52”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
53”Ви, що складали псалми і оди…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 106 с.
54”Україні”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.
55”Шум полів”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.
56”Молот”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 159 с.
Наступний синонімічний ряд групується навколо слова маленький: Дивись оно, маленького Ножа і то усякий більше поважа.56 Цей прикметник позначає невеликі розміри описуваного предмету. Також на позначення розміру без будь-яких додаткових семантичних відношень використовується однокореневий синонім малий: Маленьке – несмішне, адже мале і зерно.57 Чи: І став я малим та чорним голодним вороном.58
А от однокореневі прикметники дрібний та дрібненький, стилістично нейтральний та семантико-стилістичний синоніми, вже додають значеннєвого відтнку. Особливо слово дрібненький подано з негативним забарвленням, бо акцентує увагу на душі такої людини, яка думає про неважливі дрібниці, забуваючи про важливі великі справи. У цих рядках вдало поєднані два однокореневі синоніми, що виконують різну функцію: Щоб не пекли дрібні образи дрібненьку душу день при дні.59
Семантико-стилістичним, виражаючим дуже негативне відношення є синонім мізерний, яке постає у значенні не варте уваги, непотрібне і нецікаве: Мале тоді смішне, коли воно мізерне.57
Завершує дану низку синонімів нейтральне слово тісний, тобто дуже маленького розміру: Та невже ж помістились в тісну домовину всі турботи його?60
Отже ще один ряд розглянуто. Зробимо висновок, що до синонімічного ряду з домінантою маленький належать також прикметники: малий, дрібний, дрібненький, мізерний, тісний.
_______________
57”Маленьке – не смішне”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
58”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.
59”Я хочу буть несамовитим…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 85 с.
60”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
Ще для деяких синонімічних рядів подаємо не детальні, а лише загальні характеристики
До синонімічного ряду із стрижневим словом юнацький відносяться прикметники: молодий (про душу)61, юнацький, несміливий (сон)62, ранній (про зиму)63, нерозумний, наївний, неумитий (про юність)64.
До синонімічного ряду із стрижневим словом майбутній належать: майбутній (про передтечу), щасливий, гордий (про добу)65, атомний (вік)66, космічна (доба)67, новий (час)68, прийдешній, соняшний (вік)69.
Дужий: дужий (мозок)70, дужий (про плечі), широкий (про плечі), мужній (про лице), трудящий (про руки)58.
Байдужий: байдужий (ліхтар)71, байдужий, мертвий, далекий (про дівчину)72, тупий, байдужий (чоловік)73, холодний, спокійний, черствий (про людей)54.
Непереможний: непоборний (титан)57, новий, непереможний (Спартак)59.
Білий: білий (про волосся)74, білий (про липу), сріблястий (про габу)75, білий (кінь), білий, чистий (про мрію)76, сизий (смуток), сивий (полин), білий (про бджол)63, посивілий (про вербу)77.
_______________
61”Земле рідна! Мозок мій світліє…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 143 с.
62”Вона прийшла”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
63”З вікна”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 137 с.
64”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.
65”Баба Онися”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.
66”Варвари”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
67”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
68”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.
69”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.
70”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
71”Все було. Дорога закричала…” Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 142 с.
72”Ти байдужа, як мертве місто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
73”Одурена”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.
74”Розвели нас дороги похмурі…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 139 с.
75”Флегматично зима тротуаром поскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 50 с.
76”Ой, майнули білі коні…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 155 с.
77”Переспів з народної”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 150 с.
Зустрічаються синоніми дорогий-коханий78, ясний79-чистий80.
Часто поет використовує одне й теж слово на позначення різних, для опису різних іменників (це вже було продемонстровано на прикметнику гордий). Так слово суворий вживається для того, щоб показати суворе небо81, сувору відповідь82, суворі таємниці83 та суворе підтвердження84.
Прикметником святий охарактеризовані святі діти, свята земля85 та святий біль86.
Словом пристрасний названі і пристрасний взор84, і пристрасні ночі87.
Живий – і живе вчорашнє88, і живі ми, люди86.
Чужий – чужі руки79 та чужі дороги89.
Ще низку різних за семантикою слів я об’єднала в синонімічний ряд із керуючим словом хороший. В принципі, це значення мають багато прикметників, більша частина з яких виступає у ролі контекстуальних синонімів. Це і кращий (говорячи про роки)90, і добрий (друг)91, і шалений (про весну)85, і великий (про любов)92, і щирий та гарячий (про серце), і вільний та щасливий (про людину)89.
Майже не використовуються автором прикметники на позначення смаку – смачний (про паляницю), відчуття тепла чи холоду – теплий (про ватяник)90. Проте нерідко поширення синонімічних гнізд відбувається також шляхом створення неологізмів: високочолий (про небо)93, орлино-мудрий (взір)84.
_______________
78”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
79”Цвіла ромашка в полі на межі…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.
80”Ти байдужа, як мертве місто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 43 с.
81”Ну скажи – хіба не фантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 154 с.
82”За діло б’ють”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 157 с.
83”Шум полів”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.
84”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
85”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
86”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.
87”Сниться мені невідома Італія...” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 146 с.
88”Минуле не вернуть”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 107 с.
89”Я не бував за дальніми морями…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 57 с.
90”Піч”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.
91”Пильному”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 79 с.
92”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.
Як вже показали дослідження, мова поетичних творів В.Симоненка відзначається багатством синоніміки. Синоніми справедливо вважають показником краси та гнучкості як літературної мови в цілому, так і індивідуального стилю письменника. А.І.Єфімов, розглядаючи синоніміку та прийоми її використання, зазначає, що за кожним синонімом стоїть смислова та стилістична своєрідність, тобто тонкі, досить специфічні відтінки.93 Погоджуючись із цією думкою, М.Ф.Палевська додає, що синоніми, відрізняючись відтінками значень і стилістичною забарвленістю, "виконують у мові цілий ряд функцій: сприяють точності і ясності висловлювання, фонетично урізноманітнюють мову, обумовлюють різноманітність і багатство стилів усного та писемного мовлення".94
Питання про функції синонімів розв'язується в лінгвістичній літературі неоднозначно: переважна більшість дослідників (Л.А. Булаховський, В.І. Клюєва,