It is quite remarkable how one good ( bad ) action always breeds another.
Таким чином, речення, трансформовані шляхом підстановки антонімічного прикметника, не втрачають зміст, а здобувають протилежне значення.
Протилежність не є, властивістю їхніх значень, семантичною характеристикою цих слів, а носить образний характер.
До цих пір у літературі не існує однозначного і точного визначення часток [8; 10 – 14]. Не мається і чіткого переліку часток: до них відносяться артиклі ( a; an; the ), союз ( or ) , прийменники і прислівники ( up; in; out ), афікси ( un-; in-; -ness; -ly ). Б. А. Або вказує на три можливості визначення статусу часток у реченні: або це самостійні другорядні члени речення, яким варто було б знайти особливу назва; або це частина того члена речення, до якого вони відносяться; або вони коштують поза реченням і їхній можна не враховувати при аналізі. Сам автор схильний вважати частки самостійними одиницями.
Як відомо в особливий клас службових слів виділяють логічні частки. Негативна частка NOT маркірує предикат висловлення і, супроводжуючи яке – те знаменне слово в реченні, ставить його у визначені відносин з однорідними поняттями – цю частку вважають логічної. Аналіз текстів показав, що частка NOT співвідносить однорідні поняття, і, зокрема, антонімічні пари прикметників і прислівників. Один член антонімічної пари представлений ядерним елементом заперечення NOT, інший – позитивним коррелятором ядерного елемента. Позитивний коррелятор може бути виражений експліцитно й імпліцитно включений у зміст висловлення. Відносини між протилежними поняттями вибудовуються так; little - not much – a lot. Антонім з негативною часткою NOT займає проміжне положення між протилежними за значенням формами. Позитивний коррелятор (a lot) виражений експліцитно. Зв'язок між a lot і not much – анафорична. Що стосується імпліцитних корреляторів, та негативна частка NOT бере участь у побудові умовиводів. Іншими словами, протиставлення слів (антонімів) може відбуватися на основі умовиводів, що випливають зі змісту речення, наприклад:
- Oh, mr. Webb? Mr. Webb, is there any culture or love of beauty in Grover’s Corners?
- Well ма'ам, there аіn't much – not in the sense you mean. Come to think of it, thеrе's some girls that play piano at High School Commencement; but they аіn't happy about it.
Як видно з цього висловлення, містер Веб вважає, що граючи на піаніно, повинні бути щасливі. В основі даного твердження лежить скорочений умовний силогізм. Умовно – категоричні силогізми бувають двох видів: стверджуючі і заперечливі. Тут має місце стверджуючий умовний силогізм. Умовивід, на підставі якого функціонує вищенаведене висловлення, можна представити в такий спосіб:
1. If the girls play the piano, they are happy about it.
2. The girls play the piano.
3. They are happy about it.
Заперечення висновку: They аіn't happy about it.
На думку автора, дівчата повинні бути щасливі. Тим часом висновок, а точніше поняття “ щасливі “, заперечується. В антонімічній парі happy – not happy, happy є позитивним імпліцитним коррелятором заперечення.
На матеріалі німецької мови функція логічних часток (nur; gerade; noch; і так далі), у тому числі і функція негативної частки “не” (nicht), досліджена Н.А. Тороповой. Аналіз показав, що будь-яка логічна частка співвідносить свій ядерний елемент із протилежним поняттям, тобто з антонімом. З цього погляду, дослідження частки NOT підтверджує аналогічні властивості. Співвідношення антонімічних понять англійської частки NOT може мати двояку форму: експліцитну й імпліцитну. У випадку експліцитної форми вираження один член антонімічної пари виконує функцію анафоричного коррелятора заперечення. При імпліцитній формі вираження одного з антонімів, він звичайно включений до складу силогізму – на закінчення (якщо це стверджуючий умовно – категоричний силогізм) або у велику посилку (якщо це заперечливий умовно – категоричний силогізм). Негативна частка NOT співвідносить ядерний елемент і позитивний коррелятор, тобто встановлює антонімічні зв'язки слів. Антонім з негативною часткою NOT може займати проміжне положення між протилежними за значенням формами, а може бути крайнім членом у суперечних поняттях.
Висновок до розділу ІІ
З перелічуванного можна зробити висновок, що антонімами можуть бути визнані слова, що протипоставлені по самому загальному й істотному для їхнього значення семантичній ознаці. Як критерії виділення антонімів були висунуті наступні: можливість уживання слів у даному висловленні при протиставленні, однакова сфера лексичної сполученності. В процесі використання була виділена основна група антонімів які представляють слова, що позначають визначені якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Антоніміченая противоставленість слів є в такому випадку конструктивно необхідної для них.
