Виникнення давніх міст і держав на берегах Чорного моря - Понта Евксинського стало складової частиною так званої Великої грецької колонізації. Процес цей був в цілому обумовлений відносним перенаселенням території Греції і Малої Азії. Безпосередніми причинами руху людей на інші землі були: нехватка земель, воєнно-політичні негаразди.
Перші вихідці з Іонії (з Мілету), у другій половині 7 ст.до н.е. основали античне поселення на острові Березань (в районі сучасного м.Очаків Миколаївської області). Основна ж частина грецьких поселень на північному узбережжі Чорного моря основується в 6 ст.до н.е. ці міста-держави - Тира, Ольвія Понтийська, Херсонес Тавричний, Пантикопей на Боспорі Кимерійському - були складовою частиною всього античного світу і пройшли в цілому аналогічний шлях розвитку.
Античні держави, що виникли на окремих від Греції землях, на відміну від колоній епохи капіталізма, ні політичнго, ані економічно своїй метрополії не підкорялись, взаємовідносини між ними мали вільно-договірний характер і проявлялись, головним чином, в області торгово-економічних і культурних зв'язків.
Як вже відмічалося, найбільш раннє грецьке поселення виникло в гирлі Березанського лимана (до цієї зони умовно відносять узбережжя Дніпровського, Бузького, Березанського і Сосицького лиманів, а також Кімбурського півострова). В першій половині 6 ст.до н.е. з'являються перші сільські поселення на Березанському лимані, що складали сільську округу - хору Борисфениди (так, скоріш всього звали Березанське поселення в давнину).
Після засвоєння Борисфеніди, у ІІ чверті - біля середини 6 ст.до н.е. виникає поселення на місті майбутньої Ольвії - одного з чотирьох найбільш крупних античних північно-причорноморських держав. Немає доказів, що Ольвія вже з самого свого заснування в якості поселення мала статус як міста так і держави. Про Ольвію як про державу мова може йти достатньо впевнено тільки від кінця другої третини 6 ст.до н.е., коли вже майже весь Нижньобугський регіон був заселений грецькими переселеняцями в результаті стихійної колонізації. З організацією Ольвійської держави Борисфенида, вливається в його склад.
Нижньобугський регіон був заселений вихідцями з Іонії, головним чином, з Мілету і інших поблизу існуючих місць. В перекладі з грецього "Ольвія" перекладається як "Щаслива". Ця офіціальна назва міста, засвідчена в міських декретах, написах на монетах, в багатьох літературних джерелах. В творах античних авторів місто названо Борисфеном (грецька назва річки Дніпро), а його мешканці - борисфенитами, це може пояснюватися тим, що Ольвія розташовувалася поблизу від гирла Дніпра. Існує думка про те, що назва Борисфен відноситься не до Ольвії, а до поселення на о.Березань.
В історії Ольвії віділяють три основних періода. На початку першого етапа свого існування (в сер.6 ст.до н.е.) Ольвія представляла собою нвелике поселення, що розташовувалося в основному в центральній частині Верхнього міста (воно складалося з полуземлянок і землянок). В цей же час виникає і найбільш давня в Ольвії культова ділянка - теменос, де поклонялися Апполону Лікарю. З часом, у ІІ пол. і особливо в останній третині 6ст. до н.е., земляночна жила забудівля розповсюджується майже на всю територію верхнього міста, в центрі котрого з'являється ще один теменос - з культом Апполона Дельфінія. На обох ділянках будують алтарі. Поява цих двох теменосів - призвело до виникнення своєї, сугубо місцевої бронзової монети у формі дельфінів, вага котрих інді сягала 100г і більше.
До другої половини 6 ст. до н.е. центром античної держави в Нижньому Побужжі було поселення на о.Березань. В Ольвії в цей час, як і на всьому північно-західному Причорномор'ї, в якості грошових знаків існують так звані монети-стрілки - бронзові кінчики стріл.
У другій половині 6 ст.до н.е. біля Ольвії на берегах Бузького і Березанського лиманів виникає багато невеликих поселень, населення котрих займалося землеробством, скотарством, мисливством, промислом тощо. Культура та побут мешканців цих поселень і навіть економічний рівень практично нічим не відрізнялися від рівня життя населення сучасної їм Ольвії.
Зовнішньополітична ситуація була спокійна, взаємостосунки з оточуючими племенами були мирними.
Ольвія у другій половіні 4 в до н.e.
У другій половіні 4 в до н.е. навколо Ольвії на берегах Бузького та Березанського лиманів виникають невеликі поселення (в сучасний час їх відомо біля 70), населення котрі займалися в основному землеробством, скотарством, іноді мисливстовм і ремесництвом. Поселення, мабуть, входили до складу Ольвійської держави в якості його сільського отчення – хори. Економічне становище, культура і побут їх мешканців практично нічим не відрізнялися від Ольвії.
