Слід зауважити, що під поняттям динамічності мається на увазі відчуття руху, яке передане на фотографії. Відмітимо, що динамічним може бути і зображення нерухомих об'єктів [6, с. 94-96].
Кожен той, що теоретично знімає може оперувати усім комплексом закладених у фотографії образотворчих можливостей. Але практика показує, що різні види фотографії, різні жанри мають певну специфіку використання засобів віддзеркалення, відтворення дійсності. Специфіка ця полягає в тому, що в різних видах і жанрах деякі образотворчі засоби в більшості випадків взагалі не знаходять використання, а також в тому що сутнісні елементи побудови зображення (тон, лінія і так далі) організовуються певним чином.
Структура образотворчих засобів, що породжує форму конкретного фотографічного зображення, визначається не лише специфікою цього способу віддзеркалення дійсності, не лише індивідуальністю автора, але більшою мірою і тим видом, в якому фотографія функціонуватиме. Іншими словами, є свої закони використання образотворчих засобів в художній фотографії, науковій фотографії, фотожурналістиці. У останній ці закони використовуються в інформаційних у аналітичних і в художньо-публіцистичних жанрах.
Вивчення фотожурналістики як специфічного способу досягнення і віддзеркалення дійсності припускає розгляд характеру її зв'язків з об'єктом, тобто з фактами і явищами життя.
Виходячи з предмета дослідження, журналістику цікавлять актуальні, показні факти сучасної дійсності. Фотографічний знімок має щонайтісніший зв'язок з життєвою першоосновою у нім як би знайшли точне повторення реальні явища [3, с. 217-219].
Механічне копіювання дійсності, навіть здійснюване найдосконалішими технічними засобами, чужо журналістиці. Само перенесення факту з реальної дійсності в сферу журналістики припускає той або інший рівень дослідження цього факту. Вже сама констатація факту, опис його так чи інакше відбиває результати осмислення події журналістом, включає в особливій формі його розуміння і оцінку.
Таким чином зміст повноцінної журналістської фотографії є нерозривною єдністю відбиваної дійсності і її авторської оцінки, осмислення, виявлення суті зображуваного.
Очевидно, що фотожурналістика має певну специфіку в дослідженні і тим більше у віддзеркаленні дійсності.
Великий комплекс різних чинників, які можуть і не виявитися у момент сприйняття предмета, визначають авторське відношення до нього, надають предмету якесь конкретне значення. Це і життєвий досвід, уявлення про світ, про людину, знання і почуття, філософська, ідеологічна, політична позиція автора, емоційне забарвлення сприйняття, не кажучи вже про усвідомлену мету, яка стоїть перед автором. Спонтанність оцінки явища в усій його складності - результат попереднього пізнавання світу.
Специфікою професії є те, що фотожурналіст, як правило, обмежений в термінах виконання того або іншого завдання. Тому усі його дослідницькі здібності, здібності виявляти суть, значення, сенс явищ мають бути максимально активізовані.
Фотожурналіст позбавлений можливості прослідкувати сам процес видозміни змісту факту. Фотожурналіст повинен таким чином відчувати ключові моменти в розвитку явища, передбачати їх вірогідне виникнення і зафіксувати факт так, щоб він розкрився в усьому багатстві змісту.
Якщо фотожурналіст ясно уявляє, що він хоче сказати своєю фотографією, тоді він зможе уловити той ключовий, кульмінаційний момент, який буде здатний виразити його ідею [8, с. 119-121].
Значення, цінність дослідження і віддзеркалення факту у фотожурналістиці, як і в журналістиці в цілому, великою мірою визначаються завглибшки і силою вираження в ній життєвої правди.
Одна з найважливіших сутнісних властивостей журналістики полягає у відповідності, принциповій взаємообумовленості правди її творів і матеріальної, життєвої правди конкретних фактів і подій, що є об'єктивною стороною змісту твору.
