Хоча держава, по Гоббсу, має договірне походження, Гоббс не визнає договру між народом та володарем.
Гоббс намагається остаточно відкинути теологічне положення про провіденціальне походження влади, обгрунтовує необхідність держави з нової позиції, суперечливої позиції апологетів феодальної монархії. Але він не переносить суверенітету на народ і не визнає за народом права руйнування держави в цілях заключення нового договору (як в 18 ст. зробив Руссо). Із ствердження що між сувереном і підлеглими ніякого договору бути не може, випливало заперечення народного права на заколот і повне осудження революції.
Самі права верховної влади випливають у Гоббса не із договору, а із природних законів, і тільки ними вони обмежуються. Договір продиктований розумум, і зміст його полягає тільки у добровільному підпорядкуванні.
Особливу увагу Гоббс приділяє питанню “волі” підлеглих, інакше непорозуміння “істиного змісту“ слова “воля” тягне за собою, на його думку, руйнування держави. Гоббс виступає проти розуміння волі, як волі від всіх влад керуючих. В державі люди самі зв’язували себе штучними ланцюгами, котрі називаються законами. Все, що заборонялось законом, люди не повині здійснювати, в іншому випадку вони пов’язували себе законами добровільно виходячи із необхідності, продиктованої розумом. Це означає, що сама неволя здійснює порушення законів є вираження волі. В цьому відношені воля одинакова, і в монархічній, і в демократичній державі.
Теорія абсолютної влади Гоббса не є, як це може здатись на переший погляд теорією повного свавілля володарря. Хоча він оголошує суверена безвідповідальним перед громадянинами він фактично пов’язує його конкретною політичною програмою, конкретними обов’язками. За цією програмою можна побачити визначні класові задачі.
Головна мета держави, по Гоббсу, не просто забезпечення “безпеки існування”, але також забезпечення за кожною людиною усього добробуту життя, набутого ним ”чесною працею”, турбота про “добробут громадян”, правда, не всіх громадян, добавляє Гоббс інакше це майже неможливо досягнути, але “як можна більшого числа громадян”.
Звідси одержуєм три основних обов’язки суверена:
захист від зовнішних ворогів;
збереження внутрішнього миру;
збагачення громадян.
Ці три функції всеціло відповідали інтересам буржуазії і земельної капіталізованої аристократії.
В цілому соціологічна доктрина Гоббса є найбільш серйозним та сміливим кроком вперед в порівнянні з теологічними концепціями суспільства, теорією божественого права, який панував в епоху середньовіччя. Але Гоббс в кінцевому рахунку залишився на ідеалістичних позиціях розуміння суспільства, тому що, “природні” причини держави він виявив в розумі людей, в незмінній людській “природі”, яка була не чим іншим як відображенням людини-користолюбця епохи першопочаткового капіталістичного нагромадження. Соціологічна система Гоббса містить той основний недолік котрий належить всій соціології. “… Не вміючи зрозуміти простих і таких початкових відносин, як виробничих, соціологи брались прямо за дослідження і вивчення політики юридичних форм, наштовхувались на факт винекнення цих форм із тих чи інших ідей людства на даний час - і зупинялись на цім: виходило так, нібито суспільні відносини будуються людми свідомо”. Цей ідеалістичний висновок, знайшов повне відображення в ідеї Social Contract (суспільному договорі), одним із засновників якого є Гоббс.