Документарний акредитив міжнародний лізинг 2 (стр. 4 из 7)

1. Стандартний лізинг.

При цій формі лізинга виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається в питання технічного обслуговування.

2. Зворотній лізинг ("ліз-бек").

Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.

3. "Мокрий лізинг".

Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.

4. "Чистий лізинг".

В данному випадку всі обовязки, пов'язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, повязані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, повязану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

5. Лізинг на залишкову вартість обладнання.

Використовується по відношенню до обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє на протязі 1-4 років.

6. Лізинг з повним обслуговуванням.

Подібний до "мокрого" лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи даного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

7. Лізинг постачальнику.

Ця форма лізингу схожа з типом "ліз-бек". Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов'язковою.

8. Оновлений лізинг.

Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

9. Вендор-лізинг

У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання обєкту лізингу, а лізингова компанія - організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

Склад, види та форми лізингових платежів

Основу економічних взаємозв'язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва. Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток.

Виходячи з цього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;

накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;

прибуток лізингодавця;

експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);

витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;

втрати від знецінення майна в результаті інфляції.

Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту. Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему платежів).

Наведемо економічні мотиви використання лізингу порівняно з кредитом:

1) у лізингу немає першого внеску, немає великих відсотків;

2) лізингоотримувач швидко оновлює виробництво, використовуючи сучасне дороговартісне обладнання, отримує прибуток від його роботи, запобігаючи мобілізації коштів на придбання обладнання на умовах кредиту;

3) лізингодавець передає обладнання лізингоотримувачеві у тимчасове використання, залишаючись його власником. У несприятливому випадку завжди може його продати, у той час як гроші (при кредиті) від неплатоспроможного позиковця отримати важко;

4) сторони мають більш гнучку форму оплати, ніж виплата боргів і відсотків за кредитом, бо ставки лізингових платежів можуть бути як фіксованими, так і гнучкозмінюваними за взаємною згодою;

5) лізингоотримувач не платить податок на майно, бо обладнання не обліковується у нього на балансі;

6) лізингодавець має право використовувати прискорену норму амортизації і враховувати це у сумі орендних платежів, що надходять;

7) лізингоотримувач відносить лізингові платежі на собівартість, знижуючи оподатковуваний прибуток (сплачує менший податок);

8) постачальник обладнання отримує додаткову можливість експорту своєї продукції та освоєння нового ринку.

Постачальник обладнання

467

Лізингова компанія

11 5

2

9

Інвестор

1 3 8 10 12

Лізингоотримувач