A parte la correlazione con sia che... sia che..., il costrutto può articolare la proposizione subordinata su una «disgiunzione» con che... o (che)...:
(72) a. Che ti piaccia o (che) non ti piaccia, stasera andrò al cinema.
b. Che lo paghino bene o (che) lo paghino male / non lo paghino bene, Piero fa il suo lavoro senza lamentarsi.
c.Che abbia avuto ragione o (che) abbia avuto torto / non abbia avuto ragione / non l'abbia avuta, dobbiamo aiutarlo perché è nostro amico.
Nei costrutti articolati sulla disgiunzione, la seconda parte della subordinata (quella che esprime non-p) può subire diversi processi di riduzione o pronominalizzazione negativa, che comportano però l'impossibilità (invece della facoltatività) del secondo che:
(73) a. Che ti piaccia o (che) no / meno, stasera andrò al cinema.
b. Che lo paghino bene o (che) no / meno / male, Piero fa il suo
lavoro senza lamentarsi.
c.Che abbia avuto ragione o (che) no / meno / torto, dobbiamo aiutarlo perché è nostro amico.
In alcuni casi, di stile più alto, cade anche il primo che, e resta solo la disgiunzione o, ma c'è di nuovo inversione di posizione fra verbo e soggetto espresso, come nell'esempio (71):
(74) Ci piaccia o no / meno questa situazione, ormai non c'è più nulla da fare.
Può esserci inversione di posizione fra verbo e soggetto espresso anche quando gli elementi messi direttamente in contrapposizione tramite la disgiunzione o sono anticipati prima del verbo:
(75) a. Bene o male che lo paghino i suoi committenti, Piero fa il suo
lavoro senza lamentarsi.
b. Ragione o torto che abbia avuto, dobbiamo aiutarlo perché è nostro amico.
Fra i relativi indefiniti che compaiono nelle subordinate (al congiuntivo) dei costrutti a-condizionali, chiunque sono solamente pronominali:
(76) a. Chiunque tu sia, non ti voglio ascoltare.
b. Checché tu sia, non ti voglio ascoltare.
(77) a. Checché succeda durante la riunione, è necessario affrontare il problema senza nascondere la testa nella sabbia.
b. Chiunque succeda durante la riunione, è necessario affrontare il problema senza nascondere la testa nella sabbia.
Qualunque è usato sia predicativamente che attributivamente (in quest'ultimo caso prevalentemente con referenti singolari). Qualsiasi è usato in genere in posizione attributiva (sempre con referenti singolari), e forma spesso un sintagma quasi cristallizzato con cosa:
(78) a. Qualunque sia il motivo che lo ha spinto tra di noi, non
voglio fidarmi di un forestiero.
b. «Le Materassi ... presero a rimanere con la testa china sul lavoro ... qualunque fossero le escandescenze e le risate squillanti delle dame» (A. Palazzeschi, Le sorelle Materassi, Firenze, Vallecchi,1934, p. 272)
(79) a. A qualunque festa si vada, è bene essere eleganti.
b. A qualunque feste si vada, è bene essere eleganti.
(80) a. Da qualsiasi radice sociale provenga, il razzismo risulta
sempre un profondo segno di ignoranza e di barbarie.
b. Da qualsiasi radici sociali provenga, il razzismo risulta sempre un profondo segno di ignoranza e di barbarie.
(81) Qualsiasi cosa facesse Enrico, sua figlia Elena era sempre d'accordo.
Quale che è un aggettivo in funzione predicativa, concorda in numero, e può sostituire qualunque e qualsiasi nei contesti dove non possono occorrere (lo stile che ne risulta è però sensibilmente più alto):
(82) a. Quale che sia il motivo che lo ha spinto tra di noi, non
voglio fidarmi di un forestiero.
b. Quali che siano i motivi che lo hanno spinto tra di noi, non voglio fidarmi di un forestiero.
(83) a. Quale che sia la festa a cui si va, è bene essere eleganti.
b. Quali che siano le feste a cui si va, è bene essere eleganti.
(84) a. Quale che sia la radice sociale da cui proviene, il razzismo risulta sempre un profondo segno di ignoranza e di barbarie.
b. Quali che siano le radici sociali da cui proviene, il razzismo risulta sempre un profondo segno di ignoranza e di barbarie.
(85) Quali che fossero le cose che faceva Enrico, sua figlia Elena era sempre d'accordo.
Si trovano poi relativi indefiniti articolati su ruoli circostanziali di modo, con comunque, e di luogo, con dovunque e con il più ricercato ovunque:
(86) a. Comunque vada la seconda metà della stagione invernale,
già di questo primo periodo possiamo essere soddisfatti.
b. Dovunque siano finiti Giorgio e Franca, stai sicuro che per
l'ora di cena torneranno.
c.Ovunque si sia perso il nostro valoroso commilitone, non risparmieremo alcuno sforzo per ritrovarlo.
Con per quanto, se si articola su un elemento nominale, la subordinata che ne risulta è di tipo a-condizionale:
(87) a. Per quanti consigli tu gli dia, lui fa ciò che gli pare.
b. Per quanto denaro guadagni, non è mai contento.
Il significato di (87a) è «tu puoi dargli x (pochissimi / pochi / alcuni I ... I molti / moltissimi / infiniti) consigli, ma lui fa ciò che gli pare»; il significato di (87b) è «lui può guadagnare x (pochissimo / poco I ... I molto / moltissimo) denaro, ma non è mai contento»:
in questi casi la variabile x contenuta nella subordinata a-condizionale assume valori di tipo quantitativo.
Un significato abbastanza simile a quello di (87) può essere espresso dalle frasi (88), in cui però per quanto, che si articola sull'intera proposizione subordinata, equivale grosso modo a benché, e da quindi origine a costrutti concessivi fattuali :
(88) a. Per quanto / Benché tu gli dia molti consigli, lui fa ciò che
gli pare.
b. Per quanto / Benché guadagni molto denaro, non è mai contento.
Un significato di tipo a-condizionale emerge anche nei casi in cui i relativi indefiniti chiunque, qualunque, qualsiasi (cosa), dovunque e ovunque introducono non delle proposizioni subordinate extranucleari (come negli esempi visti finora), ma delle frasi relative senza testa, ovvero dei SN o SP con un ruolo sintattico nel nucleo della proposizione sovraordinata che li contiene:
(89) a. A chiunque telefoni, dite che non sarò in ufficio prima di dopodomani.
b. Qualunque motivo lo abbia spinto fin quassù, deve essere molto
importante.
c Qualsiasi cosa Antonio ti chieda, falla subito senza porti problemi.
d. Dovunque / Ovunque andrai tu, verrò anch'io.
Infatti le proposizioni relative introdotte dagli indefiniti sono rispettivamente complemento indiretto in (89a), soggetto in (89b), complemento oggetto in (89c), e complemento di luogo in (89d).
Esistono numerosi costrutti con la sintassi tipica degli a-condizionali, nei quali però è molto difficile vedere un contrasto fra i tipi di evento che sono presentati nella sovraordinata ed uno di quelli (due o più a seconda del tipo di a-condizionale) configurati nella subordinata; ne presentiamo qui di seguito alcuni esempi:
(90) a. Sia che provengano dall'est europeo sia che arrivino dal terzo o quarto mondo, la situazione giuridica degli immigrati in Italia ha bisogno di una rapida sistemazione.
b. Che si tratti di agrumi e olive o di prodotti lattiero-caseari, l'eliminazione dei montanti compensativi comunitari rischia di creare notevoli problemi al comparto agroalimentare.
c. Chiunque sia stato ad innescare questa situazione, il compito di risolverla tocca a noi.
d. Qualunque / Qualsiasi cosa abbiano deciso di fare alla dirczione centrale, non devono dimenticarsi che il reparto operativo continua ad avere importanti problemi di organico.
РЕЗЮМЕ:
Умовний стан в італійській мові має два часи, простий (теперішній) та складний (минулий).Простий час утворюється за допомогою закінчень які додаються до основи дієслова.Складний час утворюється за допомогою допоміжних дієслів: avere (мати) та essere (бути) в теперішньому часі умовного стану з додаванням дієприкметника минулого часу (participioII).
Допоміжне дієслово essere вживвається з неперехідними дієсловами які виражають поступовий рух, перехід з одного стану в інший , а також в безособових оборотах та з дієсловами які виражають явища природи. Допоміжне дієслово(avere) вживається з перехідними дієсловами які виражають часові відносини та з іменниками які виражають стан та почуття.
Умовний стан італійської мови презентує дію як імовірну, можливу чи гіпотетичну , яка може здійснитися в теперішньому часі або минулому підкоряючись певним умовам,які можуть бути виражені або передбачені.Такі умови є незалежними від волі того ,хто каже або пише.
Як простий так і складний час в умовному стані може виражати обережне ставлення до того про кого йде мова, натякаючи на те що той хто говорить не має безпосереднього відношення до того про що розповідає. Цей типічний метод звичайно використовують журналісти, які змушені описувати події з певною делікатністю та відповідальністю.
Умовний стан може виражати:
-просту можливість в простому чи складному часі:
In casi come questo qualcuno parlerebbe (avrebbe parlato)di tradimento.В таких випадках як цей дехто міг би казати про зраду.
