Взагалі історичний колорит притаманний в більшій мірі розповідним контекстовим та роздумам героїв, які яскраво висвітлюють політичні та естетичні погляди письменників: По, Ірвінга, Мелвіла. Тому передача історичного колориту не є проблемою перекладу описових контекстів. “Історична перспектива" простежується лише в описах приміщень, їх інтер’єру, зовнішнього вигляду, як, наприклад, в опису будинку доктора: “Fоr this purpose he had purchased a farm, or, as the Dutch settlers called it, а bowerie, a few miles from town. It had been the residence of a wealthy family that had returned some time since to Holland. A large mansion - house stood in the centre of it, very much out of repair, and which, in consequence of certain reports, had received the appellation of the Haunted house.
При перекладі треба звернути увагу на такі історичні реалії як “the residence" - “родове гніздо”, “Dutch settlers” - “голландці - колоністи", bowerie - маєток.
На нашу думку, перекладач вдало виконав це завдання:
Рос.: “Это было родовое гнездо богатой семьи, незадолго перед тем выехавшей обратно в Голландию. В центре усадьбы был расположен просторный дом, который, впрочем, обветшал и нуждался в ремонте. Об этом доме ходило немало жутких и загадочных слухов, и по этой причине он получил название "Дом с привидениями".
Одним із найсуттєвіших питань перекладу художнього твору є питання про відтворення індивідуального авторського стилю у перекладі.
Індивідуальна своєрідність авторської манери, так само як і національний та історичний колорит, не має якогось окремого формально вираженого елементу, а являє собою складну систему взаємопов’язаних і взаємодіючих особливостей, що охоплює всю тканину твору і відображається у мовних образах. Але індивідуальна своєрідність можлива тільки на основі певної системи мовних категорій, що їх використовує письменник, на тлі національно-обумовлених засобів образності, які складають специфіку даної літератури, і на тлі певної історичної епохи, що стоїть за твором. Інакше кажучи, індивідуальний стиль письменника обумовлений і національно, й історично.
Індивідуальна своєрідність творчості пов’язана із світосприйняттям автора, з його естетикою, з естетикою літературної школи й епохи. Тим самим вона потребує дослідження як в лінгвістичному, так і в літературознавчому аспекті.
Це одне з найважливіших завдань перекладу художнього твору і, зокрема, перекладу коротких англомовних оповідань. Естетичні погляди романтиків не могли не відбитися на всій системі творів, їх ідейному значенні, тематиці, типах головних героїв, художніх принципах зображення описів, а також на мові творів, їх емоційній образній насиченості, на їх урочистості та психологізованості. Проте нехтування багатьма тропами призвело до зміни стильових особливостей мови англійського романтизму, а отже були відтворені особливості індивідуальної авторської манери.
Зробивши порівняльно-перекладацький аналіз описів місця в коротких оповіданнях та їх переклад російською мовою (А.С. Бобович, Н.И. Степула), ми дійшли до висновків:
Адекватність перекладу передбачає не тільки рівноцінність передачі функції оригіналу, але й еквівалентність у виборі засобів, тобто рівноцінність мови і стилю твору.
Адекватність перекладу має оптимальний характер. Це зумовлено об’єктивними причинами: різницею у мовних системах, різницею в культурах народів, а також специфікою самого художнього тексту як витвору мистецтва. Все це зумовлює проблеми перекладу, вирішення яких і є завданням перекладознавства.
При перекладі художнього твору перекладач повинен передати його національну й історичну специфіку, індивідуальну авторську манеру, а також прагнути до щонайточнішої передачі образності твору, бо, за висновком Бєлінського, “близькість до оригіналу полягає у відтворенні не літери, а духу твору. Кожна мова має свої тільки їй притаманні засоби, особливості і якості, так, що іноді для вірнішої передачі певного образу чи фрази в перекладі їх треба докорінно змінити. Відповідний образ, так само як відповідна фраза, не завжди полягає у видимій відповідності слів: треба, щоб внутрішнє життя виразу перекладу відповідало внутрішньому життю оригіналу" (2,341)
Враховуючи все вищесказане, ми вважаємо дані переклади коротких оповідань достатньо адекватними: зміст творів передано вірно, хоча іноді засоби створення ОМД у перекладах не є еквівалентними оригіналу. Не відтворені у перекладах риси індивідуальної авторської манери і \літературного напрямку, що призвело до збіднення стильових особливостей і образності мови перекладів.
Завданням цього розділу є дослідження ролі ОМД у навчанні читанню на заняттях з домашнього читання у мовному вузі.
Актуальність цього дослідження полягає у тому, що на даний момент описовим контекстам, особливо описам місця дії, приділяється мало уваги на уроках іноземної мови у середній школі. У вчителів, як правило, не вистачає часу для аналізу стилістичних засобів створення пейзажів та інтер’єрів, їх функцій у творі. У школі основна увага приділяється розповідним контекстам, роль яких є першорядною по відношенню до описових. Багато вчителів не враховують виключну роль описових контекстів у розкритті суб’єктивно-авторської модальності всього твору. Це зумовлено ще й тим, що тексти для читання в школі, як правило, спрощені, адаптовані, що веде до втрати великої частини їх естетичної цінності, оскільки саме описи місця дії, які несуть основне естетичне навантаження, як правило, скорочуються або вилучаються.
Отже, мета цього розділу - показати цінність ОМД, їх виняткову роль у навчанні читанню та літературознавчому аналізу художнього твору.
Предметом нашого дослідження є такий вид мовленнєвої діяльності як читання.
Як відомо, серед форм спілкування виділяють усне мовлення - тобто говоріння і слухання та письмове мовлення - читання і письмо. Говоріння і письмо відносять до акту творення мовлення, а слухання і читання - до акту його сприйняття і розуміння. Тому читання вважають пасивною формою мовленнєвого спілкування. Причому читання пасивне тільки тому, що один із тих, хто спілкуються, одержує вже готові письмові відомості, а не створює їх. Сприймання і правильне розуміння цих відомостей вимагають від читача великої психічної активності.
Отже, із психологічного погляду, читання “це процес сприймання і активної переробки інформації, графічно закодованої згідно з системою тієї чи іншої мови (15,7). Дві основні ознаки процесу читання, що нерозривно пов’язані між собою, - процес сприйняття тексту і процес осмислення прочитаного. Відповідно до цього вміння і навички, що забезпечують процес читання, розподіляють на дві групи:
ті, що пов’язані з технікою читання
ті, що забезпечують обробку змісту
результатом осмислення є розуміння, яке характеризується такими параметра мами як повнота, точність та глибина.
Розрізняють такі види навчального читання:
оглядове
ознайомлюючи
вивчаюче
пошукове
взагалі, питання про види читання є одним з найбільш розроблених на сьогоднішній день, але разом з тим термінологічно найбільш несталим.
Різноманітність назв можна пояснити тим, що автори пропонують багато різних класифікацій відповідно до того, що вони виділяють як компонент наукового аналізу.
На думку З.І. Кличнікової, говорячи про види читання, треба розподілити форми процесу і форми умов, при яких відбуваються або від яких залежить читання. Співвідношення форм процесу і умов читання відображене у класифікаційній таблиці видів читання, яку З.І. Кличнікова розробила у своїй книзі. "Психологические особенности обучения чтению на иностранном языке". (15,67-69)
Співвідношення форм процесу читання і умов діяльності учнів
| Умови діяльності учнів | Форми процесу читання | |||
| Принципи класифікації діяльності учнів | Назва умов діяльності | Читання вголос | Читання про себе | Художнє читання |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Характер діяльності | Навчальна (Навчальне читання)Звичайна (зріле читання) | + | + | + |
| Мета дії | ПошуковаОбзорнаДеталізуючаДля задоволенняДля критичного аналізу | -++ | +++++ | -+ |
| Роль читання у навчальному процесі | ІнформаційнаТренувальнаКонтролююча | +++ | +++ | -++ |
| Попередня робота вчителя х учнями | ПідготовленаНепідготовленаЧастково підготовлена | +++ | +++ | + |
| Попередня робота вчителя | ПоясненаНепоясненаЧастково пояснена | +++ | +++ | - |
| Якість матеріалу | Із не усуненими труднощамиЗ частково усуненими труднощамиЗ повністю усуненими труднощами | +++ | +++ | - |
| Кількість матеріалу | ІнтенсивнаЕкстенсивна | ++ | ++ | ++ |
| Засіб поводження з текстом | СуцільнаВибірковаКомбінована | +++ | +++ | ++ |
| Особливості сприйняття | АналітичнаСинтетична | ++ | ++ | -+ |
| Використання допоміжних засобів | Зі словникомБез словникаІз граматичним довідникомБез граматичного довідника | ++++ | ++++ | -++ |
| Спосіб подавання матеріалу | НепрограмованаПрограмована | ++ | ++ | + |
| Місце роботи | Класне (аудиторна)Позакласне (позааудиторна) | ++ | ++ | ++ |
| Місце роботи | ЛабораторнаДомашня | ++ | ++ | ++ |
| Організація роботи | ІндивідуальнаГрупово-хорова | ++ | + | + |
| Значимість для діяльності читання | ОсновнаДопоміжна | ++ | ++ | + |
| Використання читаємого тексту | ОзнайомленняПовторення | ++ | ++ | ++ |
| Швидкість читання | ПовільнаШвидка | ++ | ++ | -+ |
| Виразність | ІмпресивнаЕкспресивна | -+ | + | -+ |
У поданій класифікації основний поділ відбувається за механізмами читання: читання вголос, читання про себе, художнє читання. З погляду комунікації вони мають значну різницю і виключають одне одного. В той же час характеристики, наведені в таблиці по вертикалі, розкривають деякі ознаки, властиві будь-якому з цих видів читання. Вони є факторами, що зумовлюють і характеризують ці види.