· Презентації-світські заходи, призначені для зустрічі різних політичних, суспільних або приватних структур з громадськістю і з журналістами, для ознайомлення з їхніми новими планами та результатами їх діяльності;
· Прес-конференції-зустрічі політичних або суспільних діячів, представників науки, культури, спорту за представниками ЗМІ у зв’язку з подіями, пов’язаними з ними і для подання запитань і отримання відповідей на них;
· Прес-релізи-спеціально дібрані повідомлення для ЗМІ про важливі факти, підготовані спеціальними прес-службами;
· Інформаційні картки про наявні події з різних сфер діяльності, які створюються корпоративними інформаційними агенціями;
· Екстрені повідомлення, передані через швидкісні джерела, які надсилають в органи ЗМІ прес-секретарі і прес-служби;
Ці служби надсилають ЗМІ різного рода корисну інформацію, яку потім журналісти використовують у підготовці статей і телевізійних ефірів. Найбільшого успіху інформаційні канали досягають тоді, коли вони обмінюються між собою планами, інформацією, коли вони є елементами однієї системи. Адже суспільство знаходиться під впливом декількох джерел інформації, і її споживачі повинні отримувати якісну, достовірну, і головне, цікаву інформацію. Адже коли ЗМІ повторюють одне одного, або навпаки, розміщують взагалі протилежну один одному інформацію, споживач може відчувати різного роду дискомфорт, нудьгу або розчарування. Тому тільки від компетентності журналістів залежить, чи буде задоволений споживач створюваної ними інформації.
Людина як джерело журналістської інформації
Людина є найголовнішим із джерел інформації. Це живе джерело, яке є суб’єктом діяльності, яке приймає участь у багатьох природних і соціальних процесах, має багату кількість зв’язків і є найпродуктивнішим, невичерпним джерелом інформації. Людина-це свідок подій і змін у навколишньому світі або його учасник. Вона виступає найзмістовнішим носієм інформації про навколишній світ, а також про себе, про свій внутрішній світ. І звичайно, вона слугує розповсюджувачем інформації, отриманої від інших людей. З точки зору журналіста, людина є дуже особливим джерелом інформації, адже у відмінності від документальних і предметно-речових джерел людина може бути неочікуваною, може розкритися або не розкритися, може сказати правду або неправду і т.д. Тому журналіст, який працює з людиною, повинен враховувати основні особливості людської психіки, щоб не образити людину і дістати потрібну, достовірну інформацію.
Державні організації як джерела інформації
Журналіст сьогодні має право отримувати інформацію від державних органів і організацій, суспільних об’єднань і посадових особо. Але дістати інформацію з цього джерела, яка є дуже важливою для аудиторії, є найбільшою проблемою для засобів масової комунікації. Для початку потрібно визначити всі можливі джерела інформації. Якщо потрібно знайти якомога більше інформації про негативні події, то найкращими носіями цієї інформації будуть перші люди, які дізналися про ці події-працівники міліції, охорони здоров’я, державної автоінспекції, рятувальники, пожежники, а також перші свідки. Нема нічого дивного, що вищезазначені люди краще знають про те, що трапилось, і тому журналістами ці джерела інформації освоєні краще. Якщо говорити про добрі події, то інформація про них періодично фіксується спеціальними службами муніципальних округів. На жаль, це здійснюється не так оперативно, як хотілося б. Тому дуже важливо добре уявляти собі структуру органів управління країни, міста, області. На сьогоднішній день є багато різних періодичних довідників, які публікують інформацію такого роду. Такий довідник може дуже допомогти журналісту в пошуку інформації.
Інформаційні агенції
Окремо слід пригадати про такі джерела інформації, як інформаційні агентства. Вони забезпечують журналістську діяльність, передаючи основний, фактичний матеріал, який підлягає подальшій обробці журналістом. Самі ці служби, як правило, не контактують з аудиторією. Ідея створення такої служби зародилася на початку 19 сторіччя. Француз Шарль Гавас вперше створив свою мережу агенцій у різних місцях, продавая у пресу знайдену ними інформацію. На сьогоднішній день найпопулярнішими у світі є такі агентства: «Associated Press» і «United Press
International» (США), «Agance France-Press» (Франція), «Reuters»
(Великобританія) и ИТАР-ТАСС (Росія). Ці агенції є найбільш впливовими джерелами інформації і є лідерами інформаційного ринку багатьох країн. У рамках великих регіонів світу діють регіональні агенції. У окремих країнах-національні, у областях і містах-обласні і міські, а також ті, які створюються при видавництвах і телекомпаніях. В цілях оперативності інформаційні агенції користуються швидкісними видами зв’язку, навіть космічного, мають великі комп’ютерні центри, які слугують для підготовки, обробки і зберігання інформації, яка постійно відправляється користувачам за допомогою різних джерел. Таким чином інформаційні агенції передають журналістам найсвіжішу, найоперативнішу інформацію, і є дуже економічними, адже вони дуже скорочують часові і фінансові витрати працівників преси на відправку своїх кореспондентів інші країни для отримання найновішої інформації, пошук якої є проблематичним, наприклад, робота журналіста в гарячих точках, в зонах заворушень, озброєних конфліктів і т.д. В Україні наприклад, дуже відомим і великим є інформаційне агентство «Укрінформ» - це державне інформаційне агентство, яке щодня публікує близько 500 інформаційних та аналітичних повідомлень українською, російською, англійською та німецькою мовами, має майже 200 оригінальних фотознімків. Агентство співпрацює з багатьма зарубіжними інформаційними інститутами, у тому числі і світовими, на основі двосторонніх угод. Укрінформ - єдиний від України член Європейського Альянсу інформаційних агентств. В Україні агентство представлено власними кореспондентами і фотокореспондентами в усіх областях України. Зарубіжні кореспонденти агентства оперативно інформують про події з Німеччини, Китаю, Польщі, Росії, Сербії, Румунії, Угорщини, Узбекистану, країн Балтії та інших. Одержувачами інформації Укрінформу є державні структури, газети різних рівнів та телерадіокомпанії України, підприємства, організації, комерційні фірми, зарубіжні споживачі.
