"Сутність, сила такого твору не в тому, що мав на увазі під ним автор, а в тому, як воно діє на читача або глядача, відповідно у невичерпному можливому його змісті. Цей зміст міг зовсім не входити у розрахунки митця" [1, 164]. У журналістиці так не повинно бути, це кричущий непрофесіоналізм, за такі "вільнощі" виставляють з редакції й нікуди більше на творчу роботу не приймають. У цьому, напевно, й відмінність журналіста від поета, а журналістики від мистецтва. Багатство інтерпретації є заслугою художнього твору - і великим недоліком твору журналістського. Апперципувати читачеві у журналістиці бажано так, як входило в задум автора. Але ж попередні знання у кожного свої, і програмування апперцепції може найкраще йти шляхом впливу на стереотипи масової свідомості.
Можливість того узагальнення та поглиблення ідеї, яке можна назвати самостійним життям твору, не лише не є відкиданням нероздільності ідеї й образу, але, навпаки, обумовлюється ним [1, 164].
Крім цього, в процесах масового апперципування діє ще один принцип, який Е. Гуссерль із задоволенням позичає у Авенаріуса (принцип "найменшої витрати сили") та Маха (принцип "економії мислення"). Коріняться вони, певна річ, в індивідуальній свідомості, але найширше виявляються саме з допомогою журналістики. Зміст її, за Авенаріусом, у тому, що зміни, "які вносить душа до своїх уявлень, коли приєднуються нові враження, є якомога менші... але оскільки душа підкорена умовам органічного існування та вимогам цілевідповідності, що з них випливають, вказаний принцип стає принципом розвитку: душа докладає до апперцепції не більше сили, аніж потрібно, і з багатьох можливих апперцепцій віддає перевагу тій, котра виконує ту саму роботу з меншою витратою сил, або з тією ж витратою сил проводить більшу роботу; за сприятливих умов душа навіть віддає перевагу меншій на даний момент витраті сил, котра, однак, пов'язана з меншим розміром дії чи з меншою протяжністю дії, тимчасово більше напруження сил, яке обіцяє набагато більше, або більш подовжену дію" [19, 189].
Що ж є наслідком апперцепції? Як будь-який рух думки, вона означає акт розуміння, і це надає їй значення у всьому герменевтичному процесі. Апперцепція є просування на один етап розуміння вперед - саме на етап подолання протиставлення наявної і нової інформації.
Через неї долається консерватизм того, що мистецтвознавці називають художнім образом. У журналістському творі є свій, специфічний інформаційний образ.
Добре, якщо через нього додається розуміння слова, думки (навіть якщо воно набуває форми відкидання: це теж збагачує розуміння через його оновлення).
Погано, якщо апперцепція не завершується проясненням, а лишає думку більш заплутаною, ніж вона була. З цього виникає прагнення додаткової, ще новішої інформації, поглиблення апперцепції - аж до прояснення думки, тобто до настання розуміння. Апперцепція постійно оновлює інформаційний образ, вона протидіє його "спресуванню" у стереотипи. Допоки надходить нова інформація й триває її конфлікт зі старою - стара не зможе застигнути від незапитаності та неоновлюваності або з часом колапсувати через ізольованість від зовнішнього світу, тому що не витримає надходження "надто нової" інформації, сприйняти яку стара система знань буде не здатна й її доведеться відкинути цілком.
Література
1. Потебня А. А. Полное собрание трудов: Мысль и язык / Подгот. текста Ю. С. Рассказова, О. А. Сычева. Комментарии Ю. С. Рассказова. - М.: Лабиринт, 1999. - 300 с.
2. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. - М.: Искусство, 1991. - 367 с.
3. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. - М., 1986.
4. Нариси про текст: Теоретичні питання комунікації і тексту / В. В. Різун, А. І. Мамалига, М. Д. Феллер - К.: РВЦ "Київський університет", 1998.
5. Різун В. В. Тема тексту: Філософія питання // Палітра друку. - 1996. - Грудень.
6. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 480 с.
7. Лосев А. Ф. Миф - число - сущность - М.: Мысль, 1994. - 919 с.
8. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енцикл. словник для фахівців з теоретич. гуманіт. дисциплін та гуманіт. інф-ки. - К.: "АртЕк", 1998. - 336 с.
9. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 1999. - 288 с.
10. Брумфилд Л. Язык: Пер. с англ. - М.: Изд-во иностр. лит., 1968.
11. Выготский Л. С. Мышление и речь // Избранные психологические исследования. - М.: Наука, 956.
12. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М., 1984.
13. Ван-Дейк Т. А., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты языка. - М.: Прогресс, 1988.
14. Ван-Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. / Под ред. В. И. Герасимова. - М.: Прогресс, 1989.
15. Wodak R. Discource. analysis. Problems. Findings. Perspektives // Text. - 1990. - № 10.
16. Різун В. В. Аспекти теорії тексту // Нариси про текст: теоретичні питання комунікації і тексту. - К.: 1998. - С. 5 - 61.
17. Seung, T. K. Semiotics and thematics in hermeueutics. - N. Y.: Columbia univ. press, 1982. - XII, 242 p. Ind.: p. 233-242.
18. Хомський Н. Роздуми про мову: Пер. з англ. - Л.: Ініціатива, 2000.
19. Гуссерль Э. Логические исследования: Прологомены к чистой логике. Перепечатка с изд. 1909 г. - К.: Вентури, 1995.