Газета виходить для масового читача, тому бажано так інформаційно наситити її, щоб вона була своєрідною енциклопедією життя. Не пропускати важливі події, не відставати від них, тримати руку на пульсі життя. Тому преса повинна активно реагувати на проблеми суспільства, не зменшуючи їх важливість.
Так наприклад газета “День" продала за 2003 ряд матеріалів про бойові дії в Іраку “Все йде за планом. Тільки плану немає", “Ціна роззброєння", “Ультиматум" як прелюдія до війни”, “Силуети війни", “Бліц кригу не вийшло".
Як бачимо, факти в матеріалі, автори підкріплюють висновками і порадами з фахівців.
Основна цінність інформації полягає в її новизні і своєчасності. Повідомлення, що вже відоме не приносить користі. Навряд, один і той самий матеріал читач почне вивчати по різних газетах. Тому видання, які порушують соціальні проблеми, повинні намагатися при написанні своїх статей добирати, якомога свіжішу інформацію, і використовувати яскраві стилістичні засоби. Все це сприятиме неповторності текстів, якщо, навіть, вони порушують одну тематику.
Преса повинна відбивати життя таким, яким воно бачиться журналістам. Звичайно ж, що кожна людина, а особливо творча, - це яскрава індивідуальність, і побачене вона пропускає через свій розум і через своє серце. Такий собі суб’єктивізм можливий. Правдивість, об’єктивність засобі масової інформації великою мірою залежить від правильності використання методу збирання інформації, знання специфіки кожного з методів і конкретними журналістськими завданнями, від позиції, кваліфікації, особистих якостей журналіста.
Метою газетних публікацій є об’єктивно інформувати про суть найважливіших соціальних і політичних проблем держави.
Мова іде про те, що журналістський текст повинен бути не зарозумілим, автор повинен орієнтуватися на середній рівень свого читача. Він не має права зловживати незнайомими термінами, іномовними словами, які не відомі широкому загалу.
Наприклад публікація “Сім’я для майбутніх дорослих”... зріс показчик дитячого харчування за бактеріологічними показниками в межах 1-1,5 відсотки ". На мою думку, автор мав би розповісти, який показчик має бути, і на скільки шкідливі ці відсотки.
Вибираючи метод дослідження, журналіст повинен враховувати:
інформаційну мету публікації;
конкретні завдання, які він має намір розв’язати збираючи данні;
характер об’єкта дослідження;
доступність інформації;
строки збирання інформації;
рівень надійності даних.
Тільки враховуючи всі ці фактори, журналіст може зробити правильний вибір.
Реалізація пресою свого інформаційного призначення не можливе без розширення і підвищення рівня жанрового потенціалу. Висвітлюючи соціальну тематику поряд з інформаційними матеріалами (заммітка, звіт, репортаж) повинні передавати публікації аналітичних жанрів - стаття, кореспонденція тощо. Читачеві цікавіше коли його знайомлять з певною темою у різних жанрах.
Слід наголосити, що публікації аналітичних жанрів, розкривають проблему у всій її повноті. Допомагають читачам, застосовувати цифрові данні, розкрити причини і недоліків сьогодення більш глибоко, детально. Так газета “Киевские Ведомости" розглядаючи цю тематику використовує не лише аналітичні але й інформаційні жанри. Газета “День" розкриває проблеми суспільства за допомогою багатої жанрової палітри від замітки до проблемної статті.
Отже, жанрова різноманітність при розробці соціальної проблематики - важлива умова підвищення ролі преси у справі забезпечення гласності.
Проаналізувавши тему соціального захисту населення на сторінках українських газет, можна зробити висновок, що останнім часом цій темі приділяється більше уваги ніж раніше, але недостатньо. Справа не в кількості публікацій, а в їх якості (жанр, регулярність подачі, заголовок тощо) Журналістам треба серйозніше підходити до цієї теми. Висловлювати свою точку зору, мати достатньо фактів, уміти зацікавити читача - ось головні риси в творчості журналіста. Особливість матеріалів на соціальну тематику в тому, що частіше всього читач чекає конкретних дій від публікацій. Сподівається, що повинні відбуватися зміни на краще. І хоча це не завжди вдається, важливо вже те, що ця тема все частіше почала висвітлюватися засобами масової інформації.
Як свідчить аналіз, продрукувати ефективно соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого мислення, низької національної свідомості, недосконалого знання рідної мови, відсутність належних здібностей, низького загального розвитку, беспорадності у питаннях сучасної економіки, політичної, соціальної й особливо комерційної діяльності. Дивлячись на публікації про соціальний захист можна відзначити, як позитивні так і негативні риси.
Соціальних проблеми, які потребують вирішення дуже багато. І сучасні засоби масової інформації намагаються охопити всі.
Автор обрав шість найважливіших (і тим, якім приділяється більше уваги).
1 місце “Бойові дії в Іраку”.
2 місце посідають матеріали про проблеми людей похилого віку (пенсіонерів).
3 місце проблеми студентства.
На 4 захист інтересів медиків, шахтарів, військових тощо.
П’яту і шосту позицію займають найгостріші проблеми сьогодення - “заборгованості у заробітній платі" та “безробіття молоді".
Газета “Киевские ведомости" про проблеми соціальної захищеності пише поверхово, на відвіну від “Дня". Але не можна сказати, що “День" дуже глибоко аналізує. Так, чимало матеріалів грунтовно досліджується авторами, а на мою думку єдиним недоліком, є те, що працівники засобів масової інформації практично не звертаються до законодавчих актів, з приводу даної проблеми
У курсовій роботі автор розглянув ряд завдань:
дослідив частотність розгляду проблеми соціальної незахищеності громадян;
прослідкував дотримання положень законів, що регулюють діяльність засобів масової інформації;
проаналізував закони, що стосуються соціального захисту.
У сучасних ЗМІ можна побачити велику кількість невеличких матеріалів, які просто інформують про ту чи іншу подію в соціальній сфері. А якщо цей матеріал пропустити через своє серце і розум, додати трошки аналізу, вражень і порад фахівців - цей матеріал принесе користь читачеві.