Інтернет як джерело журналістської інформації
Інтернет є унікальним, перспективним і неосяжним джерелом будь-якої інформації. Це недорогий, потужний механізм, який може дуже допомогти будь-якій людині для пошуку чого завгодно. А особливо для журналіста, адже це дуже зручне і більш ніж змістовне джерело. Кількість корисної для журналіста інформації, яка міститься в мережі Інтернет, важко переоцінити. Але крім цього, він може скріпити зв'язок між журналістами і ЗМІ в Україні і в світі. Також він може бути носієм вже обробленої журналістом інформації в електронних Інтернет виданнях, а також виступати альтернативним методом публіцистики під час кризи або в разі встановлення цензури. Також він може бути корисний для електронного розповсюдження новин, публікацій і реклами. Найкраще для пошуку інформації-це приєднатися до мережі і переглянути різні сайти, найпотрібніші з яких можна знайти через спеціальну програму для пошуку. Цей спосіб є найплодотворнішим для отримання журналістом потрібної інформації, адже в Інтернеті можна знайти все, що завгодно. Дослідження Інтернета - це завжди і навмисний пошук, і випадкові знахідки.
Спеціалізовані сайти для журналістів
Нижче приводиться перелік спеціальних сайтів для журналістів, створених аби полегшити роботу журналіста.
· Editor & Publisher
http://www.mediainfo.com/edpub
· Environmental Journalism Home Page
http://www.tribnet.com/environ/env_home.htm
· Freedom Forum
http://www2.nando.net/prof/freedom/1994/freedom.html
· GlasNews
http://solar.rtd.utk.edu/~aboyle/glasnews/master.html
· Inet-News
http://www.helsinki.fi/valttdk/lists/inet-news/
· NewsLink
http://www.newslink.org/menu.html
· Town Hall – общество профессиональных журналистов
http://town.hall.org/places/spj/.
Жанр інтерв’ю як джерело інформації
Завдяки інтерв’ю журналіст може отримати величезну кількість необхідної йому інформації. Адже інтерв’ю-це безпосереднє спілкування з людьми, це метод, при якому через бесіду можна пізнати потрібні речі, тому вивчення цього аспекту напряму відповідає досліджуваній темі. Інтерв’ю –це вид організованої речової взаємодії, яка направляється з боку журналіста чітко розуміючими пізнавальними завданнями і розуміють під собою розробку стратегії і тактики, які відповідають умовам взаємодії. Журналіст повинен бути добре підготований до інтерв’ю, повинен знати, на яку інформацію він може розраховувати, починаючи бесіду. Насамперед журналіст повинен володіти такою інформацією, як фактичні дані, знання в тій чи іншій області(яка відповідає темі бесіди, діяльності людини), пояснювати або коментувати ту чи іншу подію, пропозиції і прогнози. Наприклад, факти можуть бути як позитивними, так і негативними, вони можуть належати як до минулого, так і до майбутнього, як із власного життя інтервюірумого, так і із приватного життя іншої особи. Дуже важливу роль відіграє поведінка людини. Не завжди вона виражає готовність до бесіді. Потрібно пам’ятати, що не про все можна розмовляти з інтерв’юером. Правильність постановки бесіди потребує від журналіста спеціальних навичок у спілкуванні, спеціальних тактичних прийомів. Тут для журналіста дуже важливе знання психології спілкування. Також запитання можуть бути направленні на пізнання поглядів, суджень, відношення співрозмовника до окремих аспектів дійсності. Така ситуація може спостерігатися в портретних інтерв’ю. Іще одна важлива якість такого журналіста-вміння сходитися з людьми, мати неконфліктний характер, подобатися людям. Адже кількість і якість інформації, отриманої в процесі бесіди залежить від того, наскільки журналіст зумів «розговорити» свого співрозмовника і настроїти його на бесіду. М.Н. Кім пропонує наступну класифікацію інтерв’ю. В залежності від складу бесіди інтерв’ю бувають формалізованими(журналіст повинен бути чітко інформованим про факт) і неформалізовані(більш схильні до отримання широких пізнань про співрозмовника). За ступенем інтенсивності інтерв’ю бувають короткі, середні і сфокусовані, кожен із яких використовується в залежності від мети журналіста. Кожний журналіст розробляє власну тактику ведення інтерв’ю. Підбор питань, їх послідовність і комбінування-все це вибір тих засобів спілкування, які найбільш підходять під дану бесіду, ритм розмови, спеціальні прийоми-це все продумана тактика журналіста. З точки зору інформаційної насиченості, найбільш вдале інтерв’ю можна створити якщо: