Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.
При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.
Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.
Як зазначав Я.І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленеві звичкі носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етничного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [27:110].
Крім того перекладач повинен пам’ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.
Переклад наукової літератури – це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу.
1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу
Психолингвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригінала і створення тексту перекладу, поділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.
Письмовим називається такий вид перекладу, коли оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це надає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладеного тексту, порівнювати їх з відповідними частинами перекладу, вносити до тексту будь-які необхідні зміни до завершення процесу перекладу.
Усний переклад - це вид перекладу, коли оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем частин оригіналу і неможливість наступного порівняння чи виправлення перекладу після його виконання. Перекладач спілкується з рецептором або безпосередньо, або за допомогою доступних йому технічних засобів.
Відповідно різняться два підвиди усного перекладу:
а) Синхронний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи оратора, практично одночасно (із малим відставанням у 2-3 сек.) проговорює переклад. Цей вид перекладу здійснюється за допомогою техничних засобів, при цьому перекладач має змогу, не перериваючи оратора, донести переклад до аудиторії.
б) Послідовний переклад, який можливий лише тоді, коли те або інше висловлювання іноземною мовою переривається паузою для перекладу
Крім того, серед перекладів, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту розрізняють традіційний переклад, тобто переклад, виконаний людиною, машинний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером, а також змішаний переклад – це переклад з використанням значної частки традиційної (машинної) переробки тексту.
Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу поділяються на:
1) вільний переклад – це такий переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, серед яких можна виділити додавання, пропуски і т. п. Такий вид наукового перекладу здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними;
2) інтерпретація – це вид перекладу, що базується на звертанні до немовних видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі;
3) адекватний переклад відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету, що й оригінальний текст;
4) точний (правильний) переклад – це переклад наукового тексту, що характеризується семантичною точністю, тобто є семантично повно і правильно переданим планом змісту оригіналу;
5) автентичний переклад – це переклад офіційного документа, що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах;
6) завірений переклад, відповідність такого виду наукового перекладу до оригіналу підтверджується юридично.
Переклади науково-технічних текстів, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу можна поділити на:
1. Повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.
2. Неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями. Такий вид перекладу наукового тексту можена поділити на:
– скорочений переклад, переклад, що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді, тобто із скороченнями;
– фрагментарний переклад – це переклад не цілого тексту, а лише окремого уривка;
– аспектний переклад – переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої ознаки (аспекту);
– анотаційний переклад, що представляє собою переклад, у якому відбуваються лише головна тема, предмет і призначення перекладного тексту;
– реферативний переклад – це переклад, у якому міститься досить докладна інформація про документ, який реферують – його призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати.
Переклади науково-технічних текстів також виділяються за типом адекватності:
1) стилістично адекватний переклад – це семантично повний, точний і стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;
2) прагмантично-адекватний або, як його ще називають, функціонально-адекватний переклад – це переклад, що правильно передає основну (домінуючу) комунікативну функцію оригінального тексту;
3) дезиративно-адекватний переклад – це переклад, що повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обов¢язково передає повний смисловий зміст і основну комунікативну функцію оригіналу.
1.5 Головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу
1.5.1 Лексичні труднощі
Лексичною ознакою наукової літератури є насиченість текстів кліше - стереотипних слів і фраз, які включають ідіоми, стійкі вислови, стереотипи мови, набір готових фраз [31:20]
(Since – оскільки [Додаток В № 43]; the subject is – мова йдеться [Додаток А № 47]; as for – що до [Додаток В № 42]; specifically – а саме, особливо, більш точно [Додаток А № 47]) логіко-граматичних лексичних конструкцій та скорочень, які є характерними для данної галузі знання.
Крім того наукові тексти характеризуються тим, що знання предмету перекладу у таких текстах більш важливе, ніж знання мови і це, перш за все, стосується спеціальної термінології. Як терміни можуть використовуваться і ті слова, які вживаються виключно в рамках даного стилю, так і спеціальні значення загальнонародних слів.
Карабан В.І. вважає, що багато слів поряд із загальнонародними, повсякленними значеннями мають більш спеціалізовані загальнонаукові, загальнотехнічні та термінологічні значення у терміносистемах різних галузей науки та техніки. Такі загальнонаукові та загальнотехнічні слова становлять безпосереднє оточення спеціальних термінів [11:13].
Крім того, однією з основних стилістичних рис наукового тексту є те, що матеріал у ньому подається чітко та точно, при майже повній відсутності тих виразних елементів, які надають мові емоційної насиченості, а головний акцент робиться на логічній подачі матеріалу.
Також треба пам’ятати, що переклад виникає не в окремій, самостійній галузі, а на стику ряду галузей. У ньому порівнюются не тільки різні мови, а й відповідні культури з світоглядними, соціальними і поведінковими особливостями [5:4]. Тому при перекладі треба мати на увазі, що те, що досить зрозуміло носієві мови, може викликати нерозуміння у одержувача тексту перекладу. А це значною мірою ускладнює завдання перекладача і полягає не тільки в пошуку еквівалентних відповідностей для передачі комунікативної установки відправника, а й в наданні одержувачу необхідних пояснень, коли на шляху правильного сприйняття мети спілкування стоять міжкультурні відмінності.
Для досягнення адекватного комунікативного ефекту перекладач має враховувати, поряд із передачею мовних функцій, що одержувачі текстів на вихідній і перекладаючий мовах є носіями різних культур. Через розбіжності у світогляді, початкових знаннях, уявленнях і поведінкових нормах їх сприйняття одного й того самого тексту може бути не однаковим. А якщо зміст вихідного і кінцевого текстів сприймається по-різному, то переклад, як двомовний комунікативний акт не досяг своєї мети [Там же:12].