Довідка
Вигук – це окремий і особливий розряд слів, які служать для безпосереднього вираження різних емоцій і волевиявлень.
Наприклад: Геть! Не глузуй (Леся Укр.);Не жартуй наді мною, будь ласка, і говорячи, не мовчи (В.Симоненко); Людей і долю проклинать не варт, їй-богу (Т.Шевченко).
Вигуки стоять осторонь від повнозначних частин мови, тому що не мають власного лексичного значення і граматичних ознак, властивих іменам (рід, число, відмінок) і дієсловам (особа, час, спосіб, вид, стан). Вони не змінюються, не виконують синтаксичних функцій.
Однак вигукам властиві особлива інтонація та особлива експресивна забарвленість: Овва! Який розумний! (Неч.-Лев.); Ой нене, сум! Нум плакать, нум (Леся Укр.).
Від вигуків утворюються інші частини мови: ойкати, охоньки, айкання, хекання тощо.
За значенням вигуки поділяються на такі групи:
Таблиця 2. - Розряди вигуків за значенням
| вигуки, що служать для вираженняемоцій, почуттів | вигуки, що служать для вираження волевиявлень |
| Виражають радість, захоплення, подяку, лайку, привітання, прощання або сум, страх, іронію, докоряння, недовір’я, сумнів, роздумування тощо:ура!, спасибі!, ах, ех, господи, фу, тьфу, ого-го!, жах!, матінко!, браво!Наприклад: Ой, світе мій, це ж буря! (Тич.); Прощавай, учителю. Спасибі за науку (Мал.) | вигуки-імперативи, тобто вигуки, що виражають спонукання до якоїсь дії або оклик, бажання привернути чиюсь увагу: Годі! Шабаш! Геть! Цить! Ну! Стоп! Алло! та ін.Наприклад: Геть, думи сумні! (Леся Укр.); Та цитьте, чортові сороки. – Юпітер грізно закричав (Котл.); – Марш звідси! Я тут житиму (Вишн.). |
Реалізація семантичного вигуків значною мірою залежить від мовленнєвого контексту і ситуації висловлення.
Корисно знати
Група психологів Московського педагогічного інституту іноземних мов під керівництвом професора В.Артьомова експериментальним методом довела наявність 11 гіпотетичних «зон» і 142 назви емоційних станів: радість, переляк, ніжність, здивування, байдужість, гнів, печаль, зневага, повага, сором, образи.
◊ Особливістю емоційних вигуків є їх семантична поліфункціональність. Спостереження фактів живого і художнього мовлення, проведені мовознавцем Л.Мацько, підтверджують, що найбільш багатозначними є емоційні первинні вигуки одно-, двофонемного складу: а!, о!, у!, ай!, ах!, ох! Дослідниця зафіксувала близько 20 типів мовленнєвих реалізацій емоційно-змістових варіантів вигука о!
Прочитайте речення. Назвіть службові частини мови, які вжиті в реченнях. Виконайте морфологічний розбір підкреслених слів. Визначте типи речень.
Поміркуйте, в яких значеннях уживається вигук О. Які значення цього вигуку не знайшли відображення в реченнях? Випишіть з художньої літератури речення з іншими значеннями цього вигуку.
1. О, вже, мабуть, натворила щось (А.Головко). 2. О, яка краса, друже мій, радій! Гей, береза біла срібнокорая! (В.Сосюра). 3. О, Моно Лізо, Моно Лізо, Ви усміхніться ще хоч раз (С.Галябарда). 4. О лишенько, о Боже! (О.Гончар). 5. О Господи мій Боже – прости це зло їм всім С.(Галябарда). 6. О, як усе навколо розцвіло (В.Сосюра). 7. О, тепер бачу, що в твоїй голові трохи поменшало полови (М.Стельмах). 8. Гей, шуміть, вітри крилаті, в пшеницях густих (В.Сосюра). 9. О часе! Часе мій! Хоч ти почервоній! (Є.Плужник). 10. О, який я щасливий (О.Довженко). 11. О-о, я з охотою!- вклонився офіцер, підносячи її руку, сказав офіцер (О.Десняк). 12. О, в мене й мокре горіло б (О.Гончар). 13. О днів прийдешніх обрії безмірні, О тишино моїх маленьких рим! (Є.Плужник). 14. О, Господи, Пречиста Матір Божа, Це ж за який такий смертельний гріх На чужині страждає бранець кожен (С.Галябарда). 15. О, знайшов, - майже вигукнув Марко, так що на нього всі за тицькали (Г.Тютюнник). 16. О, зірко України, ти світи, Світи ясніше на небеснім прузі (С.Галябарда). .
