Для досягнення адекватності нерідко буває необхідно адаптувати як змістовну частину тексту, так і її форму, що часто має компромісний характер. Багато особливостей перекладу пов'язані зі специфікою мов (англійської або української), тобто мови на якій (або з якої) здійснюється переклад.
Наприклад, у процесі перекладу може відбуватися заміна заперечення на затвердження, яка в свою чергу також має зворотню функцію, можуть використовуватися такі суто технічні прийоми як калькування, компенсація лексичних втрат, заміна стану з активного на пасивний і навпаки, а також передача фразеологізмів їх семантичним еквівалентами тощо.
Досить важливо й те, що англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов (українська до флективної, а англійська до аналітичної), і тому мають багато розбіжностей у будові мов, та у наборі їхніх граматичних форм та конструкцій.
Наприклад такі граматичні явища як артиклі, модальні глаголи, герундій, групи Continuous та Perfect, формальний додаток “it” не притаманні українській мові, а в англійській мові відсутні категорії роду і відмінку іменників і прикметників, тощо. Існують відмінності і у побудові речення, тому що на відміну від української мови, в англійській мові порядок слів фіксований.
Завдання перекладача – використовувати знання теоретичних основ перекладу для передачі комунікативної функції оригіналу, оскільки знання теоретичних основ перекладу і екстралінгвістичних реалій необхідна умова адекватності перекладу.
Одже, виходячи з усього вищепереліченого та погоджуючись з Вихростюк Л.С. [7:16] можна зробити висновок, що для того, щоб виконати повноцінний адекватний переклад перекладач повинен володіти наступними навичками:
Добре знати предмет перекладу.
Досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у співвідношенні з рідною мовою.
Використовувати знання з теорії перекладу та прийоми техніки перекладу.
Залучувати фонові знання під час перекладу.
1.5.2 Жанрово-стилістичні труднощі
Лексика і граматика також тісно пов’язані із жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стілистичних характеристик тексту відносяться такі особливості, як:
1) частотність вживання в текстах певних слів, які притаманні тієї чи іншої галузі;
2) застосування певних граматичних форм;
3) вживанння тих чи інших граматичних структур.
Як зазначив Карабан В.І. існування жанрово-стилістичних проблем науково-технічного перекладу пов’язані з певними розбіжностями “у стилістичних і жанрових нормах подання інформації в науково-технічних текстах англійською і українською мовами, особливості вживання слів і стилих образних і необразних словосполучень та інші [11:274].
Серед жанрово-стилістичних труднощів перекладу англомовних науково-технічних текстів на українську мову варто виділити наступні:
1) переклад так званих метафоричних термінів;
2) переклад образної та необразної фразеології;
3) переклад різноманітних кліше;
4) наявність у такого роду текстах розмовних лексичних елементів.
Крім того, перекладачеві потрібно також зважати на особливості вживання у англомовних наукових текстах особового займенника І, а також, взагалі, жанрові особливості таких науково-технічних текстів як інструкцій, патентів, ділових листів, тощо.
Для подолання цих труднощів перекладачеві слід, перш за все, навчитися ідентифікувати такі проблеми в науково-технічному тексті. Крім того, потрібно формувати навички для подолання різноманітних стилистичних труднощів перекладу із урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу. Перекладачеві потрібно не тільки знати, а також вміти застосовувати адекватні способи та прийоми перекладу тих елементів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу.
Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту
2.1 Загальна характеристика ділових листів
Сучасний бізнес – це складне виробництво, співробітництво на всіх рівнях, обмін інформацією, взаєморозуміння, планування спілкування з урахуванням інтересів обох сторін, а також ефективне вирішення конфліктних ситуацій. Ділове спілкування, як частина людської діяльності стає об’єктом чисельних досліджень і успіх усіх міжнародних бізнес-проектів залежить не тільки від професійних основ діяльності, але й від комунікативної компетенції, яка реалізується у здатності користуватися мовними засобами для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримки та впливу на адресата з метою досягнення комунікативних цілей.
Ведення справ з іноземним партнером частіше всього починається з листа, посланого по факсу чи електронною поштою. Ділові листи є важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності. В країнах з розвиненою ринковою економікою, ділові папери є невід'ємною частиною соціально-економічних відносин.
Від ділового листа залежить пошук потенційних партнерів, можливість встановлення чітких ділових контактів, а також пошук і освоєння нових ринків збуту продукції та надання послуг.
Лист – це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією [22: 4].
Діловий лист – це джерело інформації і одночасно, документ, покликаний слугувати досягненню певної поставленої мети. Цілі написання ділового листа можуть бути досить різноманітні.
Ділові листи – це документи, що складаються від імені юридичної особи та мають юридичну силу. Взагалі, діловим листом можна назвати будь-який за змістом документ, котрий пересилається поштою та вирішує організаційні питання, правові проблеми, а також питання економічних взаємин.
В загальному вигляді ділові листи можуть бути присвячені наступним питанням: співробітництво з відчизняними та іноземними фірмами; участь в торговій і комерційній діяльності; співробітництво у рамках консорціуму; питання, пов'язані з підготовкою та реалізацією контракту, ціни контракту, формам розрахунку і умовам платежу; командирування спеціалістів; підготовка іноземних і національних кадрів; рекламації і врегулювання претензій; влаштуванню на роботу; медичному обслуговуванню та іншим питанням.
Всю ділову кореспонденцію можна поділити на службову та комерційну.
Службові листи – це листи, звичайно нескладні за своїм змістом та невеликі за обсягом. Службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами.
Комерційна кореспонденція – листування, котре пов’язане з заключенням та виконанням комерційних угод.
2.2 Особливості ділової кореспонденції
У сфері науки, діловодства і законотворчості, у засобах масової інформації й у політиці мова використовується по-різному. За кожною з перерахованих сфер громадського життя закріплений свій підтип літературної мови, ряд відмінних рис, що має, на всіх мовних рівнях – лексичному, морфологічному, синтаксичному і текстовому. «Ці риси утворюють мовну системність, у якій кожен елемент зв'язаний з іншими. Такий підтип літературної мови називається функціональним стилем» [36:7].
Офіційно-діловий стиль було б невірно, несправедливо і неточно називати канцелярським. Це цілий різновид літературної мови. І це стиль доцільний, що має свої засоби вираження, способи називання предметів і явищ, і навіть по-своєму виразний.
Дотримуючись норми офіційно-ділової мови, ми віддаємо данину не штампам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до змісту, що виражається обстановкою і метою висловлювання. Форма і манера висловлювання у офіційно-дловому стилі вироблялася якщо не століттями, то десятиліттями. Офіційно-діловий стиль цілком рівноправний з іншими стилями і відіграє важливу роль у формуванні і розвитку літературної мови.
Сучасний офіційно-діловий стиль відноситься до числа книжкових стилів і функціонує у формі письмової мови. Усна форма офіційно-ділової мови – виступ на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів і т.д.
Офіційно-діловий стиль обслуговує сугубо офіційні і надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між державною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю і суспільством.
Фактично від народження і до смерті людина знаходиться в сфері дії офіційно-ділової мови.
Для мови ділових документів характерна традиційність засобів вираження, що прискорює процес формування фразеологічних одиниць типових для цього стилю. Традиційність засобів вираження лежить в основі іншої риси стилю англійських офіційних документів, а саме — наявність значної кількості архаїчних слів і виражень. У багатьох ділових документах можна зустріти вживання таких слів, як hereby [Додаток В № 44]; henceforth [Додаток В № 45]; beg to inform [Додаток В № 46] та інші.
Стандартизація мови ділових паперів забезпечує той ступінь комунікативної точності, що додає документу юридичну чинність. Будь-яка фраза, будь-яке речення повинні мати тільки одне значення і тлумачення. Щоб досягти такого ступеня точності в тексті, приходиться повторювати ті самі слова, назви, терміни. Подробиця викладу в офіційно-діловому стилі сполучається з аналітизмом вираження дій, процесів у формі віддієслівного іменника.
Для стилю англомовної ділової кореспонденції характерний достаток стереотипних одиниць мови або, як їх ще називають, кліше чи штампів: I beg to inform you [Додаток В № 46], with a view to [Додаток А № 48], etc. Це характерний визначений набір лексем, що можуть трактуватися однозначно.