Важливо відзначити, що кожна пара антонімів регулярно протиставляється в одному чи декількох типових контекстах. Окремі пари антонімів відрізняються і по кількості типових контекстів, у яких вони вживаються, і по частоті їхнього вживання в такому контексті. Регулярне вживання в складі антонімічних контекстів є основним лінгвістичним показником приналежності слова до антонімів. Другим показником антонімічности служить спільність лексичної сполученності в конфронтуючих один одному членів антонімічних пар. Для слів-антонімів характерна майже повний збіг сфер лексичної сполученності, що уможливлює їх регулярне спільне вживання в контекстах, що виражають протиставлення. Спільність сполучуваності двох антонімів часом усвідомлюється настільки чітко, що з'являється можливість використовувати слово в стійких сполученнях, у яких звичайно вживається лише його антонім.
У ході дослідження з’ясовувалося, що в антонімах різного кореня антонімічна характеристика не має формального вираження і закріплюється в результаті використання слова в типових антонимичных контекстах. Інакше обстоїть справа з афіксальними антонімами. У слів антонімічна характеристика з'являється в результаті приєднання префікса, що і є її формальним носієм. Саме завдяки префіксу дане слово здобуває значення, протилежне значенню слова, що має той же корінь, але не має префікса. Корінь слова з негативним префіксом як би антонімічний своєму слову. Антонімія припускає визначену семантичну близькість між значеннями слів – антонімів. Якщо в наявності є ознаки розходження, то антонімії немає. Звичайно антоніми вживаються в типових контекстах, що мають чітку структурну формулу. Однак не всі слова, уживані в антонімічних контекстах, можна віднести до антонімів, а тільки ті, котрі вживаються в них регулярно, постійно. Може виявитися, що слова вживаються в таких контекстах окказионально. У цьому випадку ми будемо мати справу з контекстуальною антонімією. У деяких контекстах один з антонімів можна замінити іншим антонімом, а текст, трансформований таким чином, не тільки не втратить зміст, але і зміниться зовсім певним чином – стане прямо протилежний даному. Можливість взаємозаміни служить додатковим критерієм антонімічности. Але взаємопідстановка антонімів не є абсолютної.
Таким чином, використання терміна конверсивність обумовлене тим, що за терміном конверсія закріплене інше поняття. Конверсивни відносини є різновидом субъектно – об'єктних відносин у мові, до яких відносяться такі поняття, як перехідність – неперехідність, зворотність, взаємність, активність – пасивність, застава. Дане явище може виявлятися на граматичному (синтаксичному) і лексичному рівнях. Лексичні конверсиви – це пари слів зі зверненими рольовими й актантними структурами, що обумовлено розщепленням семантичних валентностей дієслова. Лексична конверсність знаходить вираження на рівні дієслова, іменника і прикметника. Вона широко представлена в сфері віддієслівного словотвору. Нерідкі контексти з двома співвідносними парами конверсивові, у яких крім об'єктивно – модальних значень, один з учасників відношення, що позначається, або невідомий, або невизначений. Спільне вживання конверсивів спостерігається й у контекстах, де статус учасника відносини незвичайне, вони якби міняються ролями. У цих контекстах переосмислені дійсні ролі учасників ситуації.
Підводячи підсумок розділу, можна сказати, що дослідження прикладів з художньої літератури, підтвердило той факт, що антонімія дійсно є засобом вираження категорії «протилежність». Ми з'ясували, що антонімами можуть бути як різнокорінні слова, так і слова, утворені за допомогою негативних префіксів і негативного афікса. Крім того, став очевидний і той факт, що не всі значення багатозначних слів англійської мови мають антонімічну пару.
Розділ ІІІ Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії «протилежність».
3.1. Приклади досліджень з художньої літератури груп антонімів кореневих й афіксальних.
У попередній частині нашої роботи ми установили, що в мові протилежність знаходить висвітлення в антонімах і конверсивах. Однак у другій частині даної роботи спробуємо показати це на антонімії, тому що вона є яскравим вираженням категорії “ протилежність” Матеріалом дослідження послужили: словник антонімів Комиссарова В.Н; словник Hornby; і розповіді М.Спарк.
Як уже було сказано вище, всі антоніми можна розділити на дві великі групи: кореневі й афіксальні.
Для початку розглянемо на практиці кореневі антоніми. У цю групу входять слова, корені яких протилежні за своїм значенням. У художній літературі можна знайти безліч прикладів антонімів цієї групи.
Кореневі антоніми:
New - old
The new town of Whitney Clay had swallowed up the old village.
New – not existing before; introduced, made, invented, etc. recently or for the first time.
Old – having been in existence or use for a long time.