Коефіцієнт використання встановлених потужностей українських АЕС достатньо низький - 64%, при проектних 75%, що обумовлено затягуванням ремонтів і частих аварійних припинень.
При загальних витратах у 1,18 центів і офіційного тарифу 7,45 коп. (1,38 цента) Україна практично спрацьовує атомні потужності, не акумулюючи фінансові ресурси для підтримки галузі, запровадження нових потужностей і модернізації блоків. У той же час уже з 2007 р. з'явиться необхідність вирішувати долю найбільше старих атомних блоків, знадобляться значні уливання інвестицій у продовження термінів їхньої дії.
Найбільше гостро проблема підведеться в 2010-2020 р., коли проектний ресурс буде вичерпаний практично у всіх блоків.
Закриття станцій буде потребувати ще великих ресурсів і є економічно недоцільним, хоча і продовження ресурсу українських АЕС зажадає декількох мільярдів доларів.
Для простої підтримки поточного виробництва тариф на атомну енергію повинний складати не менше 5,0 копійок за кВт/г (0,91 цента). Для повного покриття витрат, включаючи податки і зарплату, необхідний тариф на рівні 1,2 цента.
У випадку, якщо ставити задачу подальшого розвитку галузі, необхідна оплата на рівні 3,5 цента /кВт/г.
Імпорт - експорт
Положення "Энергоатома" ускладнює і та обставина, що значну частину витрат компанія оцінює у валюті. Так, 100% палива для АЕС надходить з-за кордону (Росія). Туди ж (з оплатою в доларовому еквіваленті) відправляється і відпрацьоване ядерне паливо. У тієї ж Росії припадати купувати і 85% необхідного для ремонту устаткування.
Останнім часом паливне питання став самим хворобливим. У принципі, при плануванні потреб фінансування, у ньому застосовується досить нехитре правило. Одне складання, що тепловипромінює, (ТВС) реактора РБМК -1000 коштують порядку 480 тис. діл. З його поміччю можна зробити 120 млн. кВт/г електроенергії. Отже, ціна завезення палива буде коштувати 0,4 цента за кВт/г. Ще приблизно в 0,12-0,14 центів на кВт/г оцінюється вивіз відпрацьованого палива. А усього на виробітку одного кВт/г піде ядерного палива на 0,52 цента. Інакше кажучи, у середньому, для ритмічного забезпечення станцій паливом щорічно необхідно порядку 340-420 млн. діл. З середини 1994 до кінця 1998 р. положення рятували постачання російського компенсаційного палива (2800 розрахункових ТВС для РБМК-1000), але торік вони закінчилися. Спроби організувати систему розрахунків за паливо за участю фірм-операторів (ООО "Бринкфорд", ЗАО "Энергопромінвест", ЗАО "Творення", "Київ-Код" і ін.) особливого ефекту не принесли, у всякому разі для атомників.
Як відзначалося на лютневому засіданні СНБОУ, торік "для виробництва електроенергії на АЕС витрачено ядерного палива на суму 283,2 млн. діл. США, а оплачено усього 77,5 млн. діл. (27,4%). Фактично 72,6% виробленої в 1999 році електроенергії виконано за рахунок попередніх запасів ядерного палива". При цьому самі запаси були виметені практично "до дна".
Проте палива не вистачило, і декілька реакторів простояли пів зими, а блок Південноукраїнської АЕС коштує вже практично півроку. Цей зрив перевантажень ледь не призвів до розпаду енергосистеми взимку 1999/2000 р. Тоді положення багато в чому полегшив блок , що працював усю зиму , Чорнобильської АЕС. Проте на майбутню зиму розраховувати на нього вже не можна.
Диференціація по тарифах
Тому що резервів палива вже немає, те його прийдеться закуповувати. Для цього потрібно як мінімум 204 млн. діл. (за даними російських постачальників, 242 млн. діл.). І тут знову виникає питання про тарифи. Керівники НАЭК неодноразово заявляли, що зараз частка витрат компанії у валюті складає 53-55% від собівартості.
Якщо вартість палива в тарифі складає біля 0,52 цента на кВт/г, примноживши її на прогнозний середньорічний курс (5,8 грн./ діл.), одержимо собівартість зробленої електроенергії на рівні 3,2 коп. Між іншим, за даними німецької консультативної групи при Кабінеті Міністрів України, вартість палива на українських АЕС дуже близька до мирової (0,61 цента за кВт/г), але майже на 70% перевищує вартість для російських АЕС. Очевидно, це свідчить не тільки про субсидування росіянами власних АЕС, але і про існування можливостей в Україні до зниження ціни на російські ТЕС. Інакше нам просто нема рації купувати їх у Росії. По такий же ціні паливо можна придбати в іншій країні. Але це вже інше питання.
До паливних витрат варто додати і вартість необхідного для ремонтів устаткування. За даними Інституту загальної енергетики, це ще приблизно 0,23 цента (1,33 коп.) за кВт/г. Між іншим, витрати, на головну біль минулого років - зарплату персоналу складають тільки 0,07 цента за кВт/г.
У сумі витрати утворюються порядку 5 коп. за кВт/г або 0,87 цента. Дані Німецької консультативної групи дають декілька більш високу цифру 6,8 коп. за кВт/г.
Правда, подібною відносною дешевизною не варто зваблюватися. Вся справа в різниці в структурі витрат на АЕС і ТЭС. У теплових станцій великий розмір перемінних витрат (в основному, на паливо). У АЕС вони щодо невеликі, зате саме їхнє будівництво коштує дуже дорого. Тому в нормальній економіці до них коштувало б приплюсувати приблизно 1,5-2 цента на закриття і для інвестицій у фонд будівництва нових станцій. Хоча, об'єктивно говорячи, і у світі це питання ще не достатньо пророблене.
У принципі, у структурі нашого тарифу теж є пункт на добудування 2 нових блоків. Спочатку він складав 0,3 цент, що з кінця 1998 рік перерахував у нацвалюту. От тільки з наповненням цих фондів не ясно…
Саме питання - чим наповняється тариф і є ключовим для визначення його майбутнього розміру.
Розділ V. Перспектива розвитку і розміщення атомної енергетики України
При розгляді питання про перспективи атомної енергетики в найближчому (до кінця сторіччя) і віддаленому майбутньому необхідно враховувати вплив багатьох чинників: обмеження запасів природного урану, високий у порівнянні з ТЭС вартість капітального будівництва АЕС, негативне суспільна думка, що призвело до прийняття в ряді країн (США, ФРН, Швеція, Італія) законів, що обмежують атомну енергетику в праві використовувати ряд технологій (наприклад, із використанням Рu і ін.), що призвело до згортання будівництва нових потужностей і поступового висновку відпрацьованих без заміни на нові. У той же час наявність великого запасу вже добутого і збагаченого урану, а також що визволяється при демонтажі ядерних боєголовок урану і плутонію, наявність технологій розширеного відтворення (де в що вивантажується з реактора паливі утримується ізотопів , що більше діляться, чим завантажувалося) наймають проблему обмеження запасів природного урану, збільшуючи можливості атомної енергетики до 200-300 Q. Це перевищує ресурси органічного палива і дозволяє сформувати фундамент світової енергетики на 200-300 років уперед.
Але технології розширеного відтворення (зокрема, реактори-множителі на швидких нейтронах) не перейшли в стадію серійного виробництва через відставання в області переробки і рецикла (витяги з відпрацьованого палива «корисного» урану і плутонію). А найбільше поширені у світі сучасні реактори на теплових нейтронах використовують лише 0,50,6% урану (в основному дробящийся ізотоп U238 , концентрація якого в природному урані 0,7%). При такою низкою ефективності використання урану енергетичні можливості атомної енергетики оцінюються тільки в 35 Q. Хоча це може виявитися прийнятним для України на найближчу перспективу, з урахуванням уже сформованого співвідношення між атомною і традиційною енергетикою і постановкою темпів росту потужностей АЕС у усьому світі. Крім того, технологія розширеного відтворення дає значне додаткове екологічне навантаження. .Сьогодні спеціалістам цілком зрозуміло, що ядерна енергія, у принципі, є єдиним реальним і істотним джерелом забезпечення електроенергією людства в довгостроковому плані, що не викликає такі негативні для планети явища, як парниковий ефект, кислотні дощі і т.д. Як відомо, сьогодні енергетика, що базується на органічному паливі, тобто на згоранні вугілля, нафти і газу, є основою виробництва електроенергії у світі Прагнення зберегти органічні види палива, що одночасно є цінною сировиною, зобов'язання встановити межі для викидів З; або знизити їхній рівень і обмежені перспективи широкомасштабного використання поновлюваних джерел енергії все це свідчить про необхідність збільшення внеску ядерної енергетики.
З огляду на все перераховане вище, можна зробити висновок, що перспективи розвитку атомної енергетики у світі будуть різноманітні для різних регіонів і окремих країн, виходячи з потреб і електроенергії, масштабів території, наявності запасів органічного палива, можливості притягнення фінансових ресурсів для будівництва й експлуатації такої достатньо дорогої технології, впливи суспільної думки в даній країні і ряду інших причин.
Окремо роздивимося перспектива атомної енергетики в Україні. Створений у Росії замкнутий науково-виробничий комплекс технологічно пов'язаних підприємств охоплює всі сфери, необхідні для функціонування атомної галузі, включаючи видобуток і переробку руди, металургію, хімію і радіохімію, машино- і приладобудування, будівельний потенціал. Унікальним є науковий і інженерно-технічний потенціал галузі. Промислово-сировинний потенціал галузі дозволяє в майбутньому забезпечити роботу АЕС України і СНД на багато років уперед, крім того, плануються роботи з залучення в паливний цикл накопиченого збройового урану і плутонію. Росія може експортувати природний і збагачений уран на світовий ринок, з огляду на, що рівень технології видобутку і переробки урану по деяких напрямках перевершує світовий, що дає можливість в умовах світової конкуренції утримувати позиції на світовому урановому ринку.
Але подальший розвиток галузі без повернення до неї довіри населення неможливо. Для цього потрібно на базі відкритості галузі формувати позитивну суспільну думку і забезпечити можливість безпечного функціонування АЕС під контролем МАГАТЕ. З огляду на економічні трудності України, галузь зосередиться найближчим часом на безпечній експлуатації існуючих потужностей із поступовою заміною блоків першого покоління, що відпрацювали, найбільше зробленими російськими реакторами (РБМК -1000, 500, 600), а невеличкий ріст потужностей відбудеться за рахунок завершення будівництва вже початих станцій. На тривалу перспективу в Україні ймовірний ріст потужностей з переходом на АЕС нових поколінь, рівень безпеки й економічні показники яких забезпечать стійкий розвиток галузі на перспективу.