Для аналітичних жанрів фотожурналістики характерне глибше і багатостороннє дослідження фактів. Фотографія не лише дає уявлення про явище, але розкриває його суть, коріння. У сферу уваги фотожурналіста потрапляє не лише конкретне явище в його миттєвому стані, а конфлікти, проблеми, що знаходяться в розвитку цього явища, його зв'язку з іншими фактами дійсності. Індивідуальність, конкретність факту продовжує грати дуже істотну роль але вона сполучається з подібними явищами.
Фотожурналіст повинен виявити ключові, кульмінаційні моменти в розвитку явища, оскільки саме вони містять в собі єдність видимого і сутнісного [7, с. 94-96].
Першорядну вагу для фотожурналіста має уміння виявити насправді показні факти, що є носіями правди життя, виявити їх істинний сенс і значення.
У інформаційній групі жанрів досліджуються і відбиваються індивідуальні, конкретні факти в їх миттєвому виді. Суб'єктивне начало відносно пригнічується [8, с. 118-123].
У аналітичних жанрах фотографії дають глядачеві уявлення про суть явища, розкривають проблеми його розвитку, відбивають конкретний факт як елемент загального. Суб'єктивність сприйняття автором знаходить в цих жанрах повніше вираження.
У публіцистичних жанрах явище досліджується в різних аспектах. Аналіз факту безпосереднім чином пов'язаний з етичною, емоційною його оцінкою.
Фотожурналістика не лише відтворює життя у формах самого життя, але безпосереднім чином відтворює реальні життєві факти. Вона збагачує їх думками і почуттями автора і знаходить органічні змісту форми віддзеркалення.
Фотографія може зробити людину як би свідком подій, що відбуваються у світі, збудити почуття причетності цим подіям, вона дає наочне уявлення про окремі епізоди громадського життя, військові зіткнення, стихійні лиха, наукові відкриття, що відбуваються в найвіддаленіших куточках нашої планети.
Зорове сприйняття фотографій має свої особливості. Сенс письмової або усної інформації людина сприймає поступово. Погляд, кинутий на сторінку тексту, не дає майже ніякої інформації. Фотографія ж сприймається миттєво.
Специфікою професії є те, що фотожурналіст, як правило, обмежений в термінах виконання того або іншого завдання. Тому усі його дослідницькі здібності, здібності виявляти суть, значення, сенс явищ мають бути максимально активізовані.
Фотожурналіст позбавлений можливості прослідкувати сам процес видозміни змісту факту. Фотожурналіст повинен таким чином відчувати ключові моменти в розвитку явища, передбачати їх вірогідне виникнення і зафіксувати факт так, щоб він розкрився в усьому багатстві змісту.
Одна з найважливіших сутнісних властивостей журналістики полягає у відповідності, принциповій взаємообумовленості правди її творів і матеріальної, життєвої правди конкретних фактів і подій що є об'єктивною стороною змісту твору.
1. Стил Э. Фотожурналистика. Лучшие фотографы мира и истории создания их работ - К.: Companion Group, 2008. – 496 с.
2. Свитич Л.Г. Введение в специальность. Профессия: журналист. 2-е издание. – М.: Альпина Бизнес, 2004. – 516 с.
3. Картье-Брессон А. Воображаемая реальность. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 174 с.
4. Корконосенко С.Г. Журналистика в мире политики: Исследовательские подходы и практика участия. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 2005 с.
5. Крюков А.Ф. Фотожурналистика. Учебное пособие. – М.: КноРус, 2008. – 512 с.
6. Свитич Л.Г. Профессия: журналист. – М.: КноРус, 2005. – 684 с.
7. Шостак М. И. Репортёр: профессионализм и этика. – М.: Академический проект, 2006. – 256 с.
8. Березин В.М. Фотожурналистика. – М.: ХОРС-2, 2004. – 239 с.
9. Коротков А.В. Фотожурналистика. Введение в специальность. – М.: Юнити, 2005. – 463 с.
10. Федосеев И.В. Фотожурналистика.. Учебный курс. – М.: Март, 2006. – 208 с.