Любов Іванівна Мацько – доктор філологічних наук, професор, академік Академії педагогічних наук україни, відомий учений у галузях української теоретичної лінгвістики, лінгвориторики, соціолінгвістики, етнолінгвістики, лінгводидактики середньої і вищої школи.
◊У селах і досі збеpігаються звичаї "шапкування": люди старшого вiку, зустрічаючись, трохи пiднiмають головний убiр або придолонюють до грудей руку. І вітаються: "З святим днем будьте здоровi!", "З Рiздвом Христовим!", "Христос воскрес!" . "Здрастуйте у Вашiй хатi", "Доброго здоров'я, мир вашому дому!". Які функції виконують такі привітання? А які вітання відомі вам, уживані у вашій місцевості? Запишіть. Визначте їх розряд за походженням. З’ясуйте, чим вони відрізняються від службових частин мови.
◊ Прочитайте текст. З'ясуйте їх стильову приналежність, тип мовлення, основну думку автора.
Яке смислове навантаження виконують слова „здрастуй”, «до побачення»? Якою частиною мови виражаються, які функції в реченні, в тексті виконують? Випишіть частки і дайте їм морфологічну характеристику. Визначте вигуки за походженням. Виконайте синтаксичний аналіз підкресленого речення.
1. Вмираючи, батько сказав синові: „Оце, сину, я вмираю. Якщо хочеш зберегти це добро, що я тобі покидаю, до того ще й придбати,— то роби в полі так, щоб нікому не казав першим „здрастуй”, їж хліб з медом, а в свято одягай нові чоботи”. Сказав це і помер.
Син так і робив. Ні з ким не вітався, їв хліб з медом, а в свято носив нові чоботи, а ті, що вже були на ногах, закидав на горище.
Пройшов деякий час і син дожився до того, що вже немає за що купувати ні мед, ані чоботи. „Ні, не гаразд!—міркує він.— Це батько навчив мене на лихо, треба робити інакше”. Почав він раніше всіх людей їздити в степ, да ото робить коло шляху, а люди їдуть та всі до нього здоровкаються. Цілий день працює. Стомиться, сяде їсти самий хліб з водою. Він йому здається солодким, як з медом. А в неділю дістане з горища чоботи, почистить їх, одіне,— вони в нього, як нові. Через таку працю почало господарство його прибувати.
І тоді тільки син зрозумів батьківський заповіт: що треба раніше всіх бути в полі, щоб люди до нього вітались, а не він до них; працювати до втоми, щоб, як сяде їсти, хліб був смачний, як з медом, і щоб гарно ходити на свято, то треба чоботи хоч і старі, але чистити, щоб вони були, як нові, завжди («Батьків заповіт». Легенди та перекази).
2. Ну, значить, переїхали ярок, взяли праворуч, та понад ярком, понад ярком прямісінько у Вербовий хутір.
‑ Тр-р-р! Драстуйте, бабусю!
‑ Драстуйте!
– Де тут, скажіть, будь ласка, кривий Степан живе?
– Кривий Степан?
– Еге! Мисливець.
– За четвертою хатою повернете у вуличку. Тією вуличкою у самісінький двір так і в’їдете.
- Спасибі, бабусю! (Остап Вишня «Мисливські усмішки»).
3.Ну навіщо «до свідання»
Ти говориш на прощання,
Коли є слова, як диво:
«До побачення!», «Щасливо!»?
Будьте здорові! - Ходіть здорові!
(Щирості стільки в кожному слові!)
Тож на все добре вам! і Прощавайте!
Прошу, заходьте, не забувайте!
(Валерій Маснюк)
За походженням вигуки поділяються на два типи:
1) первинні, утворені давно з окремих звуків: ой!, ай!, о!, а!, е!, ой-ой!, ну!, ба!, ага!, еге! та ін.;
2) вторинні, або похідні, утворені від інших частин мови, а саме:
- від іменника: жах!, господи!, боже!, матінко!, горенько! та ін.;
- від дієслів: подумаєш!, прошу!, прощавайте! та ін.;
- від іменників у сполученні з займенниками та прикметниками: брат ти мій!, світе мій!, матінко моя! та ін.
Невелика група вигуків є запозиченими з інших мов: алло! (англ.), караул! (тур.), стоп! (англ.), капут! (нім.), браво! (італ.), полундра! (англ.). Наприклад: Стоп! Ялта! Фу! – Ну, як?(Вишн.), –Браво, пане Броніславе, браво! – похвалив його чорнявий товариш (Бедз.).
◊ Укладіть таблицю: запишіть в одну колонку непохідні (первинні) вигуки, а в другу – похідні (вторинні). Складіть діалог «На озері», використовуючи п'ять-сім вигуків (на вибір), в яких у значенні вигуків уживаються повнозначні слова чи сполучення слів.
О, ну, на добраніч, матінко, алло, Боженько, гей, пхе, рятуйте, ай, добридень, леле, ой, гляди, годі, киш, кукуріку, овва, спасибі, ох, ой лишенько, хай йому грець, жах, ех, страх, гов, ух, до побачення, е, еге, горенько, дурниці, гм, фу, даруйте, йой, ага, о Боже, цитьте, прощайте, хай йому біс, жах, шах, даруйте, горенько, от тобі й маєш.
◊ Перепишіть, розкриваючи дужки. Поставте пропущені розділові знаки, перевірте себе за довідкою, поданою нижче. Поясніть правопис вигуків і звуконаслідувальних слів. Визначіть, до якої групи за значенням їх слід віднести.
1. Не жартуй наді мною, (будь) ласка, і, говорячи, не мовчи (Сим.). 2. Людей і долю проклинать не варт (їй) богу (Шевч.). 3. Грім загукає голосно до всіх хліборобів: “Ого (го) (го) (го) (о) (о) (о)!!! Гей вста-ва-й-те-е-е! По-р-ра-а-а! Пора засівати землю!” (Цюп.). 4. Гей в(йо) карий! Гатьте гніда Краймо лемішем землицю (Лепк.). 5. Гай (гай) пролетіли твої весни, і вже сивина як стигле жито падає на очі (Ст.) 6. Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку (ку) (ку)! ку (ку)! – і сіє тишу по травах (Коц.). 7. – Магай (бі). – Дякувати (Л.Укр.). 8. Цю (цю) скажені схаменіться (Шевч.). 9. Ов(ва) Не вихоплюйся синку з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коц.). 10. Йому навіть почулось, що над головою заскреготала сорока: (че) (че) (че)! Зацвірінькав горобець: (цвірінь) цвірінь! (Коц.). 11. Годі! (ой) годі! (Л.Укр.). 12. (Гей) удармо в струни, браття, в золотії (Рил.). 13. Тут дмухнув вітерець, і знову почувся поруч барабанний дріб: (тук) ( тук) (тук) (Ст.). 14. (Гей) (Цоб) (Цабе) (Н-н-о) На ярмарок! (Коц.). 15. (Ну) хлопці, в дорогу (Шевч.). 16. (Далебі) не знаю, що й діяти». — І. Нечуй-Левицький). 17. Коли тут -( лихо мені тяжке)– рознедужався Павло мій (Вовч.).
Довідка
Вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс. Наприклад: Тью-і, ті-і-і Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх (Коц.).
Після вигуку ставиться кома або знак оклику. Наприклад: Овва! Який розумний! (Неч.-Лев.).