| Рік підписання Болонської декларації | Скорочена назва країни |
| 1999 | Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція |
| 2001 | Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія |
| 2003 | Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія (Сербія і Чорногорія), Росія |
3. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III – IV рівнів акредитації
1. Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями.
2. Запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.
3. Організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми «навчальний семестр – навчальний рік, навчальний курс».
4. Введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування.
5. Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий відхід від галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).
6. Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
7. Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.
8. Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
9. Формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.
10. Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.
4. План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІI-IV рівнів акредитації
| Зміст заходу | Форми реалізації | Відповідальні виконавці | Термін виконання |
| 1. Створення робочої групи з розроблення програми проведення педагогічного експерименту | Розпорядження МОН | Департамент вищої освіти | 20.05.03 |
| 2. Створення координаційної ради МОН для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту | Наказ МОН | Департамент вищої освіти | 01.06.03 |
| 3. Визначення складу учасників педагогічного експерименту та розподіл напрямів підготовки за галузевими групами вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації | Наказ МОН | Департамент вищої освіти НМЦ вищої освіти | 01.06.03 |
| 4. Створення робочих груп у вищих навчальних закладах – учасниках педагогічного експерименту | Накази вищих навчальних закладів | Ректори вищих навчальних закладів | 10.06.03 |
| 5. Розроблення програми проведення педагогічного експерименту | Програма | Робоча група | 15.06.03 |
| 6. Проведення наради керівників робочих груп вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації – учасників педагогічного експерименту | Протокол | Департамент вищої освіти | 20.06.03 |
| 7. Розроблення програми проведення педагогічного експерименту в вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації – учасниках експерименту, затвердження їх на Вчених радах та подання координаційній раді Міністерство освіти і науки України | Програма | Ректори вищих навчальних закладів | 01.07.03 |
| 8. Розроблення нормативної бази для забезпечення реалізації педагогічного експерименту: | Нормативні документи МОН | Департамент вищої освіти Департамент економіки і фінансування НМЦ вищої освіти | 15.12.03 |
| 8.1. Тимчасове положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах – учасниках експерименту | |||
| 8.2. Норми часу та нові види навчальної роботи | |||
| 8.3. Тимчасове положення про порядок відрахування, поновлення, переведення студентів та переривання їхнього навчання | |||
| 8.4. Тимчасове положення про стипендіальне забезпечення студентів | |||
| S.5. Тимчасове положення про викладача-куратора індивідуальної навчальної програми | |||
| 8.6. Тимчасове положення про взаємовизнання залікових кредитів між вищими навчальними закладами – учасниками експерименту | |||
| 9. Формування банку тестових контрольних завдань для діагностики якості засвоєння залікових кредитів | Банк тестових контрольних завдань | Координаційна рада МОН | 30.06.04 |
Висновок
Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.
Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління.
Нині можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, незаідеологізованість), в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.
Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.
Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон «Про вищу освіту» та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали «внутрішній» характер і переважно зводилися до «прилаштування» системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором.