Логічні помилки в текстах журналістських видань
Зміст
Вступ
Розділ 1. Закони логіки і природа логічних помилок в журналістському тексті
1.1 Текст і закони логіки
1.2 Одиниці і процедури логічного аналізу тексту
1.3 Типологія логічних помилок і причини їх виникнення
Розділ 2. Логічні помилки в районному друці: типологія, причини їх виникнення і способи усунення
2.1 Первинні логічні помилки
2.1.1 Порушення закону тотожності
2.1.2 Порушення закону суперечностей
2.1.3 Порушення закону виключення третього
2.1.4 Порушення закону достатньої підстави
2.2 Вторинні логічні помилки
2.2.1 Логічний стрибок
2.2.2 Заміна понять
2.2.3 Амфіболія
2.2.4 Плеоназм
2.2.5 "Ламана метафора"
2.2.6 Розповідний алогізм
Висновки
Список використаної літератури
Літературне редагування є одним з найважливіших умов якісного видання газет, журналів, книг. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту. Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння описаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту – журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це.
У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки привертає активну увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображеним у тексті.
Метою даної роботи є характеристика логічних помилок і вияв їх та аналіз в практиці сучасної преси (на прикладі місцевої газети).
Об’єктом дослідження є газета "Авангард" за жовтень 2007 року.
Предмет дослідження – логічні помилки в текстах даного видання.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:
1. Дослідити наукову літературу з теми дослідження, вивчити класифікації логічних помилок.
2. Виявити і класифікувати логічні помилки в текстах районної газети за жовтень 2007 р.
Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.
У першому розділі розглянуті закони логіки і природа логічних помилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як "Методика редагування тексту" О.Е. Мильчина, "Стилістика і літературне редагування" за редакцією В.І. Максимова, "Вступ до літературного редагування" О.М. Беззубова, "Конспект лекцій з літературного редагування" І.Б. Голуб, "Загальне редагування: нормативні основи" З.В. Партико та ін.
У другому розділі аналізуються логічні помилки, знайдені в районній газеті "Авангард".
Логічність, тобто відповідність законам правильного мислення, притаманна людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу логіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для нього логіка повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти.
Виховати у собі здатність професійно оцінювати текст з логічного боку важливо для кожного журналіста. Але не всі здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх в категорії, виконувати складні мисленнєві операції, абстрагуючись від практичного досвіду. Однак навчитися цьому необхідно. Журналісту слід чітко уявити роль логічних зв’язків у тексті, володіти прийомами і методами логічного аналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на порушення логічної норми. Літературний текст – явище складне, і логічні зв’язки в ньому завжди мають в своїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В уявленні журналіста логіка думки і логіка подій і фактів існують як нероздільна єдність. Крім того, "логіка викладення принципово відрізняється від формальної логіки тим, яке значення надається способам вираження думки".
Знання логіки завжди входило в обов’язки письменників. Перше місце займали рекомендації з галузі цієї науки в "Риториці" М. Ломоносова. Старовинні керівництва з риторики і теорії словесності стверджували, що без знання логіки твір не буде мати зв’язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю істини від помилковості.
У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки привертає увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображених у тексті. Інформатика розглядає логічні помилки тексту як різновид інформаційних перешкод. На закономірності, які виведені логікою, спираються лінгвісти, аналізуючи синтаксичні зв’язки (логічний синтаксис). У результаті зближення логічних і синтаксичних критеріїв оцінки тексту виникло поняття "логіко-стилістичні помилки". Плеонастичні конструкції, відношення роду і виду, точність слововживання, широке коло питань, пов’язаних з розробкою і вживанням термінів, - такий далеко не повний перелік тем, які входять в цей розділ практичної стилістики.
У теорії редагування розділ, присвячений його логічним основам, почав розроблятися у кінці 1950-х років. Спочатку він включав тільки спостереження над дією в тексті основних законів логічного мислення і застосуванням правил логічного доведення. Зараз у редагування як наукової і практичної дисципліни ввійшло широке поняття "логічна культура". Це означає, що редактор повинен знати основні теоретичні положення логіки, володіти термінологією цієї науки, свідоме цілеспрямоване вироблення навичок правильного мислення, професійних навичок сприйняття тексту й оцінки його з логічного боку, володіння специфічними прийомами викладення, які базуються на логічній побудові. Проводяться наукові дослідження, редактори звертаються до логіки в пошуках відповіді під час різного роду професійних труднощів, спеціалісти-логіки з позиції своєї науки аналізують роботу редактора над текстом.
Роль, яка відводиться логічним критеріям при редагуванні різних літературних творів, неоднакова. Прийнято в певній мірі протиставляти художню своєрідність літературної творчості і логіку. Однак це протиставлення з позиції редактора не виділяється так різко, як з позицій автора. Оцінюючи художній твір, редактор повинен переконатися, чи відповідає він вимогам логіки. Для журналістського твору точність логічної побудови – вимога першорядна.
Цілісність, логічна організація тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і закінчений текст. Цілісність тексту надає наявність головної думки. Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем. Показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац. Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття і розуміння.
Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до порушення логічності тексту в цілому. Усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.
Тільки у виняткових випадках алогізми можуть використовуватися у стилістичних цілях у художньому та публіцистичному творах, наприклад, як засіб створення комічного ефекту. Алогізм може бути покладений в основу творів гумористичного або жартівливого характеру: анекдотів, афоризмів, байок і пародій.
Логічність як спільна комунікативна якість властива тестам будь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця мовна якість специфічно – в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які ставляться мовленню з боку його логічності, особливо високі в науковому стилі. Науковий виклад найбільш жорстко підпорядкований законам логіки. Однак і в публіцистичному тексті логічність має велике значення для впливу на читача (слухача).
Логічні помилки, за визначенням Д.Е. Розенталя, – це нерозрізнення "близьких у якому-небудь відношенні позначуваних понять. Нерідко той, хто пише чи говорить, не розрізняє сфери діяльності, причину і наслідок, частину і ціле, суміжні явища, родоводові, видові та інші відношення".
Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основних закони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.
Контроль за дотриманням основних законів логічного мислення – обов’язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації не безмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю, точністю і несуперечливістю. Ефект впливу журналістського твору досягається переконливістю аргументації, доказовістю побудови. Редактор повинен не тільки знати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізм виникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок на комунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературним матеріалом.
Більшість авторів, які розглядають логічні помилки у текстах (І.Б. Голуб, К.М. Накорякова, В.І. Максимов, О.Е. Мильчин та ін.), базуються на цих чотирьох основних законах логіки.