-намір:
Ti presterei io i soldi che ti servono.Я позичив би тобі гроші які тобі потрібні.
-пропозицію про вірогідність використання:
Paghereichissà cheperunbicchierd’acqua.Я що завгодно заплатив би за склянку води.
-ввічливе прохання:
Preferireirimaneresola.Я хотіла б зостатися на одинці .
Vorrei un caffe. Я б випив кави.
-ввічливе запрошення та ввічливу відмову:
-Ci verresti al cinema con noi? Ти підеш з нами в кіно?
-Ma io ,veramente,avrei da studiare.Але я, дійсно, маю
ще повчитися.
-вияв бажання:
Verrei volentieri a Roma con te.Я б з задоволенням поїхав би з тобою до Риму.
-питання на підтвердження:
Questo sarebbe il libro di cui mi parlavi? Це мабуть та книга про яку ти мені розповідав?
-сумнів та невпевненність:
Checosapotremmofare?Що ж ми можемо зробити?
Mia madre potrebbe cambiare di carattere?
Чи може моя мати змінитися?
-вірогідність:
A letto riposeremmo meglio. В ліжку ми відпочинемо краще.
-доброзичливий докір:
Dovresti studiare di piu! Ти мав би більше вчитися!
Простий час умовного стану використовується для вираження бажання,наміру і т.д.,які можуть здійснитися тільки в теперішньому або майбутньому часі:
Mario sta dicendo che oggi o domani andrebbe a Venezia.
Маріо каже що сьогодні або завтра він поїхав би у Венецію.
Складний час умовного способу виражає бажану дію, але не реалізовану в минулому і яка не буде реалізована ні в теперішньому ні в майбутньому:
Mario ha detto poco fa che ieri sarebbe andato a Venezia.
Маріо сказав що вчора поїхав би у Венецію.
Однак ,складний час умовного стану також можна використовувати для вираження майбутньої дії але тільки в тому випадку коли той хто говорить вже знає що ця дія не реалізується :
Mario sta dicendo che oggi o domani sarebbe andato a Venezia.
Маріо каже що сьогодні або завтра він поїхав би до Венеції.
Крім того складний час умовного стану можна використовувати для вираження майбутньої дії і в тому випадку коли майбутня дія залежить від дієслова в минулому часі яке не зв’язане з теперішнім часом і результат цієї дії ще не відомий:
L’altro ieri Mario ha detto che oggi o domani sarebbe andato a Venezia.
Позавчора Маріо сказав що сьогодні або завтра поїде до
Венеції.
Для “майбутнього часу в минулому“ використовується
тільки складний час умовного стану, при цьому не має значення була дія реалізована чи ні:
L’altro ieri Mario mi ha detto che sarebbe andato a Venezia.(e ci è andato ;e non ci è andato;ma non so se poi ci è andato;)
Позавчора Маріо сказав мені що він поїде до Венеції.( і він туди поїхав; і він туди не поїхав ; я не знаю чи поїхав він тоді туди;)
В складних реченнях з умовним підрядним (periodoipotetico) типова функція умовного стану це вираження наслідку(apodosi), а не умови(protesi) не дивлячись на те , що сам термін умовний стан, передбачує протилежну функцію:
Se il tempo cambia,potremmo fare una gita.
Якщо погода зміниться ,ми могли б підти на прогулянку.
Se non dovevi uscire ,sarei venuto da te.
Якби тобі не треба було іти ,я б прийшов до тебе.
В італійській мові існує стандартна система узгодження часів та станів,в рамках умовних конструкцій, яка в сучасній мові тісно межує з розмовним варіантом, вживання якого поступово поширюється (sistema “substandard”).
В стандартній системі ми можемо мати дійсний спосіб (indicativo) як в protasi так і в apodosi
(Se vieni alla festa, ti divertirai moltissimo.
Якщо ти прийдеш на свято ,ти добре розважишся.),
умовний спосіб(congiuntivo)imperfetto в protasi та простий умовний спосіб(condizionalesemplice) в apodosi
( Se venissi alla festa ,ti divertiresti moltissimo.),
сongiuntivo плюсквамперфект в protasi та condizionale composto в apodosi
(Se fossi venuto alla festa ,ti saresti divertito moltissimo).
Розмовний варіант стандартної системи передбачує можливість заміни коли indicativo imperfetto замінює congiuntivo piuccheperfetto в protasi, або condizionale composto в apodosi
(a.Se lo sapevo prima, sarei arrivato in tempo a salutarti.
b.Se lo sapevo prima , arrivavo in tempo a salutarti.
c.Se l’avessi saputo prima ,arrivavo in tempo a salutarti.)
В стандартній системі італійської мови існують також речення з умовним підрядним в яких присутня “неправильна” система узгодження часів та станів: