Теория предельной полезности 8

Можливість інтеграції через підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, а особливо у науково-технічній, енергетичній, продовольчій та екологічній сферах. Наша держава тільки входить у систему світового господарства, і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить насамперед від можливості подальшого економічного і соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції у світовий економічний простір України буде зустрічатися з великими труднощами. Це обумовлюється рядом причин:По-перше, Україна ще не визначилася в повній мірі з основними напрямками і механізмом структурної перебудови економіки, критерії якої повинні вироблятися з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України. По-друге, дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позиції активного конкурентного протистояння на світовому ринку. Слід зазначити, що високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії й тактики товаровиробників, вимагає створення в Україні структур, які б забезпечували і координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також усі інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (страхового та інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів). По-третє, існують деякі суперечності регіонального характеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірних засадах, шляхом активного включення в інтеграційні процеси, з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансованості з іншими, існуючими у світовому економічному просторі. По-четверте, спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України у світовий ринок і оновлення економіки - поки ведуть за собою неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки до цих пір не визначено чітко орієнтири нашої держави ні в розвитку його «внутрішньої» економіки, ні в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві.