі може бути передане як персональне повідомлення в певну точку на Земній кулі, так і розповсюджена важлива соціальна інформація для мільйонів абонентів в усьому світі.
4. Інтернет — новій рівень журналістики, як у технічному, так і в змістовому аспектах. Технічний аспект пов'язаний з швидкістю поширення масової інформації, використанням мультимедійних можливостей, що полягають у поєднанні тексту, звуку та анімації. Сучасні технології дозволяють передавати комунікаційними каналами Інтернет не лише текстову інформацію, але її твори радіо- й тележурналістики.
Змістовий аспект пов'язаний з цілковитою відсутністю (й засад-ничою неможливістю) в Інтернеті цензури чи якого б то не було іншого нагляду. Над автором не стоїть не тільки урядовець, але й власний редактор — обов'язкова рольова особа в сучасній журналістиці. Зникають усі опосередковуючі обставини, журналіст (чи просто громадянин, який виступає в ролі журналіста) напряму здійснює свої інформаційні функції. Ці умови гарантують масово-інформаційній діяльності максимальну об'єктивність повідомлень. Все складніше брехати в умовах цілковитої прозорості інформаційних відносин. Хтось обов'язково знатиме правду і викриє брехуна.
Існує й інша точка зору на Інтернет, згідно з якою він нічого спільного з журналістикою не має. Найбільш рішуче її сформулював російський науковець професор Борис Варецький: "У нинішньому Інтернеті немає нічого від журналістики, — твердить він. Це швидше все-планетний інформаційний банк. Повідомлення, що містяться тут, мають подрібнений, стихійний характер. У силу цього необхідний не тільки професійний відбір і аналіз інтернетівських матеріалів, але й їхня перевірка, уточнення, зіставлення, узагальнення. За таких обставин підвищується роль професійних журналістів, публіцистів, репортерів. Зростає значення оглядових, аналітичних публікацій". Запам'ятаймо, що, хоча Інтернет автор до журналістики й не відносить, але з розширенням інформаційного потоку пов'язує зростання ролі аналітиків у журналістиці.