- за кордоном навчається студентів і працює викладачів та науковців значно більше, аніж до 1991 року;
- створено державну систему оцінювання якості освіти;
- розширюється співпраця із закордонними навчальними закладами в галузі навчання і досліджень.
3. З питання приєднання до Болонської декларації Міністерство освіти і науки України звернулось до міністрів освіти країн Європи. Від їх абсолютної більшості отримані запевнення в підтримці, проведені переговори з чільними представниками Європейського Союзу, Ради Європи, де також наші устремління знайшли повну підтримку. Хоча, безумовно, вирішальну роль буде відігравати наша власна робота по модернізації вищої освіти як у загальнонаціональному масштабі, так і в кожному університеті та інституті.
На науково-практичному семінарі, що проводився МОН 21—22 листопада 2003 р. на базі Національного технічного університету «Львівська політехніка», було напрацьовано наступні кроки із впровадження кредитно-модульної системи оцінювання знань студентів, що буде сумісною із системою (ЕСТS), прийнятою в Європі.
Ширше розглядалася проблема ролі та місця України у створенні в Європі єдиного освітнього простору на міжнародному науково-практичному семінарі, організованому Міністерством освіти і науки спільно з Департаментом з питань вищої освіти і науки Генерального директорату ІV Ради Європи. На семінар прибула група експертів Ради Європи на чолі з директором департаменту, а також представником групи підтримки Болонського процесу. Учасники семінару відзначили високий рівень готовності України та її прагнення приєднатися до цього процесу, визначилися щодо основних завдань і проблемних питань.
Чи є "мінуси" у приєднання України до Болонського процесу? Звичайно, є. Головний з них, за Л.Л. Товажнянським, полягає в тому, що ця акція не може бути можливою без значних реформ у вищій освіті, суть і мета яких не в повній мірі є зрозумілою для переважної більшості учасників (викладачів і студентів) процесу реформ. У такій ситуації великі ресурсні втрати (часові, інтелектуальні, фінансові) є неминучими. Ще один "мінус", знов таки ж, пов‘язаний з реформами. Ще не завершене реформування системи вищої освіти, шляхи якого були визначені Указом Президента України №832/95, 12.09.1995 р. і деталізовані у Наказі Міністерства освіти України № 285 від 31.07.1998 р., а рух до Болонської співдружності вимагає зовсім інших реформ, які будуть далеко не в усьому узгоджуватися і з існуючою законодавчою базою, і з реформами, пов‘язаними зі створенням системи стандартів вищої освіти, які почали створюватися відповідно до наказу № 285 і вже закріплені на законодавчому рівні. Але через ці "мінуси" треба переступити, бо "плюси" явно переважають. Не буду їх повторювати – подивіться на цілі Болонського процесу. Не треба скидати з рахівниць і доступ до міжнародних фондів і програм.
4. Запровадження кредитної системи, подібної до ECTS, є одним з ключових питань Болонського процесу. Кредитна система, як система виміру навчального навантаження, та кредитно-модульна система організації навчального процесу – зовсім не синоніми. Якщо кредитно-модульна система організації навчального процесу потребує докорінної перебудови організаційних засад навчання, то кредитна система оцінювання трудомісткості навчання може існувати і в межах традиційної лекційно-семінарської системи організації навчального процесу. За Л.Л. Товажнянським, перебудова організаційних засад навчального процесу має здійснюватися дуже обережно, поступово, особливо у технічній освіті.
Система кредитів - це систематичний спосіб опису освітньої програми за допомогою присвоєння кредитів кожному її компоненту. Визначення кредитів в системі вищої освіти може базуватися на різних параметрах, типу навантаження студента, результатів навчання і обсягу аудиторного навантаження.
Європейська система переведення і накопичення кредитів (ECTS) - система, яка розроблена в інтересах студентів і базується на визначенні навантаження студентів, необхідного для досягнення цілей програми. Необхідно здійснювати уточнення цих цілей, а саме результатів навчання і набутих умінь.
ECTS було розроблено у 1989 році в рамках програми Erasmus, що в даний час є частиною програми Socrates. ECTS – єдина успішно протестована система кредитів, використовувана по всій Європі.
Спочатку ECTS призначалася тільки для переведення кредитів. Система сприяла заліку освіти, що була здобута за кордоном, і, таким чином, підвищувала якість і кількість мобільних студентів в Європі. Останнім часом ECTS перетворюється на систему накопичення, яку запроваджують по всій Європі на інституційному, регіональному і національному рівнях. Це одна з ключових цілей Болонської декларації 1999 року.
ECTS спрощує розуміння і порівняння навчальних програм для всіх студентів (вітчизняних і іноземних). ECTS стимулює мобільність і академічне визнання. Вона допомагає університетам організовувати і переглядати їх навчальні програми. ECTS може бути використана для різних програм і форм навчання. Ця система робить здобуття вищої освіти в Європі привабливішим для студентів з інших континентів.
Головні особливості ECTS:
• ECTS базується на угоді про те, що 60 кредитів складають навантаження студента очної форми навчання впродовж академічного року. В більшості випадків навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням в рік, і в цих випадках один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Навантаження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів навчання.
• Кредит це також спосіб перевести в кількісне відношення результати навчання. Останні є комплексом умінь, що означають, що повинен знати, розуміти і бути здатним зробити студент після завершення навчання, незалежно від його тривалості. ECTS кредити можуть бути отримані тільки після завершення необхідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.
• Розподіл ECTS кредитів ґрунтується на офіційній тривалості циклу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, дорівнює 180-240 кредитам.
• Навантаження студентів в ECTS включає час, що проводиться за слуханням лекцій, семінарів, самостійного навчання, підготовки і складання іспитів і т.д.
• Кредити розподіляються по всіх освітніх компонентах програми навчання (модулі, дисципліни, стажування, дипломна робота тощо) і відображають кількість роботи, необхідної для виконання кожного компоненту у зв'язку із загальною кількістю необхідної роботи для завершення повного року навчання в даній програмі.
• Успішність студента характеризують локальними / національними оцінками. Бажаними, особливо для випадку переведення кредитів, є додаткові ECTS оцінки. Оцінна шкала ECTS ранжирує студентів на статистичній основі. Розподіл оцінок між студентами, що одержали по курсу оцінку вище незадовільної, виглядає таким чином:
А – кращі 10%
B – наступні за ними 25%
C – наступні за ними 30%
D – наступні за ними 25%
E – наступні за ними 10%
Для неуспішних студентів ставляться оцінки FX і F. Між ними існує різниця, яка полягає в тому, що FX означає: не “виконав якусь частину роботи, необхідної для здобуття оцінки вище незадовільної”, а F: “не виконав всю необхідну роботу”. Включення оцінок FX і F в Розшифровку Оцінок не є обов'язковим.
Акредитація (присудження лейбла) ECTS здійснюється у відношенні до закладів освіти, що правильно оформили заявку за всіма програмами першого та другого циклів. Ця акредитація підвищить рейтинг Вузу як надійного партнера в рамках європейської і міжнародної кооперації.
III. Додатки
1. Хронологія подій Болонського процесу
| Дата | Місце проведення | Подія | ||
| 25 травня 1998 року | Париж, Франція | Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію | ||
| Березень 1999 року | Веймар, Німеччина | Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті | ||
| Травень 1999 року | Копенгаген, Данія | Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті – I» на замовлення CRE, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у EU, і при фінансовій підтримці ЄC | ||
| 18-19 червня 1999 року | Болонья, Італія | Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації | ||
| 8-10 лютого2001 року | Лісабон, Португалія | Семінар «Акредитація / Надання законної сили» | ||
| 14-15 лютого 2001 року | Берлін, Німеччина | Національний семінар із питань Болонського процесу | ||
| 16-17 лютого 2001 року | Гельсінкі, Фінляндія | Міжнародний семінар «Університетські ступені короткого циклу» | ||
| 1-3 березня 2001 року | Упсала, Швеція | Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження | ||
| 2-4 березня 2001 року | Мальме, Швеція | Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта» | ||
| 10 березня 2001 року | Антверпен, Бельгія | Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу | ||
| 10-12 березня 2001 року | Антверпен, Бельгія | Семінар студентів Європи «Втілення в життя Болонської декларації» | ||
| 13-14 березня 2001 року | Белград, Югославія | Національний семінар із проблем Болонського процесу | ||
| 22-25 березня 2001 року | Ґетеборґ, Швеція | Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок у Європі | ||
| 29-30 березня 2001 року | Саламанка, Іспанія | Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа | ||
| 9 квітня 2001 року | Стокгольм, Швеція | Зустріч Групи керівництва в Болонському процесі | ||
| 21 квітня 2001 року | Брюссель, Бельгія | Зустріч Ради Асоціації європейських університетів | ||
| 26 квітня 2001 року | Брюссель, Бельгія | Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу | ||
| Квітень 2001 року | Гельсінкі, Фінляндія | Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті – II» при фінансовій підтримці ЄC і ETF | ||
| 6-8 травня 2001 року | Хальмстад, Швеція | Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Рад ректорів європейських країн | ||
| 10-16 травня 2001 року | Братислава, Словаччина | Міжнародний семінар і 40-ва зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі | ||
| 17 травня 2001 року | Прага, Чехія | Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу | ||
| 18-19 травня 2001 року | Прага, Чехія | Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту | ||
| Червень 2001 року | Рига, Латвія | 8-а спільна зустріч у рамках мереж ENIC і NARIC і прийняття документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі» | ||
| 5-8 грудня 2001 року | Тампере, Фінляндія | 13-а щорічна конференція EAIE, розгляд питань Болонського процесу | ||
| 1-2 березня 2002 року | Брюссель, Бельгія | Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв’язаних з ними наук; компетенція випускників | ||
| 21-23 травня 2003 рік | Ґрац, Австрія | Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій | ||
| 19-20 вересня 2003 рік | Берлін, Німеччина | Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту. | ||
2. Залучення європейських держав у Болонський процес