Наступність і перспективність у вивченні частин мови в початкових класах (дослідження) (стр. 10 из 11)
| № п/п | УМІННЯ | Експериментальний клас | Контрольний клас |
| 1 | впізнавати серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх | 89% | 80% |
| 2 | ставити питання до займенників | 86% | 74% |
| 3 | впізнавати на слух і в текстах особові займенники | 93% | 84% |
| 4 | пояснювати їх лексичне значення, роль у реченні | 91% | 84% |
| 5 | відмінювати особові займенники за зразком | 86% | 74% |
| 6 | користуватися навчальною таблицею для визначення відмінків займенників у реченні | 93% | 84% |
| 7 | дотримуватися правила вживання займенників з прийменниками | 89% | 82% |
| 8 | будувати словосполучення і речення з особовими займенниками | 91% | 84% |
| 9 | використовувати займенники для зв'язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів | 89% | 80% |
Таблиця 5
Сформованість умінь усвідомлювати функції дієслова як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів
| № п/п | УМІННЯ | Експериментальний клас | Контрольний клас |
| 1 | відносити до дієслів слова, що означають різні дії | 91% | 84% |
| 2 | пояснювати лексичні значення дієслів | 86% | 74% |
| 3 | добирати дієслова до груп з різними лексичними значеннями | 93% | 84% |
| 4 | добирати до поданого дієслова 2—3 синоніми, антонім | 89% | 82% |
| 5 | пояснювати пряме і переносне значення дієслів, 2—3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв'язні висловлювання | 91% | 84% |
| 6 | будувати речення з однорідними присудками, вираженими дієсловами, за ілюстраціями, мовленнєвими ситуаціями, графічними моделями | 89% | 80% |
| 7 | використовувати дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу | 86% | 74% |
| 8 | добирати з-поміж поданих дієслів те, що найбільше відповідає мовленнєвій ситуації | 86% | 74% |
| 9 | уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовлення та ін. | 93% | 84% |
| 10 | впізнавати на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова | 91% | 84% |
| 11 | добирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах | 86% | 74% |
| 12 | використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад | 93% | 84% |
| 13 | визначати час дієслова у реченнях, тексті | 89% | 82% |
| 14 | змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею) | 91% | 84% |
| 15 | вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних висловлюваннях | 86% | 74% |
| 16 | переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм одну одною відповідно до поставленого завдання | 86% | 74% |
| 17 | визначати дієслова, які належать до І і II дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини | 93% | 84% |
| 18 | використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах | 91% | 84% |
| 19 | змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком | 86% | 74% |
| 20 | ставити дієслова минулого часу в родову форму за питанням що ро-бив? (-ла, -до), що зробив? (-ла, -ло) | 93% | 84% |
| 21 | дотримуватися літературної вимови і правопису дієслів на -ся | 89% | 82% |
| 22 | утворювати і пояснювати (за зразком) значення дієслів на -ся; вживає їх у побудові речень, у зв'язному мовленні | 91% | 84% |
Таблиця 6
Сформованість умінь усвідомлювати функції прислівника як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів
| № п/п | УМІННЯ | Експериментальний клас | Контрольний клас |
| 1 | розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку – незмінюваність | 79% | 78% |
| 2 | ставити до прислівників питання | 83% | 79% |
| 3 | зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення | 87% | 76% |
| 4 | вводити прислівники у речення | 86% | 81% |
| 5 | поширювати речення найуживанішими прислівниками | 84% | 77% |
| 6 | добирати до поданого прислівника синоніми й антонім | 89% | 82% |
| 7 | будувати речення з однорідними прислівниками | 91% | 84% |
| 8 | пояснювати значення прислівників у тексті | 89% | 80% |
| 9 | вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту | 86% | 74% |
Таким чином, можна стверджувати: робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі реалізації принципу наступності і перспективності в процесі вивчення частин мови у початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані контрольні завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості умінь усвідомлювати функції частин мови в учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту подані на діаграмі.
Діаграма 1. Загальний рівень сформованості умінь усвідомлювати функції частин мови в експериментальному та контрольному класах на початку та у кінці експерименту
 |
Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учня експериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження (вересень 2008 року), коли проводився перший етап експерименту, показники сформованості читацьких умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 89% і 82% – див. діаграму) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на реалізацію принципу наступності при вивченні частин мови у процесі навчання української мови молодшими школярами.
Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу реалізації принципу наступності в процесі вивчення частин мови порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням частин мови, здатне забезпечити реалізацію принципу наступності вивчення української мови в початкових класах.
Висновки
Проблема поділу слів на частини мови має свою багатовікову історію і досі остаточно не розв'язана. В основу розподілу слів на лексико-граматичні класи — частини мови – найчастіше покладено морфологічний принцип, який доповнюється синтаксичним і лексико-семантичним. Усі частини мови належать до єдиної лексико-граматичної системи, між одиницями якої існують певні взаємовідношення і тісні взаємозв'язки. Ці закономірні взаємозв'язки виявляються передусім у взаємопереходах і перетвореннях однієї частини мови в іншу. Частини мови як класи слів виразно відображають складну взаємодію лексики і граматики. Постійна спрямованість граматики на лексику уможливлює функціонування мови і її взаємопов'язаних ярусів у процесі мовленнєвої реалізації. Послідовне застосування різнорідних критеріїв класифікації дає можливість виділити чотири частини мови — іменник, дієслово, прикметник і прислівник. Саме ці частини мови виступають як незаперечні.
Взаємопов'язане вивчення компонентів мовної системи — це одна із визначальних умов шкільного навчання. Нині особливої уваги набули обґрунтування, відображення в програмах та реалізація в навчально-методичних комплексах ідеї міжрівневих мовних зв'язків. Структуру початкового курсу української мови побудовано за принципом змістового узагальнення. Аналіз діючих підручників з української мови для 1-4 класів свідчить, що основну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій. Робота над розділом "Морфологія" зводиться до вивчення частин мови.
У початковій школі діти ознайомлюються з усіма основними частинами мови. Вивчення частин мови в початкових класах має на меті ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, числівник, особові займенники, прислівник і прийменник; усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дії і відповідає на певне питання; засвоєння форм словозміни, передбачених програмою частин мови; засвоєння орфографічних правил, таких, як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо; розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвитку уміння добирати слова для передачі своїх думок; з'ясування синтаксичної функції частини мови.
Методика засвоєння частин мови ґрунтується на певних загально-дидактичних принципах. Останні відображають закономірності навчаль-ного процесу, регулюють діяльність учителя та учнів, зберігають своє загальне значення в навчанні рідної мови на всіх етапах засвоєння мовно-мовленнєвих знань. Здійснення принципу наступності при вивченні частин мови потребує координації зусиль вчителів у вивченні особистості дітей; забезпечення плавності переходу до навчальної діяльності, формування вмінь працювати за взірцем і самостійно, а також організаційних, навчального слухання і різнобічного сприймання об'єктів.