Населення міста в цей час за своїм майновим станом відрізнялося відносною однорідністю. Загальнополітична ситуація була спокійною. Однак, хоч військові сутички були відсутні, ситуацію неможно було назвати мирною. Оточуюче місцеве населення відносилося до грецьких звичаїв обережно, а частіше вороже. Характер цих складних відношень яскраво відображений в розповідях Геродота про скифського царя Скила, який полюбляв елінскі звичаї.
На початку 5 ст до н.е. як в Ольвії, так і в її сільському оточенні відбулися суттєві соціально-культурні зміни. Земляночні помешкання перших мешканців змінюються наземними сирцово-кам"яними домівками звичайних для Греції того часу типів.
Такаж забудова розповсюджується і на територію Нижнього міста. Будуються оборонні стіни, за межами котрих виникає забудоване землянками предмістя, починається момументальне будвіницто.
Для початку всього етапу – від 5 до останньої треті 4 ст до н.е. – характерно поступове укріплення полісу, подальший розвиток його економіки. На початку 5 ст. до н.е. різько скорочується кількість сільських поселень, мешканці котрих концентруються в самої Ольвії. Поряд з ростом міста зменшується територія сільского оточення.
Це дає підстави думати, що роль сільского господарства в економіки держави у 5 – першій половині 4 ст до н.е. знизилась. Мабуть, продуктами землеробства Ольвія в цей час могла забезпечувати тільки себе. Слід підкреслити, що мешканці міста займалися не тільки ремесництвами (металообробними, гончарними і іншими), але й безпосередньо сільським господарством, підтвердженням чого є поява в культурних шарах даного періоду великої кількості зернових ям.
Приблизно на рубіжі 5 – 4 ст. до н.е. – першій половині 4 ст до н. е. у розвитку економіки міста наближається якісний злом, розширюється будівництво, підвищується рівень будівельних робот; з початку 5 ст до н.е. Ольвія починає випуск великої литої бронзової монети, так званих "ассов", на одному боці котрих розміщувалось зображення Афіни, Горгони або Деметри. На межі 5 – 4 ст до н. е. монетна справа повністю переходить до ведення держави. У середині 4 ст до н.е. видається декрет, що предписує робити всі торгівельні розрахунки в ольвійькій монеті.
В той же період Ольвія підтримує широкі торгівельні зв"язки з низкою грецьких міст. За думкою деяких дослідників, вона також деякий час входило до складу 1 Афинського морського союзу.
До середині 4 ст. до н.е. роль сілького господарства в економіці полісу значно підвищується. Відбувається регламентуюче державою освоєння сільського оточення: поряд із звичайними сільськими поселеннями з"являються так звані "віли".
Поряд із сільським господарством і ремеслами в економіці Ольвії важливе місце займає торгівля як з античним світом, так і з оточуєчим місцевим населенням. Протягом 6-4 ст до н.е. спостерігається поступова періоринтація торгівельних зв"язків. У 4 ст до н.е. розвивається торгівля з південнопонтійським центрами, з Гераклією і Синопою.
За свідоцтвом Геродота найближчими сусідами Ольвії були каліпіди (історик називає їх також елліно-скифами) північніше розміщувалися алазони і скіфи-пахарі.
Таким чином, Ольвійський античний поліс складався із міста Ольвія – культурно –політичного і торгівельно-ремесницького центру – і хори. За своїм політичним укладом це була демократича рабовласницька республіка у всякому випадку з 5 ст до н.е. Прав громадянства не мали жінки, а також іноземці, що переїздили сюди на постійне місце мешкання. Права громадянства предоставлялись тільки тим іноземцам, котрі зробили достатньо великі послуги державі. Незначною була роль у політичному житті і простих громадян, що добували кошти власною працею.
Законодавчим органом були народні збори, скорочено назвалися народом ( в ньому могли брати участь всі повноправні громадяни) і рада, від імені которих видавалися декрети і постанови.
У функції ради входили попередньє обговорення всіх важливих питань державної діяльності, після чого вони виносилися на народні збори. Крім того, рада спостерігала за роботою органів виконавчої влади.
Виконавчу владу здійснювали різні магистратури: колегії або окремі посадові особи (магістрати), що обиралися на народних зборах відкритим голосуванням на термін, як правило, одного року. Вищою магістратурою була колегія архонтов ( 5 чоловік), що керувала всьома іншими колегіями і слідкувала за станом фінансів, випуском монети. У випадку необхідності колегія архонтів могла скликати нородні збори.
Фінансовим справами займалися ще дві колегії: колегія сьоми і колегія дев"яти.
Військовими справами займалася колегія стратегів (6 чоловік).
Колегія аргономів (5 чоловік) і астиномів спостерігали за порядком на ринках, на агорі, за якістю товарів, правильністю мір і вагів. При надзвичайних обставинах формувалися колегія ситонів, котра піклувалася про закупівлю зерна на випадок неврожая, зберегання його і продажі громадянам за помірковані ціни.
Серед одноособих посад відомі гімнасіарх, керувавший гімнасієм і організацією змагань, а також жреці, секретарі, глашатаї і інші.
Був суд, що складався із декілька відділів, кожен із яких відав визначеним колом справ. Суд штрафував виновних, конфісковував майно і інше.