Шпаргалка по философии (стр. 3 из 6)
Он преодолевает крайности эмпиризма и рационализма. Сегодня утверждают,
что Кант осуществил коперниканский переворот в теории познания. Он
рассмотрел процесс познания, как активный. Субъект активен в познании и в
своем мышлении, творит мир. Кант выделяет 2 понятия:
- вещь в себе - мир, существующий независимо от нас;
- вещь для нас - это то, что мы знаем об этом мире. Вещь для нас
является стороной вещи в себе.
Кант выделяет 2 мира :
1)Мир феноменов или явлений(позн.наукой , границ позн-я нет )
2)Мир ноуменов (вещей в себе, сущностей)- непознаваем. Три сферы:
а)вселенная, космос (мы не узнаем цель существ. природы,чел-ка)
б)Идея Бога(К-й сам решает есть Бог или нет,Бог непознаваем)
в)Душа человека ( Канта удивляло 2 вещи :звездное небо и нравственный закон внутри нас.Кант сформулировал категорический императив: поступай так, чтобы максима (изречение) твоей воли могла стать основой всеобщего законодательства (поступай с другими так, как бы ты хотел, чтобы поступали с тобой).Человек – высшая ценность.
Материалисты обвинили Канта в агностицизме (философское учение, согласно которому не может быть окончательно решен вопрос об истинности познания окружающей человека действительности.)
Основные вопросы Канта:
1) Что я могу знать?
2) На что я могу надеяться?
3) Что я должен делать?
Учение об априорных(доопытных) формах знания
Кант выделяет 2 вида апр.з-й:
1)чувственные(мы видим мир через сетку времени и пространства (это субъектив. Формы нашего бытия, они живут в нас , а не мы в них)
2)рациональные(логические) - категории, суждения, умозаключения.Как мы мыслим ?
К. Пришел к выводу, что все мыслят по всеобщим правилам и законам.В основе мышления лежат понятия, они даны априорно.Только чел-к способен к суждениям, на основе их мы делаем умозаключения .
Філософські концепції процесу пізнання
Гносеология – теория познания о формах и закономерностях познания, епистемология – научное познание.Эти теории создают модели позн. деятельности.Ученые хотят ответить на вопрос как осуществить познание?
Существ. 2 крупных направления :
1)сенсуализм
2) рационализм
В Ант. Ф-ии первые концепции процесса познания были связаны с материализмом и идеализмом, с сенсуализмом и рационализмом. Сенсуалисты подчеркивали приоритет чувственного познания (Демокрит) а рационалисты (Зенон, Платон) считали разум источником истинного познания.Напр.Зенон:
Если упадет 1 зерно – мы не услышим, а если упадет мешок зерна – мы услышим, т.е. можно ли доверять чувствам?
В Новое время эти позиции развиваются. Сенсуалисты – Бэкон, Локк. Матер .сенс-ты считали, что источник познания – материя, природа. Идеал. сенс-ты считали, что источник познания – бог, внутренняя энергия.
Декарт – основатель рационализма, Лейбниц : «Ничего нет в разуме , чего бы не было в ощущениях, кроме самого разума»подлинное знание дает разум
В 18-19 ст. Закончилось создание 3 концепций :
созерцательная концепция процесса познания( принцип отражения) – Локк (пр. Образ кареты к-рая отражается в зеркалах дворца, познание как зеркало)
«Теория ощущений» : Гольбах сформулировал : ощущения – субъектив. образ объектив. мира» В 19 в. марксизм опирался на эту концепцию.
С ОНо сейчас эта концепция себя
исчерпала
2) концепция тождества мышления и бытия, субъекта и объекта С = О
Гегель : тождество мышления и бытия, бытие – продукт мирового разума, к-рый включает в себя мышление
3) «конструктивизм» (Кант), гл. Идея – сознание имеет активную творческую роль в познании Субъект создает объект
С ОВ 20 в. была попытка соединить 1 концепцию с 3-ей.
Теорія пізнання.Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
Гносеология – теория познания о формах и закономерностях познания, епистемология – научное познание.Эти теории создают модели позн. деятельности. Ученые хотят ответить на вопрос как осуществить познание?
Существ. 2 крупных направления :
1)сенсуализм
2) рационализм
Чувственное познание ( при помощи чувств) 3 формы:
ощущение
восприятие
представление
Ощущение – чувств. образ, в к-ром воспроизводится одно св-во предмета (кислый)
Восприятие – чувств. образ в к-ром воспроизводится несколько св-в (кислый и круглый)
Представление – восприятие при отсутствии контакта
Рациональное познание ( при помощи понятий, суждений, умозаключений) :
Понятие –это мысль , в к-рой содержится наиболее существенные признаки, хар-ки чего-либо (Напр. «капитализм» - частная собственность, принцип выгоды и пользы)
Суждение – это высказывание, в к-ром содержится утверждение или отрицание чего-либо(Напр.Киев – столица Украины S – P (субъект-придикат))
Умозаключение – это система суждений в к-рой на основе суждений (посылок) выводится новое знание.
Умозаключения :
Индуктивные(напр. В пн. идет дождь, во вт. Идет дождь и т.д Вывод:всю неделю идет дождь)
Дедуктивные(Напр. Все пенсионеры торгуют, Вася – пенсионер, Вывод: Вася торгует
В реальном процессе познания чувств. и рациональное взаимопереплетены.
Філософія життя ( Ніцше, Шопенгауер )
“ Ф-ія життя” як Ф-кий напрямок склалась у кінці 19 ст. гол. чином у Німеччнині та Франції.Вона зверталась до життя як первинної реальності, цілісного органічного процесу.Ф.ж. була спробою перебороти обмеженність матеріалізму з ідеалістичних позицій.
Засновник – Шопенгауер (песиміст). За Ш. , суть особи становить незалежна від розуму воля – сліпе хотіння, котра є проявом космічної світової волі, основою та змістом усього сущого(волюнтаризм)
Він намагався довести, що всі людські біди мають космічний хар-р, і тому ніякі сусп.-політ. перетворення нічого не змінять
Основна життя , за концепцією Ніцше, - це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – волі до влади..Людське щастя Ніцше вбачає в почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди.Вчення Ніцше про надлюдину грунтується на таких положеннях : 1) цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем “волі до влади”;2) існує природна нерівність людей (“аристократичні” та “сіра маса”) 3) сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами (Мораль та християнство – мораль рабов)
Ніцше назвав себе філософом неприємних істин ( осн. твір - “Так говорив Заратустра”)
Сучасна релігійна філософія ( неотомізм, протестантизм)
Релігійна ф-ія представлена різними течіями.Найавторитетнішою течією є неотомізм (католицька) як офіційна ф-ка доктрина Ватікану ( Жільсон, Марітен). Неотомізм базується на вченні Фоми Аквинського , центральним принципом якого є принцип гармонії віри та розуму.Неотомісти розглядають 2 джерела пізнання – природний розум (науку) і божественне откровення.
Вища реальність – “чисте буття” як духовне, божественне первоначало. Матер. світ – другорядний.Бог не лише створив світ, він постійно керує ним.Божественне буття фіксується як “єдність”, “благо”, “краса”, “істина”.
Людину неотомізм розуміє як єдність душі та тіла.Прагнучи до блага, особа набуває інтелектуальних, моральних і теологічних чеснот, на становлення яких і має бути орієнтоване суспільне життя Історичний процес, за неотомізмом, підкоряється божественному провидінню.Неотомізм дедалі ширше розглядає проблеми суспільства, людини, науки. Це одна із специфічних рис оновлення релігійної думки.
Протестантизм (з лат. протестуючий) – різновид християнства (після православ’я і католіцизму). Розвиваючись, протестантська ф-ія набувала різних форм.В першій половині 20 ст. виникла протестантська “теологія кризи”, яка включала:
“Діалектична теологія” Барта – джерело віри є Бог, який породжує цю віру через одкровення ( віра – діалог між Богом і людиною, але ций діалог можливий лише через Христа чи пророків, духовенство.Проблема людини через призму гріховності (людина гріховна одвічно, від природи, подолання гріховності можливе в релігійній жертві)
“Екзистенціальна теологія” Тілліха – доводить тісний зв’язок між Богом і людиною.Спираючись на ф-ію екзистенціалізму,виводиться необхідність релігії з потреби особистості подолати “екзистенціальний страх”.Лише релігія надає людині мужності.Основна хар-ка людини – релігійність.Ідеал – принцип гармонії релігії та культури.
“Деміфологізоване християнство” Бультмана, – спосіб передачі віровчення через біблейські міфи застарів, для подолання цієї кризи необхідно деміфологізувати християнське вчення, воно має бути антропологічним, екзистенціальним.Для людини Бог існує в свідомості, саме Бог визначає людське існування, екзистенцію.Це існування буває справжнім (з вірою) та несправжнім ( без віри)
“Безрелігійне християнство” Бонхьоффера – людство очікують часи повної відсутності релігії (“повноліття” світу, коли людина вирішує проблеми сама , без Бога)Для Бонхьоффера християнство – це вчення, яке здатне перебудувати земне життя людей і яке реалізується в поведінці людей.Зразок такої поведінки – Ісус Христос.На його думку, Ісус закликав не до нової релігії, а до нового життя.
Філософські погляди Платона
Платон – идеалист, характеризует бытие как вечное, неизменное, познаваемое лишь разумом. Бытие – бестелесная идея.,вечна.Что бы объяснить явление надо найти его идею, то есть понятие: то постоянное и устойчивое что не дано чувственному восприятию.Идейей всех идей выступает идея добра как источника истины, красоты и гармонии(Бог и идея добра очень близки) .Тело чел-ка – временное вместилище души, к-рое состоит из огня, земли воды и воздуха.Душа сотворена Богом.Душа делится на разумную (мышление) и неразумную (чувства).Суть теории познания: «знание – это вспоминание» того , что когда-то знала душа (мир идей)