Верховна Рада прийняла також відповідні постанови організаційного характеру. Так, 22 вересня 1995 року була прийнята постанова "Про приведення законодавства України у відповідність з Європейськими конвенціями з питань кримінального судочинства". На виконання зобов`язань Верховна Рада прийняла також постанову про основи судово-правової реформи.
Як бачимо, наша держава зробила багато роботи в напрямку дотримання зобов`язань перед Радою Європи. Разом з тим у відносинах України з Організацією залишається ряд проблем, пов`язаних з невиконанням деяких суттєвих зобов`язань, а саме стосовно прийняття протягом року після вступу рамкового документа про правову та судову реформу, нового Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів, нового закону про політичні партії.
Крім того не було ратифіковано Протокол №6 Європейської конвенції з прав людини стосовно скасування смертної кари. Не виконано також зобов`язання щодо ратифікації протягом року після вступу Європейської хартії про регіональні мови та мови національних меншин. До зауважень ПАРЄ щодо України належать такі: відсутність чіткого розмежування між судовою, законодавчою і виконавчою гілками влади, намагання контролювати ситуацію і утримувати політичну владу інколи навіть незаконно з боку органів виконавчої влади, зростання корумпованості, злочинності повільний процес законодавчих реформ, застосування катувань, поганого поводження до осіб які перебувають у місцях позбавлення волі, державний контроль за засобами масової інформації тощо.
Всі ці негативи привели до того, що в Раді Європи почала назрівати думка щодо припинення повноважень наших делегацій в усіх структурах вказаної міжнародної організації.
На мою думку, Верховна Рада швидше б прийняла всі закони, яких вимагає Організація, якби уряд на завалював парламент надтерміновими економічними законопроектами, які нібито важливі для країни, а насправді сприяють інтересам лише деяких груп.
Рада Європи робить усе можливе для того, щоб ліквідувати усі негативи, що стають перепоною економічного демократичного, піднесення країни. Комітет з правових питань та прав людини відповідно до Постанови Асамблеї №508 (1995) з 11 грудня 1995 року розпочав процедуру моніторингу зобов`язань, взятих Україною. Комітету з політичних питань та Комітету по зв`язках з європейськими країнами-нечленами було доручено надавати висновки.
Процес виконання Україною зобов`язань відповідно до висновку ПАРЄ №190 (1995) з самого початку знаходиться під постійним контролем з боку Ради Європи та її компетентних органів.
Так, 28-29 листопада 1996 року Україну відвідали доповідачі Парламентської Асамблеї. За результатами цього візиту було підготовлено Меморандум щодо виконання нашою державою зобов`язань перед організацією, який було надіслано для коментарів представникам Уряду України та Постійній делегації ВРУ у ПАРЄ. Ці коментарі за підписом Голови Постійної делегації Б.І.Олійника в серпні 1997 року були передані доповідачам та керівникам Ради Європи.
Відповідно до Резолюції № 1115 від 29 січня 1997 року Асамблея передала відповідальність за моніторинг виконання Україною своїх зобов`язань перед РЄ новому комітету з питань дотримання обов`язків та зобов`язань державами-членами, який 16 травня 1997 року призначив своїми співдоповідачами на Україні Т.Келама (Естонія) та Х.Северінсен (Данія).
Перший ознайомчий візит в нашу країну новопризначених доповідачів відбувся 7-10 грудня 1997 року. За результатами візиту було підготовлено проект доповіді, який був схвалений Комітетом з питань моніторингу 28 січня 1998 року і надісланий Український делегації в Асамблеї для коментарів.
15-18 вересня 1998 року відбувся другий ознайом чий візит в Україну вищезгаданих співдоповідачів Комітету ПАРЄ з питань моніторингу, в ході якого було уточнено багато питань для підготовки кінцевого проекту доповідей. Обговорення доповіді вказаного вище комітету стало, по суті, кульмінацію січневої частини сесії Асамблеї 1999 року. Обговорення в цілому відзначалося атмосферою взаєморозуміння і конструктивного діалогу. Було також зроблено висновок, який полягав у тому, що потрібно зберегти членство України як повноправного члена організації в усіх її структурах.
На запрошення Голови Верховної Ради України О.М.Ткаченка 6-9 квітня 1999 року Україну відвідав з офіційним візитом лорд Рассел-Джонсон - Президент ПАРЄ. Він зустрівся з керівництвом країни, головами Верховного та Конституційного суду України і міністрами закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ. На зустрічах обговорювались питання щодо подальших шляхів розвитку відносин України і Ради Європи, зокрема стосовно дотримання нашою державою зобов`язань.
9-12 травня 1999 року відбувся 3 ознайомчий візит співдоповідачів Комітету з питань моніторингу Т.Келамо і Х.Северінсен до Києва. Під час візиту відбулися зустрічі з Головою ВРУ, міністрами закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ, Главою Адміністрації Президента, Генеральним прокурором, Першим заступником Голови Верховного суду України, Конституційного суду, Уповноваженим ВР з прав людини, Головою Державного департаменту виконань покарань, керівництвом Спілки Журналістів, представниками фракцій і депутатських груп Парламенту, членами Державної міжвідомчої комісії з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи, керівництвом Київської міської виборчої комісії, опозиційними журналістами, представниками неурядових організацій. Співдоповідачі підкреслили що відбулись певні зрушення на шляху виконання Україною своїх зобов`язань перед РЄ, але в цілому було зроблено зауваження нашому керівництву щодо повільного впровадження в законодавство України норм Організації.
З огляду на відсутність суттєвого прогресу щодо виконання обов`язків, візитери пропонували Парламентській Асамблеї розпочати на червневій сесії ПАРЄ 1999 року процедуру призупинення прав на представництво України в Раді Європи.
В зв`язку з цим члени Української делегації у всіх п`яти політичних групах та 30 комітетах Асамблеї провели роз`яснювальну роботу. Вони підготували меморандум щодо реального стану виконання Україною обов`язків перед РЄ та розповсюдили його серед членів ПАРЄ. Виходячи з цього, ПАРЄ відклали рішення щодо застосування санкції до січня 2000 року. Більшість членів ПАРЄ побоювалося, що запроваджування санкцій у розпалі осінньої президентської передвиборчої боротьби могло негативно вплинути на європейський вибір України, зашкодити налагодженню співпраці з європейськими організаціями.
Таким чином завдяки консолідованим діям української парламентської делегації та українських дипломатів щодо правового та політичного обґрунтування реального прогресу, що досягла Україна, і передусім - національний парламент, на шляху виконання зобов`язань перед Радою Європи, в цілому вдалося переконати Асамблею не застосовувати будь-які санкції - а значить, запобігти можливій шкоді міжнародному авторитету нашої держави.
Слід зазначити що співпраця України з Радою Європи з її структурами є не лише корисна, а й в ряді випадків економічна вигідна. Для прикладу можна привести підписання "Спільної програми Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування та вдосконалення системи правозастосування в Україні". Загальний обсяг її фінансування з боку Європейського Союзу та Ради Європи становить близько трьох мільйонів доларів, що перевищувало суму щорічного внеску нашої держави до бюджету останньої.
Україна через Раду Європи здійснює більш активне та широке співробітництво у вирішені широкого кола питань, які мають не лише європейське, а й світове значення. Це, наприклад, стосується такої проблеми, як вироблення загальноєвропейської системи безпеки, міграції, переливання крові, та імунології, соціальної політики, рівноправ'я жінок і чоловіків, біосистеми та інших. Експерти цієї міжнародної організації допомагали в прийняті Конституції України. В результаті Основний закон нашої держави, за оцінками експертів Ради Європи, став одним з найдемократичніших в Європі, адже багато її положень приведено у відповідність до стандартів Організації. Розглядаючи конституційні норми, що стосуються прав людини і громадянина, які закріплені у другому розділі, можна зробити висновок, що значна кількість норм бере витоки із Європейської конвенції з прав людини, і відповідає їй.
| Статті Європейської конвенції з прав людини | Відповідні статті Конституції України |
| 2 3 5 8 9 10 11 | 27 28 29 30, 31, 32 34 35 36 |
Важливо також наголосити, що згідно зі статтею 55 Конституції України, “кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Ця норма Основного закону також відповідає нормам Європейської конвенції з прав людини, за якими Європейська комісія з прав людини і Європейський Суд з прав людини розглядають звернення громадян країн-членів щодо захисту своїх прав і свобод”. Виходячи з цього кожен громадянин України може звернутися за захистом своїх прав до цих органів.
Рада Європи виділяє різноманітні субсидії під проведення демократичних перетворювань та підвищення добробуту населення нашої держави. Слід також зазначити, що Асамблея рекомендує Комітету міністрів підсилити програми із Заходів Розвитку та Консолідації Демократичної Стабільності для України з метою допомогти країні подолати згадані проблеми, зокрема, пов`язані з підготовкою судів, поновленням соціальних та економічних прав кримським татарам. Юристи, експерти від неї проводять консультації з українськими фахівцями. Організація ретельно слідкує за законодавчими, соціальними і економічними змінами в Україні. Щорічно відбуваються візити парламентських делегацій Ради Європи до України. Експерти вивчають ситуацію в державі, зустрічаються з представниками органів вищої влади: президентом, депутатами, прем`єр-міністрами. Але візити не обмежуються лише діалогом з державними службовцями. Делегати активно спілкуються з представниками різноманітних політичних партій, громадських об`єднань, науковцями, представниками народу.