Як зазначає С. К. Кобзар, до традиційних суфіксів чи комбінацій суфіксів, які використовуються для утворення нових слів, належать: -able, -ас, -aceous, -age, -aire, -ate, -ation, -cide, -dom, -ectomy, -ed, -ee, -eer, -eering; надзвичайно продуктивні: -er, -(e)ry, -ese, -esque, -ette, -eur, -euse, -ey, -fication, -fy, -graphy, -ian, -iatrics, -ic, -ical, -ics; суфікси, за допомогою яких утворюються іменники: -іе чи -у, -in, -ing, -ion, -ish, дуже популярний -ism (із псевдо-іспанським варіантом -ismo), -ist, -ite, -ity, -wise та інші; суфікс, що утворює прикметники, -у [33, c.15].
Деякі нові суфікси, так само, як і деякі нові префікси, формуються в результаті словотвірної контамінації (blending). Наприклад, breath та analyzer були контаміновані в слово Breathalyzer, а закінчення – (a)lyzer набуло статусу суфікса в слові eye(a)lyzer. Узуальні слова secretariat та proletariat є джерелом суфіксу -ariat у словах infantariat та salariat. Подібно до цього скорочення inflation призвело до створення нової суфіксальної форми -flation у gradeflation, oilflation, taxflation, яка також існує як основа в un-flation, альтернативі до існуючого deflation. Іншим суфіксом, створеним шляхом розщеплення слова, є -holic від alcoholic; в 1960-х роках з'явилося слово workaholic, пізніше - chocoholic, clothesaholic, milkaholic та інші.
Нові суфікси ще час від часу запозичуються з класичних мов, наприклад, -tron з грецької для утворення назв для приладів та обладнання (пор. закінчення в слові electron)
Оскільки суфікс не тільки створює нове слово, але і оформлює відповідну частину мови, основна класифікація суфіксів передбачає розподіл їх по частинах мови, таким чином суфікси об'єднуються у групи за приналежністю утворюваного за допомогою їх слова до того або іншого лексико-граматичного класу слів.
На думку дослідників, в сучасній англійській мові найпоширенішими є наступні суфікси:
Суфікси іменників: -age (marriage), -ance/-ence (distance, defence), -ancy/-ency (constancy, tendency), -ant/-ent (assistant, student), -dom (freedom), -еr (writer), -еss (асtress), -hood (motherhood), -ing (building), -ion/-tion/-sion/-ation (rebellion, creation, tension, explanation), -ist (novelist), -ism (communism), -ment (government), -ness (tenderness), -ship (friendship), -ty (honesty).
Суфікси прикметників: -able/-ible/-uble (audible, voluble), -al (natural), -ic (public), -ical (cubical), -ant/-ent (repentant, present), -ary (secondary), -ate/-ete (асcurate, complete), -еd/-d (wooded), -ian (Arabian), -ish (childish), -ive (active), -ful (useful), -less (useless), -like (lifelike), -ly (friendly), -ous/-ious (curious), -some (troublesome), -y (rainy).
Суфікси числівників: -teen (seventeen), -ty (seventy), -th (seventh), -(i) eth (twentieth), -fold (twofold).
Суфікси дієслів: -ate (articulate), -еr (twitter), -еn (shorten), -(i)fy (vivify), -ize (арologize), -ish (furnish).
Суфікси прислівника: -ly (coldly), -ward(s) (northward), -wise (likewise).
Найважливішими відвічними суфіксами є: -d, -еd, -dom, -еn, -fold, -ful, -hood, -ing, -ish, -less, -let, -like, -lock, -ly, -ness, -ock, -red, -ship, -some, -teen, -th, -ward, -way, wise, -у, і що запозичають, переважно з латинської: (-able, -ible, -al, -ant, -еnt), французької (-age, -ance/-ence, -ancy/-ency, -ard, -ate, -sy) і грецької (-ist, -ism, -ite) [22, 24].
Загальна словотворча модель афіксації може бути представлена формулою 1 основа + афікс та відноситися до лінійних моделей. Результат словотворчого процесу при афіксації – похідне слово (derived word) [22, c.36].
1.2.2 Конверсія як спосіб номінації
Термін конверсія вперше з’явився у книзі Генрі Світа "Нова англійська граматика" [79]. Взагалі, підхід до вивчення конверсії неоднаковий. Так наприклад проф. Смірніцький А. І. [54] називає конверсію морфологічним способом формування слів. А Марчанд у книзі "The Categories and Types of Present-day English" ("Категорії та типи сучасної англійської мови") [77] підходить до конверсії як до морфолого-синтаксичного словотворення, тому що змінюється не тільки парадигма слова при цьому процесі, але також синтаксична функція слова, наприклад: I need some good paper for my room. – I paper my room every year. (paper у першому реченні виступає як додаток, у другому ж як присудок). Кобзар називає цей процес функціональним зміщенням [33].
Менш розвиненим ніж морфологічний, але вельми продуктивним в сучасній англійській мові є спосіб морфолого-синтаксичний, тобто словотворення без зміни основної форми вихідного слова або конверсія, при якому завжди мають місце як нова синтаксична сполучуваність, так і нова морфологічна характеристика, оскільки нове слово належить до іншої частини мови, ніж початкове. Так, І.В. Арнольд [3, c.102] наводить приклад, в якому усі дієслова утворені від іменників без зміни основної форми і одержують при цьому нову граматичну парадигму та нову синтаксичну сполучуваність: He papered, carpeted, mirrored and curtained his room.
В своєму дослідженні Ю. А. Зацний відзначає, що конверсія продовжує бути активно діючим способом словотвору, проте спостерігається тенденція зниження частки конверсійних утворень у порівнянні з попередніми десятиліттями (з 11% до 4%). Ця тенденція пояснюється більш активною роллю інших способів, а також тим, що конверсія вже добре попрацювала за час свого функціонування. Активність конверсії, як свідчать підрахунки, в значній мірі підтримується саме неологізмами, які служать за "сировину" для цього процесу. Відмінною рисою конверсії на сучаснім етапі є все більш активна участь в цьому процесі двоморфемних, складних слів, навіть словосполучень. Спостереження показують, що в багатьох випадках виникнення нового складного слова або словосполучення означає, що незабаром з'явиться і відповідне дієслово, конвертоване від цього неологізму: bar code - to bar code, bottom line - to bottom line, eurospeak - to eurospeak [24, c.21].
На думку Єлисеєвої конверсія – це поетапний процес та одним з етапів вона називає субстантивізацію. "Наприклад при розпаді словосполучення poor people прикметник poor не тільки оформлюється артиклем, але і семантично вбирає значення всього колишнього словосполучення; the poor – poor people. Пізніше слово надбає всю парадигму нової частини мови та процес конверсії завершується." [22, c.37]. Однак, розпад словосполучень частина лексикологів відносить до іншої групи словотворчих моделей - скорочень, описуючи процес, званий еліпсисом. Єлисеєва також наголошує на тому, що у моделі V > N спостерігається одноетапність (a laugh, a smoke, etc.) [22, c. 37]. Також, існує проблема визначення приналежності утворень типу stone wall, яка зводиться до двох питань: 1 чи є такі утворення словосполученнями, або складними словами; 2 якщо це словосполучення, то до якої частини мови слід віднести перший елемент [3, c.144].
1.2.3 Словоскладання
У лінгвістичній літературі існує багато визначень складного слова, які відображають різне розуміння природи цього явища. Дослідники пропонують різні критерії виділення складних та складнопохідних одиниць у мові [55, 59, 37, 27, 31, 58]. Але головним визнається наявність декількох основ та їх цільнооформленість. Цільнооформленість означає, що конкретний предмет чи явище розуміється як щось ціле, навіть якщо відзначається складність його будови або виділяються окремі його ознаки. Аналітизм англійської мови, як слушно зазначає Ю.О. Жлуктенко, створює необхідні умови для стягнення лексем в єдині складні, але цільні слова [23, c.93].
Словоскладання є основним напрямком розвитку словникового складу мови, оскільки саме в галузі словоскладання особливо наочно виступають закони розвитку мови. Серед усіх способів словотворення словоскладання – найпродуктивніший. За його допомогою було побудовано майже 40% усіх лексичних неологізмів [24, c.75].
Словоскладання надає адаптивний характер лексичній системі мови і знімає протиріччя між комунікативними інтенціями членів мовного соціуму і вирішальною властивістю лексики. Словоскладання у сучасній англійській мові відбувається на власній мовній та іншомовній основі. Утворення нових слів на власній мовній основі відбувається складанням більш ніж однієї незалежної основи. Утворення складного слова на іншомовній основі передбачає часткову або повну деривацію на морфологічній базі іншої мови. Принцип з’єднання слів відбувається "…від природної людської тенденції вбачати річ, як щось ідентичне із вже існуючим, і, в той же час, відмінним від останнього" [18, c.5].
Через створення окремих елементів мови чи групи елементів змінюється та збагачується мова, оскільки слово є її окремим елементом [78, c.16].
Словоскладання може відбуватися в результаті дії таких продуктивних процесів: 1) лексикалізація словосполучення зі зміною порядку розташування його компонентів, а також їх деформацією і морфологізацією (напр. nice-looking < looking nice, blue-eyed < with blue eyes і т. д.); 2) інтеграція словосполучення у складне слово із збереженням лінійного розташування компонентів (напр. small-talk < small talk) [31, c.62].
Складним словом (а compound word) називається об'єднання двох або, рідше, трьох основ, функціонуюче як одне ціле і яке виділяється у складі пропозиції як особлива лексична одиниця завдяки своїй цільнооформленності, тобто спаяність його частин може залежати від семантичних, графічних, морфологічних або фонетичних чинників, або тих і інших [3, c.150].
Залежно від структури, складні слова можна підрозділити на п'ять груп: 1) складні слова, утворені простим соположенням слів; 2) складні слова, в яких основи зв'язані з’єднувальною голосною або приголосною; 3) складні слова, в яких основи знаменних слів зв'язані основою прийменника або іншого службового слова: 4) складно-скорочені слова; 5) складно-похідні слова.
О.Д. Мєшков у монографії "Семантичні аспекти словоскладення англійської мови" [38, c.177-199] приводить класифікацію моделей складних слів.
Під характеристикою моделей складних слів О.Д. Мєшков [39, 178] має на увазі стислий опис кожної моделі словоскладання, в якому повинні знайти віддзеркалення наступні параметри: продуктивність моделей, характер відносин між компонентами і семантичні відносини між ними, віднесення моделі до синтаксичного, асинтаксичного типу, ендоцентричного, экзоцентричного або змішаного типу, характер формування значення слова, подальша словотворча здатність.