Отже, без мови неможлива сама пізнавальна діяльність, але мові в жодному разі не можна приписувати властивість змінювати дійсність. Розглядаючи цю проблему, обов'язково слід враховувати три феномени в їх взаємозв'язках і впливах (між мовою й об'єктивною дійсністю знаходиться мислення):
дтйпнтг,ть.<>мислення <>мова
Не можна реальні предмети, явища і їх співвідношення проектувати безпосередньо в мові, оминувши мислення. Потрібно також розрізняти зміст мислення і техніку мислення. Мова впливає на техніку мислення, а не на його зміст.
Роль мови в процесах пізнання полягає в тому, що: 1) мова закріплює результати пізнавальної діяльності. О. О. Потебня справедливо зауважував, що «мова відноситься до всіх інших засобів прогресу, як перше й основне» 2) мова є основним інструментом пізнання. Засвоюючи мову, людина оволодіває й основними формами та законами мислення. Водночас мова дала змогу людині вийти за межі безпосередніх чуттєвих сприймань, які для тварин є основним джерелом інформації про зовнішню дійсність. Не всі, наприклад, бачили айсберг чи ліани, але знають, що це таке, на основі того, що прочитали у словниках чи інших книжках.
За допомогою мови людина не тільки отримує узагальнені знання, а й членує явища дійсності на складові елементи, класифікує їх. Членування явищ дійсності відбувається за допомогою дискретних одиниць — слів, а класифікація — як за допомогою слів (родо-видові відношення та ін.), так і за допомогою граматичних форм (частини мови, суфікси тощо).
Якщо процес пізнання здійснюється, як правило, від конкретного спостереження до абстрактного мислення, то мова дає можливість спочатку ознайомитися з абстрактними поняттями, а потім переходити до їх конкретизації, що прискорює процес пізнання й розумовий розвиток людини загалом.
Використана література
1. Семчинський С В. Загальне мовознавство. — К., 1996. — С 219—255.
2. Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1970. — С. 367—418.
3. Общее языкознание / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1983. — С. 87—122.
4. Березин Ф. М., Головин Б. Н. Общее языкознание. — М., 1979. — С. 71—89.
5. Кодухов В. И. Общее языкознание. — М., 1974. — С. 152—167.
6. Выготский Л. С. Мышление и речь. — М. — Л., 1934.
7. Жинкин Н. И. Механизмы речи. — М., 1958.
8. Потебня А. А. Мысль и язык // Потебня А. А. Эстетика и поэтика. — М., 1976. — С. 35—220.
9. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1975.
10. Панфилов В. 3. Взаимоотношение языка и мышления. — М., 1971.
11. Панфилов В. 3. Язык, мышление, культура // Вопр. языкознания. — 1975. — № 3.
12. Колшанский Г. В. О вербальности мышления // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1977. — Т. 36. — № 1.
13. Соколов А. Н. Внутренняя речь и мышление. — М., 1968.
14. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации. — М., 1980.
15. Рубинштейн С. Л. К вопросу о языке, речи и мышлении // Вопр. языкознания. — 1957. — № 2.
16. Язык и мышление. — М., 1967.