- третій підтип характеризується наявністю складних іменників жіночого роду для назв знарядь праці або якогось виду роботи, цеху тощо. До складних іменників цієї групи можна віднести й ті слова, що утворилися поєднанням іншомовних морфем (назви галузей наук, різних процесів). Таких ми знайшли 11 (формозміна, післядія, автоматика, паротурбіна, противага, протидія, металофізика, металоконструкція, металографія. А також 10 слів на -ість (магнетопровідність, звукопроникність, жаротривкість, холодноламкість, тріщинотривкість, вітростійкість, вологотривкість, вологосприймкість, металомісткість, холоднотривкість).
- до четвертого підтипу відносяться складні іменники середнього роду, що позначають абстрактні поняття, назви галузей наук, галузей народного господарства тощо. Дієслівна основа поширена тут іменниковими суфіксами. В наш час цей тип складних іменників дуже продуктивний на утворення термінів. Тут ми знайшли 8 (звукопоглинання, металопокривання, моторобудування, тріщино-творення, паротворення, у тому числі слова, що мають у своєму складі першу іншомовну частину -електро, -енерго (електрозварювання, енерговиділення, електрополірування).
До 2-го типу автор відносить складні слова, утворені шляхом поєднання двох іменникових основ. Сполука між компонентами підрядна, частини поєднуються за допомогою інтерфікса. Друга частина складного слова може бути ускладнена або неускладнена суфіксом, може виступати як самостійне слово в українській мові. Тип цей продуктивний. Тут можна назвати такі підтипи:
- складні слова для назв осіб чоловічої статі за родом занять фахом тощо. Наприклад: кінооператор, книгопродавець, радіотехнік, кіноактор, теплотехнік.
- складні іменники жіночого роду-назви предметів, абстрактних понять, приладів тощо. Ми знайшли тільки 1-не слово – антикорозія. Тобто чимало іменників цієї групи твориться від морфем іншомовного походження: -кіно, -радіо, а такі морфеми, як авіа-, гідро-, акро-, анти-, в українській мові сприймаються не як повні основи слів, а як усічені (частини слів), тому слова з такими частинами називаються складноскороченими.
- складні іменники чоловічого роду для назв предметів, пристроїв, машин і подібне. Це слово пінопласт. Теж тільки 1 слово.
До третього типу відносяться складні слова, утворені шляхом поєднання двох за змістом однорідних або цілком протилежних іменникових основ. Між компонентами сурядний зв'язок, поєднання відбувається як за допомогою інтерфікса, так і без нього. Виділяється кілька підтипів:
1) Назви різних течій в науці, абстрактні назви: марксизм – ленінізм, ввіз - вивіз.
2) Назви предметів, знарядь тощо. Тут ми знайшли 2 складних іменника: залізобетон, вакуум – апарат.
3) Назви одиниць виміру. 1 слово: альфа – залізо.
4) Складні назви народностей, географічні назви: чехословак, Індокитай.
5) Назви військових звань: генерал – майор, генерал – лейтенант.
Четвертий тип характеризується наявністю складних іменників, утворених поєднанням прикметникової та іменникової основ. Сполука між компонентами підрядна; поєднуються компоненти за допомогою інтерфікса. Друга частина зрідка буває безсуфіксною, частіше - ускладнена суфіксом. Поділяється на два підтипи:
- перший підтип це складні слова – назви тварин, квітів, трав, понять:
а) безсуфіксні (чорнослив, жовтоцвіт);
б) суфіксальні (новобудова, дрібнолісся, довгоносик);
- другий підтип це складні прізвища, назви людей за їх негативними рисами чи ще за якимись ознаками ( Чорнокрил, Білошапка, дурносміх, пустомеля ( для чоловічого і жіночого роду ). Тип цей продуктивний майже в усіх шарах лексики, крім технічного.
П’ятий тип складають слова, утворені поєднанням прислівникової та іменникової або дієслівної основ. Друга основа може бути безсуфіксною (зрідка) і суфіксальною. Тип менш продуктивний, ніж попередні. До цього типу належать 4 іменника, які ми знайшли: жароміцність, ферропружність, багатошаровість, рівноприскореність.
Шостий тип. Це складні іменники, утворені від числівникової основи (найчастіше виступає форма родового відмінка) плюс іменникова основа. Таких слів у нас 3: однорідність, однозначність, однобічність.
До сьомого типу можна віднести складні іменники, утворені поєднанням займенникової та іменникової основ. Поєднання компонентів відбувається за допомогою сполучних голосних. Залежність між компонентами підрядна. Продуктивними є складні іменники, першою частиною яких виступає займенник сам. Перша частина у складних словах має значення замикання дії в самому предметі чи явище. Це дає можливість утворювати складні слова – терміни типу: самоскид, самовиховання, самозапліднення. У словнику технічно – фізичної термінології ми знайшли 4 іменника: самовипромінювання, самоколивання, самодеформування, самозагальмування.
Восьмий тип – це складні іменники, які утворилися поєднанням дієслівної та іменникової основ. Тип продуктивний. Такими є, наприклад, мово значні терміни: дієслово, дієприкметник, дієприслівник, деякі прізвища, назви літературно – художніх персонажів: Скалозуб, Гризодубова, лизоблюд (поруч з блюдолиз). Дієслівна основа може виступати у формі наказового способу: крутивус, пройдисвіт, вертихвістка, дурисвіт. Більш поширені складні слова цього типу у поезії, казках; зберігаються у прізвищах : Підіпригора, Варивода, Перебійніс, а також у географічних назвах: Борислав, Мелітополь та в іменах (Родислав). Такі слова вживаються широко у художній літературі, особливо в байках, фейлетонах, казках, де автори дають волю своїй фантазії і називають своїх героїв іменами цього типу: Неїжм'ясо, Прийдиволя, Задериголова, Держиморда.
До складних іменників слід віднести ще один тип – слова, що виникли внаслідок зближення слів: хліб – сіль, сон – трава, рута – м’ята, батько – мати і подібні.
Л. І. Найденко у своїй роботі виділяє всього 4 типи складних іменників за характером семантико – синтаксичних і морфологічних зв’язків між компонентами.
Перший тип охоплює слова, утворені поєднанням в єдине ціле двох самостійних іменників, синтаксичні відношення між якими є рівноправними. Утворення цього типу співвідносні із сурядними словосполученнями. У переважній більшості складні іменники будуються із запозичених елементів, однак досить активно поєднуються іншомовні і українські слова: альфа – вітка, вакуум – насос, реактор – розмножувач та інші. Нові слова, утворені поєднанням двох українських компонентів, є одиночними: підсилювач – переривач, змішувач – відстійник.
За характером смислових відношень між складовими частинами слів серед іменників першого типу виділяються три підтипи:
До першого належать слова, компоненти яких взаємо визначають один одного, їх можна об’єднати сполучником і. Для утворень цього підтипу характерні постійність складових частин, єдино оформленість компонентів,
один наголос. У слові змінюється лише друга частина. Наприклад: ампер-вольт – ампер-вольта, електрон-маса – електрон-масови.
Таких слів ми не знайшли.
Другий підтип охоплює утворення, перша частина яких виступає своєрідним означенням до другої. Вона вказує на суттєву, функціонально важливу ознаку чи властивість того поняття, яке називається другою частиною: вакуум – апарат, альфа – залізо. Означальний компонент досить часто мало усвідомлюється, оскільки складне слово називає точно окреслене,
чітко визначене нове поняття. Утворення цього підтипу теж характеризуються єдино оформленістю компонентів, єдиним наголосом, закріпленістю місця за складовими частинами. Змінюється в них тільки остання частина: альфа – залізові, вакуум – апарата, залізобетону ( 3 ).
Третій підтип включає слова, в яких другий компонентмає означальний характер по відношенню до першого. Таких складних слів небагато: ракета – носій, реактор – розмножувач та інші. Означальний характер другого компонента теж, як правило, нівелюється в зв’язку з переосмисленням значень обох слів для вираження ними складного поняття. Утворення третього підтипу зберігають роздільну граматичну оформленість і паралельне змінювання обох компонентів: ракети – носія, ракетою – носієм. Прикладів таких слів ми в цій роботі не знайшли.
Другий тип становлять складні слова, утворені на основі підрядного зв’язку між компонентами. З двох основ повнозначних слів, об’єднаних в одне ціле, перша має атрибутивний характер по відношенню до другої, тобто передає істотну ознаку того предмета, що названий другою основою. Серед утворень цього типу виділяються такі підтипи:
I Терміни – іменники, першою частиною яких є так звані «стандартні інтернаціональні терміноелементи» [3, 53] типу аеро-, вібро-, гідро-, гемо-, електро- та ряд інших. Окремі з них в українській мові вживаються як самостійні слова: радіо, фото, кіно. Ці структурні елементи іноді важко віднести до іменникових чи прикметникових суфіксів та приєднанням двох
основ: термічна/ + о + камера – термокамера, електрична/ + о + ізоляція – електроізоляція. Поєднуються іншомовні терміноелементи переважно із запозиченими словами, але досить активно сполучаються вони із українськими словами. Поєднання до складних слів ще однієї означальної частини приводить до створення трикомпонентних складних термінів: аеродинаміка – аєрогідрогазодинаміка. Складних слів з більшою кількістю компонентів в фізичний термінології не виявлено. Ми знайшли 10 слів: автоматика, електрополірування, ферропружність, енерговиділення, електрозварювання, антикорозія, електроопір, пінопласт, аеродинаміка, аєрогідрогазодинаміка.